Справа № 495/5805/14-ц
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
22 жовтня 2014 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді Заверюха В.О.,
при секретарі - Червинській І.В.,
за участю представника позивача - Гербей А.А., відповідача ОСОБА_2 представника відповідачів - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом Державний заклад "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення відшкодування витрат балансоутримувача вартості спожитих комунальних послуг, -
07.08.2014 року позивач звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока" матеріальне відшкодування за комунальні послуги в розмірі 20762,75 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що на території ДЗ «ДССС «Затока» розташована будівля № 10, яка згідно даних бухгалтерського обліку значиться гуртожитком та належить ДЗ «ДССС «Затока» МОЗ України» на праві оперативного управління. З 2001 року відповідач ОСОБА_4 проживає у вказаному гуртожитку (корпус АДРЕСА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_2 Відповідачі займають 4 житлових кімнати, кухню, ванну. На теперішній час відповідачі мають заборгованість по сплаті відшкодування послуг з опалення в розмірі 20726.75 грн. Договір про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг відповідачі відмовилися укладати, проте, комунальні послуги відповідачами споживалися, розрахунки здійснювались. Тобто, домовленість щодо усіх істотних умов постачання та розрахунків між сторонами була досягнута, санаторієм виконувалися обов'язки щодо постачання послуг, а відповідачі приймали їх та оплачували до певного періоду часу. Відповідачі в добровільному порядку відмовляються сплатити наявну заборгованість, у зв'язку з чим позивач просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі, просили суд відмовити у його задоволенні, при цьому наголоси на тому, що відповідачі не отримують від позивача послуг з теплопостачання, а здійснюють опалення за допомогою власного пічного опалення. Крім того представник відповідачів, заперечуючи проти задоволення позову пояснив, що відповідачів не укладали будь-яких угод з позивачем про теплопостачання.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача надав розрахунок заборгованості за опалення житлової площі, в якій проживають відповідачі, згідно якого опалювана площа приміщень складає 71,8 м2., заборгованість за опалюваний сезон 2009-2010 роки - 2025, 47 грн.; заборгованість за опалюваний сезон 2010-2011 роки - 5688,71 грн., заборгованість за опалюваний сезон 2011-2012 роки - 5418,03 грн., заборгованість за опалюваний сезон 2012-2013 роки - 3994,24 грн., заборгованість за опалюваний сезон 2013-2014 роки - 4952,75 грн. Загальна сума заборгованості за опалення - 20726,75 грн. Крім того, до розрахунку заборгованості позивачем надано пояснення методики проведення розрахунку заборгованості за опалення житлової площі, за якою нараховувалась заборгованість позивачам.
Відповідно до абзацу 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Тарифи на теплову енергію, згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обгрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Тариф на теплову енергію для споживача, як це передбачено ч.4 ст.20 Закону України «Про теплопостачання», визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивач під час розгляду справи, на думку суду, не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували суму коштів, яку він просить стягнути з відповідачів, а ті вищезазначені розрахунки та методика за якої вони здійснені позивачем не відповідає положенням Закону України «Про теплопостачання», не підтверджено документами бухгалтерської звітності, на яких вони ґрунтуються, а тому суд ставиться до них критично.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що, під час розгляду справи представник позивача пояснив, що ДЗ «ДССС «Затока», як балансоутримувач усіх об'єктів, які знаходяться на його території, зобов'язаний здійснювати їх обслуговування, при цьому не надав суду будь-яких доказів, на підтвердження того, що статутними документами ДЗ «ДССС «Затока» передбачено стягнення, або відшкодування вартості спожитих послуг, мешканцями будівлі гуртожитку, в якому, у тому числі мешкають відповідачів, які проживають там на час трудової діяльності в санаторії, або з інших підстав, на користь ДЗ «ДССС «Затока» .
З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, саме у зв'язку з не доведеністю вищевказаних обставин.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Державного закладу "дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення відшкодування витрат балансоутримувача вартості спожитих комунальних послуг - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: