ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" жовтня 2014 р. Справа № 809/394/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Боброва Ю.О.,
суддів: Кафарського В.В., Могили А.Б.,
за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
прокурора - Коциби В.Р.,
представника Івано-Франківського міського військового комісаріату - Ткачука О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністра оборони України, Івано-Франківського міського військового комісаріату
про визнання протиправною бездіяльності Івано-Франківського міського військового комісаріату щодо виключення з військового обліку, визнання протиправним і скасування пункту 3 наказу Міністра оборони України від 23.12.1994 року за №03190, стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.01.2014 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністра оборони України, Івано-Франківського міського військового комісаріату (надалі - відповідачі) про визнання протиправним і скасування пункту 3 наказу Міністра оборони України від 23.12.1994 року за №03190, зобов'язання Міністра Оборони України долучити свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 до його особової справи №ХД-15300 та належно оформити послужний список офіцера, зобов'язання Міністра Оборони України виплатити середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) за посадою начальника організаційно-планового відділення відділу мобілізаційного і комплектування армійського корпусу за час вимушеного прогулу з 08.01.1995 року, визнання протиправною з 19.11.2009 року бездіяльності Івано-Франківського міського військового комісаріату щодо виключення його з військового обліку.
Позовні вимоги, з урахуванням заяв про їх уточнення та зменшення, мотивовані наступним. В січні 1994 року у позивача, що перебував на посаді начальника організаційно-штатного відділення відділу мобілізаційного та комплектування 38 армійського корпусу при виконанні обов'язків військової службі, виникли проблеми зі здоров'ям. У зв'язку з цим, після проходження військово-лікарської комісії були подані документи на звільнення з військової служби. Згідно наказу Міністра оборони України від 23.12.1994 року за №03190 ОСОБА_1 звільнено в запас за пунктом 35 підпунктом «В» (за станом здоров'я) чинного на то момент Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу.
10.01.1995 року згідно параграфа 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №5 його виключено зі списків особового складу в/частини з 07.01.1995 року. Вважає, дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення його з військової служби у запас за станом здоров'я, а не у відставку, незаконними та безпідставними. Також дії, що полягали у видачі наказу про виключення його зі списків особового складу частини, невчасному направленні його особової справи у військкомат та видачі припису про постановку його на військовий облік є неправомірними, оскільки позивач на той час був особою без громадянства. Тому, просить визнати протиправним та скасувати пункту 3 наказу Міністра оборони України від 23.12.1994 року за №03190, визнати протиправною бездіяльності Івано-Франківського міського військового комісаріату щодо виключення з військового обліку та зобов'язати Міністра оборони України долучити свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 у особову справу №ХД-15300, оформити належним чином послужний список офіцера та виплатити йому середньомісячний заробіток за посадою начальника організаційно-планового відділення відділу мобілізаційного і комплектування корпусу за час вимушеного прогулу з 08.01.1995 року.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням доповнень та заяв про їх зменшення, підтримав повністю. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Івано-Франківського міського військового комісаріату в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні від 20.03.2014 року. Крім того, пояснив суду, що позовні вимоги, заявлені позивачем, уже були розглянуті та вирішені по суті Івано-Франківським міським судом 14.06.2000 року та Івано-Франківським окружним адміністративним судом 24.09.2010 року, рішеннями яких в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю. Вважає, що процедура звільнення позивача є законною та не потребує доказування, а дії командира військової частини НОМЕР_1 були правомірними, відповідно до вимог чинного на той момент законодавства, яке регламентувало проходження військової служби особами офіцерського складу Збройних Сил України. Таким чином, позов ОСОБА_1 є безпідставним, тому в задоволенні позову просив відмовити повністю.
Представник відповідача - Міністра Оброни України в судові засідання не з'явився, хоча був належно повідомлений про дату, час та місце їх проведення. Клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутністю на адресу суду не направив. Письмових заперечень суду не подав. За таких обставин, згідно норм частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглянув та вирішив справу без участі представника Міністра Оброни України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів установила наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням від 04.10.2011 року серії НОМЕР_2 (а.с. 30 т.1).
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 23.12.1994 року за №03190 ОСОБА_1 звільнено в запас за пунктом 35 підпунктом “В” (за станом здоров'я) чинного на той момент Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, яке затверджене Указом Президента України від 13.05.1993 року за №174/93 (а.с. 9 т.1).
Згідно параграфа 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.1995 року за №5 позивача з 07.01.1995 року виключено зі списків особового складу вказаної військової частини, усіх видів забезпечення та направлено на облік до Івано-Франківського міського військового комісаріату (а.с. 8 т.1).
Крім того, 09.01.1995 року начальником відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 видано припис про необхідність прибуття позивача до 09.01.1995 року в Івано-Франківський міський військовий комісаріат для постановки на облік.
19.11.2009 року позивач поставлений на військовий облік, а з 10.12.2009 року позивач зарахований в запас Збройних Сил України.
Обставини проходження військової служби позивачем та його звільнення з лав Збройних Сил України підтверджуються дослідженою колегією суддів особовою справою офіцера ОСОБА_1 , зокрема, його послужним списком.
Судом також установлено, що особова справа ОСОБА_1 , перший примірник якої досліджений у судовому засіданні, велася належним чином, до неї вшиті всі необхідні документи щодо проходження військової служби позивачем у якості офіцера. Послужний список офіцера ОСОБА_1 заповнений у відповідності до норм чинного на той час законодавства.
Окрім вказаного, судом установлено, що в 2000 році ОСОБА_1 , звернувся до Івано-Франківського міського суду із скаргою на дії командира військової частини НОМЕР_1 , що були вчинені ним на виконання наказу Міністра оборони України 23.12.1994 року, що полягали у видачі наказу про виключення його зі списків особового складу частини, невчасному направленні його особової справи у військкомат та видачі припису про постановку його на військовий облік, вважаючи себе особою на яку такі вимоги закону як постановка на військовий облік не поширюються, оскільки є особою без громадянства
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.06.2000 року по справі №2-5090-2000 року, за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії та рішення командира в/ч НОМЕР_1 щодо звільнення його із Збройних Сил України в запас та встановлення дня його звільнення із Збройних Сил України, ОСОБА_1 , відмовлено в задоволенні скарги. Вказане рішення залишено без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Івано-Франківського обласного суду від 15.08.2000 року та відповідно з цього ж дня набрало законної сили (а.с. 65-67, 68 т.1).
Ухвалою Івано-Франківського обласного суду встановлено, що рішення (наказ №5 від 10.01.1995 року) та дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 в запас, постановки його на військовий облік після звільнення зі служби є правомірними. Крім того, встановлено також те, що оскаржуваний наказ військового командування і дії по постановці на військовий облік відносно ОСОБА_1 , приймались в межах Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів позивача (а.с. 69-70 т.1).
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2010 року в адміністративній справі №2a-301/10/0970 за позовом ОСОБА_1 до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участі третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Західного оперативного командування, Міністра оборони України про визнання бездіяльності та рішення протиправним, а також зобов'язання вчинити певні дії - у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 189-192 т.1).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 року в адміністративній справі №2a-152/11/0970 за позовом ОСОБА_1 до військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною з 24.09.2010 року бездіяльності з обчислення вислуги років, зобов'язання провести донарахування вислуги років військової служби з 07.01.1995 року - у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 року в адміністративній справі №2a-152/11/0970 за позовом ОСОБА_1 до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання провести донарахування вислуги років військової служби - без змін (а.с. 62-64 т.1).
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасувати пункту 3 наказу Міністра оборони України від 23.12.1994 року за №03190, визнання бездіяльності Івано-Франківського міського військового комісаріату щодо виключення з військового обліку було відмовлено рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.06.2000 року по справі №2-5090-2000 року та постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2010 року в адміністративній справі №2a-301/10/0970.
Оскільки, питання правомірності та відповідності законодавству параграфа 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №5 від 10.01.1995 року, виданого на виконання наказу Міністра оборони України 23.12.1994 року та видання припису для постановки на військовий облік, в тому числі й правомірності процедури звільнення ОСОБА_1 , встановлено рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.06.2000 року та ухвалою Івано-Франківського обласного суду від 15.08.2000 року, то вони не підлягають доказуванню. Крім того, вказаними судовими рішеннями, встановлено ту обставину, що позивач ОСОБА_1 , не бажав ставати на військовий облік до Івано-Франківського міського військкомату, та вважав неправомірними вимоги щодо нього про постановку на такий облік. Вказана обставина, на думку суду, виключає питання неправомірності дій відповідача щодо постановки ОСОБА_1 на військовий облік, оскільки така ситуація виникла з вини позивача та також встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили. Тому, в задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання Міністра оборони України долучити свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 у особову справу №ХД-15300, належно оформити послужний список офіцера та виплатити йому середньомісячний заробіток за посадою начальника організаційно-планового відділення відділу мобілізаційного і комплектування корпусу за час вимушеного прогулу з 08.01.1995 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки звільнення ОСОБА_1 було законним, а згідно постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 року в адміністративній справі №2a-152/11/0970 позивач в період з 10.01.1995 року, тобто з часу виключення з списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із звільненням із Збройних Сил України у запас за станом здоров'я не проходив військової служби у Збройних Силах України та обов'язків військовослужбовця не виконував.
Станом на момент спірних правовідносин порядок проходження військової служби, у тому числі, звільнення з неї, був регламентований чинним на той час Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року за №2232-XII в редакціях Закону від 12.12.1993 року, 10.11.1994 року та 05.01.1995 року (надалі - Закон №2232-XII).
Згідно частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби визначається цим Законом, Положенням про проходження військової служби громадянами України та іншими законодавчими актами.
Частиною 2 статті 24 вказаного Закону встановлено, що закінченням перебування на військовій службі вважається день, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв'язку із звільненням з військової служби, відчисленням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу чи навчальних зборів, але не пізніше строку, вказаного у приписі.
Порядок звільнення з військової служби регламентований нормами статті 26 Закону №2232-XII, а служба в запасі - положеннями глави V цього Закону.
Аналогічні норми щодо закінчення проходження військової служби, порядку звільнення зі служби та служби в запасі встановлені чинним на той момент Тимчасовим положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, яке затверджене Указом Президента України від 13.05.1993 року за №174/93.
Зокрема, Розділом VIII вказаного Тимчасового Положення встановлений порядок звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, норми якого підлягають до застосуванню до спірних правовідносин.
Абзацом 2 пункту 71 розділу VIII Тимчасового Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України за №174/93 від 13.05.1993 року встановлено, що днем звільнення осіб офіцерського складу з військової служби в запас або відставку вважається день, з якого їх прийнято на військовий облік у військовому комісаріаті, але не пізніше строку, вказаного в приписі.
Також, колегія суддів зазначає, що правомірність дій командира військової частини НОМЕР_1 , військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо звільнення позивача з військової служби, виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та постанови на військовий облік неодноразово досліджувалися в ході перевірок, які проводились військовою прокуратурою Івано-Франківського гарнізону за зверненнями ОСОБА_1 . За результатами цих перевірок прокурором приймалися процесуальні рішення, які підтверджують правомірність дій командування та військового комісара (а.с. 93-154 т.2).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 3 цієї статті КАС України встановлено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, колегією суддів установлено, що видаючи наказ від 23.12.1994 року, пунктом 3 якого позивач був звільнений з військової служби, Міністр Оборони України діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними на той час законами України. Звільнення ОСОБА_1 з військової служби здійснено у відповідності до чинного на той момент Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, яке затверджене Указом Президента України від 13.05.1993 року за №174/93. Тому, також безпідставними та необґрунтованими є вимоги позивача щодо зобов'язання Міністра Оборони України долучити свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 до його особової справи №ХД-15300, належно оформити послужний список офіцера та виплатити середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) за посадою начальника організаційно-планового відділення відділу мобілізаційного і комплектування армійського корпусу за час вимушеного прогулу з 08.01.1995 року. Івано-Франківський міський військовий комісаріат діяв правомірно при виключенні з військового обліку ОСОБА_1 .
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача в судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог на практику Верховного Суду України, оскільки подані ним рішення вищої судової інстанції не мають відношення до спірних правовідносин, що розглядаються в даній адміністративній справі.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини даної адміністративної справи, підтверджені належними і допустимими доказами та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги неправомірні, необґрунтовані та безпідставні, тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, установлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров
Судді: /підпис/ В.В. Кафарський
/підпис/ А.Б. Могила
Постанова складена в повному обсязі 27.10.2014 року.