ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/15449/14 20.10.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія
"ФК Факторинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ"
(відповідач-1)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська перлина"
(відповідач -2)
про стягнення 255 544,98 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача не з'явилися
Від відповідача -1 Горбатенко А.В. - по дов. №12/01 від 12.08.2014р.
Від відповідача-2 не з'явилися
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг" про стягнення з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська перлина" 255 544, 98 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим неналежним виконанням відповідачами грошових зобов'язань. Як вказує позивач, відповідач-2, на підставі договору від 05.02.2014 № 010-14 Ф та додаткової угоди від 11.03.2014 № 01, відступив позивачеві право вимоги від відповідача-1 виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки від 14.09.2011 № 10-Е, укладеного між відповідачами. У зв'язку з наведеною обставиною, позивач звертався до відповідача-1 з вимогою виконати свій грошовий обов'язок, який виник на підставі договору поставки, однак, як вказує позивач, відповідачем-1 вимога залишена без відповіді та виконання.
Ухвалою від 29.07.2014 порушено провадження у даній справі. Розгляд призначено на 20.08.2014р.
Ухвалою від 20.08.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 24.09.2014р.
21.08.2014р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.09.2014 р. справу № 910/15449/14, передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.
За вказаних обставин суд визнав за необхідне прийняти справу № 910/15449/14 до свого провадження та призначив її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 20.10.2014р.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. справу № 910/15449/14, передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв»язку з виходом її з відпустки.
Представник позивача в судове засідання 20.10.2014р. не з»явився. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.
07 жовтня 2014 року представником позивача заявлено суду клопотання про витребування від відповідача-1 та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області доказів, з яких можна встановити загальну вартість поставленого товару відповідачем-2 відповідачеві-1 на підставі договору поставки від 14.09.2011 № 10-Е за період часу з 01 січня по 25 квітня 2014 року та загальну суму грошових коштів, перерахованих відповідачем-1 відповідачеві-2 як оплату отриманого товару. Позивач вважає, що за допомогою таких доказів можна довести той факт, що товар, отриманий відповідачем-1 за видатковою накладною, на підставі якої позивач набув права вимоги, є неоплаченим, а грошові кошти, які, за твердженням відповідача-1, були перераховані на користь відповідача-2 в погашення наявної заборгованості, були перераховані як оплату за попередні поставки, тобто за той товар, який поставлявся не за вказаним первинним бухгалтерським документом.
Клопотання позивача від 07.10.2014 судом відхилено як безпідставно заявлене.
Відповідач-1, скориставшись правом, наданим ст. 59 ГПК України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, з тієї підстави, що основну заборгованість за договором поставки від 14.09.2011 № 10-Е перед відповідачем-2 погашено в повному обсязі. Також, як вказує відповідач-1, станом на момент отримання останнім повідомлення про відступлення права вимоги, заборгованість перед відповідачем-2 була відсутня. Крім наведеного відповідач-1 зазначив, що відповідачем-2 не було надано відповідачеві-1 будь-яких документів, підтверджуючих факт відступлення права грошової вимоги третім особам, а також відповідач-2 жодним чином не заперечував проти оплати товару на користь останнього. Більш того, посадова особа відповідача-2 електронним листом повідомила відповідача-1 про необхідність погашення наявної заборгованості на користь відповідач-2 та про те, що право грошової вимоги позивач від відповідача-2 не отримував.
Відповідач-2 свого повноваженого представника в судові засідання не направив, обґрунтованих письмових пояснень з даного приводу до суду не подав, в той час як був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в яких розглядалася дана справа, належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями поштового зв'язку про вручення уповноваженим особам відповідача-2 поштових відправлень суду.
Також, від відповідача-2 відзиву на позов до суду не надходило.
У судовому засіданні 10 жовтня 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважного відповідача-1 по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ", як фактором, (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКА ПЕРЛИНА", як клієнтом, (далі - відповідач-2) укладено Генеральний договір факторингу від 05.02.2014 № 010-14 Ф (далі - Договір факторингу), в порядку та на умов якого, позивач зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження відповідача-2 за плату, а останній зобов'язується відступити позивачеві своє право грошових вимог до боржників, найменування та реквізити яких вказуються у Додаткових угодах до Договору факторингу, які є його невід'ємною частиною, та здійснювати позивачеві плату за користування фінансуванням (п. 2.1 Договору факторингу).
У відповідності до п. 2.2 Договору факторингу відповідач-2 відступає позивачеві свої грошові вимоги до боржників за продукцію, поставлену з умовою відстрочки платежу або інших умовах вказаних у Додаткових угодах до Договору факторингу.
Відступлення права грошової вимоги у зобов'язанні з основним договором від відповідача-2 до позивача відбувається у момент укладення між вказаними сторонами Додаткових угод до Договору факторингу (3.4 Договору факторингу).
11 березня 2014 року між позивачем та відповідачем-2 укладено Додаткову угоду №01 до Договору факторингу (далі - Додаткова угода № 01), за умовами якого відповідач-2 відступає позивачеві майбутню грошову вимогу до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" (далі - відповідач-1) за грошовими зобов'язаннями, які виникли відповідно до Договору поставки від 14.09.2011 № 10-Е (далі - Договір поставки), за видатковою накладною від 06.03.2014 № РН00045 на суму 237362,40 грн (п. 1.1 Додаткової угоди від 11.03.2014 № 01).
Як визначено у п. 1.2 Додаткової угоди № 01 сума грошового зобов'язання відповідача-1 за вказаною вище накладною згідно з Договором поставки від 14.09.2011 № 10-Е складає 237362,40 грн.
Відповідно до п. 9.3 Договору факторингу відповідач-2 відповідає перед позивачем за невиконання або неналежне виконання відповідачем-1 грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання позивачем. При цьому відповідач-2 та відповідач-1 несуть перед позивачем солідарну відповідальність до повного виконання зобов'язань перед позивачем, відповідно до умов Договору поставки з узгодженими сторонами додатками.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписом ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, судом встановлено, що позивач на підставі Договору факторингу та Додаткової угоди до нього 11 березня 2014 року надіслав відповідачеві-1 повідомлення від 11.03.2014 про відступлення відповідачем-2 позивачеві права вимоги від відповідача-1 виконання грошового зобов'язання, яке виникло у останнього на підставі Договору поставки та видаткової накладної від 06.03.2014 № РН00045. Також, згідно з вказаним повідомленням відповідач-1 зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача основну заборгованість в сумі 237362,40 грн. Згідно наявної в матеріалах справи копії повідомлення поштового зв'язку відповідач-1 отримав поштове відправлення позивача із повідомленням про відступлення права грошової вимоги 25 квітня 2014 року.
Спір між сторонами судового процесу виник в результаті невиконання відповідачем-1 грошової вимоги позивача, викладеної у повідомленні від 11.03.2014.
Таким чином, позивач на підставі п. Договору факторингу та Додаткової угоди № 01 заявив до відповідачів вимоги про солідарне стягнення з останніх суми основної заборгованості, розмір якої складає 237362,40 грн, а також нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, а саме три відсотки річних в сумі 1092,49 грн та інфляційні втрати в сумі 17 090,09 грн.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ" задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Відносно позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача-1, суд зазначає, що станом на момент отримання останнім від позивача повідомлення від 11.03.2014 про відступлення права грошової вимоги (25 квітня 2014 року), заборгованість відповідача-1 перед відповідачем-2, яка виникла на підставі Договору поставки та видаткової накладної від 06.03.2014 № РН00045, була частково відсутня, згідно з платіжним дорученням № 2357775 відповідач перерахував 25 квітня 2014 року на користь відповідач-2 грошові кошти в сумі 50.000,00 грн.
06.05.2014р. платіжним дорученням №2369320 та 13.05.2014р платіжним дорученням №32379263 відповідач -1 перерахував відповідачу -2 відповідно 100 000 грн. та 87 362, 40 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків (у вигляді засвідченої копії), який підписаний відповідачами і скріплений відбитками їх печаток, і з якого вбачається, що станом на 30 липня 2014 року заборгованість у відповідача-1 перед відповідачем-2 відсутня.
Відповідно до п.6.3 генерального договору факторингу у випадку, якщо боржник виконав грошову вимогу, відступлену факторові на користь клієнта, клієнт зобов'язаний негайно сповістити про це фактора та перерахувати отримані грошові кошти протягом 2 х банківських днів з дати отримання. Отже, зважаючи на умови укладеного між позивачем та відповідачем 2 генерального договору факторингу, існує зобов'язання відповідача 2 перед позивачем по оплаті суми боргу.
При здійсненні відповідачем -1 оплати на користь відповідача 2, останній жодним чином не заперечував правомірність нашої оплати. Також, відповідач 2 не надавав нам жодних документів, що підтверджували б передачу права вимоги третім особам. Натомість, 05.05.2014 р. комерційний директор відповідача 2 Топчієва І. повідомила відповідача -1 шляхом надсилання листа по електронній пошті про незаконність вимог позивача та про обов'язок здійснити оплату на користь відповідача 2.
Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду (згідно з відбитком штампу господарського суду на позовній заяві - 28 липня 2014 року) заборгованість відповідача-1 перед відповідачем-2 дорівнювала нулю.
Частиною 1 статті 1082 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Виходячи з наведених фактичних обставин даної справи та вказаної вище норми права, позовні вимоги, заявлені позивачем до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають, з огляду на те, що станом на момент виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання перед відповідачем-2, у відповідача-1 не виникло обов'язку з перерахування грошових коштів на користь позивача, оскільки відповідач-1 отримав повідомлення від 11.03.2014 вже після часткового виконання.
Позовні вимоги, заявлені позивачем до товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКА ПЕРЛИНА" також є такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Позивачем заявлена позовна вимога до відповідача-2 на підставі п. 9.3 Договору факторингу, умови якого регламентують солідарну відповідальність відповідачів перед позивачем за невиконання або неналежного виконання відповідачем-1, як боржником, грошової вимоги позивача, право якої відступлено і пред'явлено позивачем до виконання.
Як встановлено судом вище, відповідачем-1 не було порушено грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки такого зобов'язання, станом на момент перерахування відповідачем-1 на користь відповідача-1 грошових коштів за поставлений останнім товар на підставі Договором поставки, у відповідача-1 не виникло.
Таким чином, виходячи з припису ч. 1 ст. 612 ЦК України, відповідач-1 не вважається таким, що прострочив, а тому відсутні підстави для настання таких наслідків, як застосування до відповідача-1, так і до відповідача-2 відповідальності.
Водночас суд відзначає, що позивач не позбавлений можливості скористатися своїм правом на звернення до суду з позовом до відповідач-2 з вимогами про виконання останнім умов Договору факторингу, закріплених в п. 6.3, яким встановлено, що у випадку, якщо боржник виконав грошову вимогу, відступлену факторові, на користь клієнта, клієнт зобов'язаний негайно сповістити про це фактора та перерахувати факторові отримані від боржника грошові кошти протягом двох банківських днів з дати їх отримання у розмірі фактичного фінансування та перерахувати плату за користування фінансуванням.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27 жовтня 2014 року.
Суддя Трофименко Т. Ю.