Провадження № 22-ц/774/7843/14 Справа № 175/5985/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С. А. Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія
27 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів: - Прозорової М.Л., Кочкової Н.О.
при секретарі - Кочержинській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
29 квітня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, починаючи з 10 грудня 2013 року до повноліття дитини.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині розміру аліментів, стягнутих з нього на користь ОСОБА_5, зменшивши цей розмір з 1\3 частин усіх видів доходу щомісячно, до 400 грн.00 коп., але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи
Як вбачається з матеріалів справи, сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на утриманні матері.
Відповідач має постійне місце роботи та стабільний заробіток (а.с.22), добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не дає.
Згідно ст..180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким рішення, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції не було враховано вимоги ст.. 182 СК України, згідно якої при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Так, матеріали справи містять постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2004 р., відповідно до якого на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31.10.2002 р. з відповідача проводиться стягнення аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частини з усіх видів доходу щомісячно.
На вказані обставини відповідач посилається також в апеляційної скарзі, як на підставу зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.. 182 СК, вказані обставини є суттєвими та повинні були враховуватися судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів.
Посилання апелянта на необхідність стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, є необґрунтованими нормами матеріального права та суперечать ст.. 184 СК, відповідно до якої стягнення аліментів в твердій грошовій сумі є можливим у різі, якщо платним має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки змінити, зменшивши їх до 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні вказаного розміру колегія суддів враховує, що відповідач згоден та просив стягнути з нього аліменти в розмірі ? частини вусіх видів доходів або в твердій грошовій суді в розмірі 400 грн., а визначена судом частина стягнутих аліментів не перевищує вказаної суми.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року змінити в частині розміру стягнутих аліментів та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 10 грудня 2013 року до повноліття дитини.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді