28.10.14р. Справа № 904/7267/14
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені1-го Травня", м. Верхньодніпровськ
про стягнення 15 653,52 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: Яковишен І.В.- представник (дов. № 612 від 12.05.2014 )
від відповідача: Ларіков В.В. - представник (дов. № 2138 від 06.10.2014)
Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені 1-го Травня" про стягнення 15 653,52 грн., з яких 13 000,00 грн. основний борг, 1 224,85 грн. пеня, 1 224,85 грн. інфляційні втрати та 180,84 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.10.2014.
01.10.2014 представник відповідача надіслав відзив на позов, в якому зазначає визнає позовні вимоги частково, а саме у сумі 13 000,00 грн., в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат просить суд відмовити.
Розпорядженням керівника апарату суду № 628 від 09.10.2014 у зв'язку з відпусткою судді Золотарьової Я.С. та відповідно до п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 904/7267/14 передано на розгляд судді Кесі Н.Б.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 28.10.2014 (суддя Кеся Н.Б.).
Відповідно до доповідної записки від 13.10.2014 у зв'язку з усуненням обставин, які обумовили відсутність судді Золотарьової Я.С., справу № 904/7267/14 повернуто до розгляду судді Золотарьовій Я.С.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 прийнято справу № 904/7267/14 до провадження та призначено до розгляду в засіданні на 28.10.2014.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені 1-го Травня" (постачальник) досягнуто усної домовленості щодо поставки кронштейнів.
На виконання цієї домовленості, відповідач виставив позивачу рахунки-фактури № ЛЗ-0000115 від 13.03.2014 на суму 13 650,00 грн. та № ЛЗ-0000331 від 30.05.2013 на суму 19 500,00 грн. (а.с.23,32).
Позивач оплатив вищезазначені рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями № 851 від 31.05.2013 на суму 19 500,00 грн. та № 363 від 13.03.2014 на суму 13 650,00 грн. (а.с.25,35).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 19 129,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- № ЛЗ-0000922 від 15.10.2013 на суму 6 571,50 грн.;
- № ЛЗ-0000703 від 22.08.2013 на суму 6 708,00 грн.;
- № ЛЗ-0000640 від 29.07.2013 на суму 5 850,00 грн. (а.с.27,29,31).
Позивач отримав товар на підставі довіреностей:
- № 00000579 від 15.10.2013;
- № 00000456 від 22.08.2013;
- № 00000391 від 29.07.2013 (а.с.26,28,30).
01.04.2014 позивач направив на адресу відповідача лист № 441, в якому позивач повідомляє про зрив строку поставки кронштейнів та пропонує повернути отримані раніше кошти у сумі 13 650,00 грн. (а.с.21).
22.05.2014 позивач направив на адресу відповідача лист № 678, в якому позивач просить повернути отримані раніше кошти у сумі 14 020,50 грн. (а.с.19).
Відповідач повернув частково грошові кошти у розмірі 1 020,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 560 від 10.06.2014 (а.с.18).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.10.2014, який підписано обома сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с.86).
Відповідачем суму заборгованості у розмірі 13 000,00 грн. не повернуто, що є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про укладення між ними договору поставки в усній формі.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач погоджується, що ним було порушено строки поставки, які сторони обумовили усно.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Позивачем було направлено відповідачу лист від 01.04.2014 про повернення грошових коштів, який був отриманий останнім 04.04.2014, що підтверджує сам відповідач у відзиві. Цей лист свідчить про те, що відповідач фактично відмовився від виконання обов'язку щодо поставки товару.
Отже, строк повернення грошових коштів є таким, що настав 05.04.2014.
Станом на час розгляду справи доказів повернення грошових коштів від представників сторін не надійшло.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13 000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 27.03.2014 по 11.09.2014 у розмірі 1 224,85 грн.
Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 224,85 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що нарахування неустойки, зокрема пені, можливе лише на підставі договору, вчиненого у письмовій формі. Оскільки судом встановлено, що спірні правовідносини сторін, що є предметом розгляду даної справи, ґрунтуються на усному договорі, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 224,85 грн. слід відмовити.
Також, позивачем нараховано 3 % річних за період з 27.03.2014 по 11.09.2014 у сумі 180,58 грн. та інфляційні втрати за період з 27.03.2014 по 11.09.2014 у сумі 1 248,09 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки 3 % річних (а.с.9), судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування , оскільки він повинен починатись з 05.04.2014. Таким чином, сума 3 % річних, яка підлягає стягнення з відповідача становить 169,89 грн.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат (а.с.9), судом встановлено, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 1 224,85 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 682,55 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені 1-го Травня" (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Петровського, 187-а; ідентифікаційний код 00292853) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 26; ідентифікаційний код 02128158) - 13 000,00 грн. основний борг, 169,89 грн. 3 % річних, 1 224,85 грн. інфляційні втрати та 1 682,55 грн. судовий збір, про що видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 29.10.2014.
Суддя Я.С. Золотарьова