13 жовтня 2014 рокум. Ужгород№ 807/581/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.
за участю: представники сторін в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції про скасування постанови, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 16 жовтня 2014 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.4-6) до відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції (далі - відповідач, відділ ДВС), якою просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Чонка Д.В. від 29 січня 2014 року (ВП № 41678005) про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису № 1437, виданого 12.11.2010 року приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу, про звернення стягнення на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 3 лютого 2014 року позивачем було отримано супровідний лист про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження (сама постанова отримана позивачем у відділі ДВС 12 лютого 2014 року). Згідно постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Чонка Д.В. від 29 січня 2014 року (ВП № 41678005), відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за № 1437 від 12.11.2010 року, при цьому, виконавче провадження відкрито поза межами строку пред'явлення до виконання виконавчого напису нотаріуса, який згідно діючої на час виникнення спірних правовідносин редакції Закону України "Про нотаріат" становив три роки, відтак, строк пред'явлення сплив 13 листопада 2013 року, в зв'язку з чим оскаржена постанова є протиправною (в силу положень Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження) та підлягає скасуванню.
13 жовтня 2014 року суду надано заяву представника позивача (що діє на підставі довіреності ОСОБА_1, копія якої наявна в матеріалах справи, а.с.32), якою позовні вимоги підтримує та просить справу розглянути за відсутності представника позивача, в зв'язку з чим та у відповідності до ст.. 122 КАС України розгляд справи проведено за відсутності представника позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист відділу ДВС від 26.02.2014 року № 06-37/3190, а.с.23-25), яким проти позову заперечив та просить суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на наступне: у відповідності до ст.. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, який визначений ст. 22 цього Закону, та який для виконавчих написів нотаріусів (що були вчинені до 09.03.2011 року) становить три роки. Оскільки у відділі ДВС на виконанні перебував виконавчий напис приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за № 1437 від 12.11.2010 року, по якому відкрито виконавче провадження 23 грудня 2011 року та 26 вересня 2012 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві - виконавчий документ пред'явлений до виконання повторно через один рік і чотири місяці, відтак, постанова державного виконавця відділу ДВС від 29 січня 2014 року про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам закону, в зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.
В судові засідання представник відповідача не з'явився та вказаним запереченням просить суд провести розгляд справи за відсутності представника відділу ДВС, та у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 29 січня 2014 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції Чонка Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 41678005) з виконання виконавчого напису нотаріуса № 1437 від 12.11.2010р., про звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1, яка є боржником за виконавчим провадженням (а.с.8).
Виконавчим написом звернено стягнення на нерухоме майно (житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1), яке належить на праві власності ОСОБА_1
Зазначене нерухоме майно на підставі Іпотечного договору № 08/300/48, посвідченого 04 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, передане ОСОБА_1 у іпотеку Публічному акціонерному товариству "УКРСОЦБАНК", в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за Договором кредиту № 08/300/48 від 02 жовтня 2007 року.
Про факт винесення вказаної постанови позивач дізнався 12.02.2014 року, отримавши її та матеріали виконавчого провадження у відділі ДВС через свого представника, викладені доводи щодо отримання оскарженої постанови 12.02.2012 року відповідачем не спростовані, в зв'язку з чим відсутнє порушення строку звернення до суду та такий подано ним в десятиденний строк згідно вимог ст. 181 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року № 898 - IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон 898), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ст.. 7 вищевказаного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Статтею 33 Закону 898 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Вчинення виконавчих написів нотаріусами регулюється Главою 14 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425 - XII (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 3425), ст.. 91 якого встановлено, що виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010 року № 2677-VI частину першу ст.. 91 Закону 3425 викладено в новій редакції, за якою виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення (вказана редакція діє з 09.03.2011 року).
Згідно ст.. 90 Закону 3425, стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виходячи з наведеного, вказана норма Закону України 3425 є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин положеннями Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 -XIV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 606) - цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлені ст.. 22 Закону 606 та згідно п. 2 ч. 1 цієї статті - інші виконавчі документи (крім тих, що визначені п. 1 ч. 1 ст. 22 цього Закону) строк пред'явлення виконавчого документу встановлено один рік, якщо інше не встановлено законом (редакція Закону діє з 09.03.2011 року, тобто, станом на час відкриття виконавчого провадження).
Таким чином, на момент виникнення вчинення виконавчого напису діяв законодавчо встановлений трьохрічний термін для пред'явлення його до виконання, який на час відкриття виконавчого провадження було скорочено до одного року.
Зважаючи на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" звужено обсяг прав стягувачів на пред'явлення виконавчих документів до виконання, суд констатує, що до спірних правовідносин застосовується саме трирічний строк, встановлений чинними на час вчинення виконавчого напису, який був передбачений чинними на час вчинення виконавчого напису редакціями Законів України "Про нотаріат" та "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 24 Закону 606, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Частиною 3 цієї статті встановлено, що для інших виконавчих документів (крім тих, що визначені ч. 2 цієї статті, до яких відносяться виконавчі документи, що видані судом, та положення ч. 2 ст. 24 Закону 606 до спірних правовідносин не застосовується) пропущений строк поновленню не підлягає.
Виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця відділу ДВС 29 січня 2014 року по виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 12 листопада 2010 року, тобто, після спливу встановленого трьохрічного строку для його пред'явлення до виконання.
Судом відхиляються доводи відповідача стосовно переривання строку пред'явлення виконавчого документу (оскільки у відділі ДВС на виконанні перебував виконавчий напис за № 1437 від 12.11.2010 року, по якому відкрито виконавче провадження 23 грудня 2011 року та 26 вересня 2012 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві), в зв'язку з чим виконавчий документ пред'явлений до виконання повторно, виходячи з наведеного:
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону 606, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення та після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2 цієї статті).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року (справа № 807/1388/14, головуючий - суддя Рейті С.І., а.с.101-105) визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції від 23 грудня 2011 року (ВП № 30494837) про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису № 1437, виданого 12.11.2010 року приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу, про звернення стягнення на нерухоме майно (рішення суду не оскаржено та набрало законної сили).
Постанову скасовано з тих підстав, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 1437, виданого 12.11.2010 року приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу, без передбачених законом підстав замінено боржника виконавчого провадження та визначено ОСОБА_5 боржником за виконавчим провадженням при тому, що згідно виконавчого документу таким визначено ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Обставини щодо відкриття провадження постановою від 23.12.2011 року стосовно іншої (ніж зазначено у виконавчому документі) особи - боржника, щодо відсутності до 29 січня 2014 року у відділі ДВС на виконанні виконавчих документів по виконанню виконавчого напису нотаріуса № 1437 від 12.11.2010 року про стягнення з боржника ОСОБА_6 та щодо протиправності постанови державного виконавця відділу ДВС від 23 грудня 2011 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису № 1437, виданого 12.11.2010 року приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу - встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, та вказані обставини повторно не доводяться.
Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року за № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (зареєстрована в Мінюсті України 02.04.2012 року за № 489/20802, діє з 06.06.2012 року, тобто, станом на час прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.09.2012 року), пунктом 3.18.1 якої встановлено, що при завершенні виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава завершення виконавчого провадження з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом державного виконавця та скріплюється печаткою органу ДВС (п.3.18.2 Інструкції).
Надано відповідачем копія виконавчого напису приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за № 1437 від 12.11.2010 року (належним чином засвідчена, в тому числі - на звороті, а.с.82) не містить відміток державного виконавця про підстав повернення виконавчого напису, підпису державного виконавця та/або печатки відділу ДВС.
Виходячи з наведеного, державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим написом, який пред'явлений до виконання з пропуском строку пред'явлення, доводи відповідача щодо переривання строку пред'явлення суперечать вимогам закону та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, в зв'язку з чим державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження допущено порушення положень Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження, в зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, та слід визнати протиправною та скасувати постанову відділу ДВС від 29 січня 2014 року про відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на його користь з державного (місцевого) бюджету.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції про скасування постанови - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції від 29 січня 2014 року (ВП № 41678005) про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису № 1437, виданого 12.11.2010 року приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу про звернення стягнення на нерухоме майно.
3. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).
4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С.І. Рейті