Справа № 333/5267/14-к
Провадження № 1-кп/333/439/14
Іменем України
23 жовтня 2014 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 12014080040002345 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта - базова середня, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 10.08.2006 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України засуджений до 3 років позбавлення волі. На підставі ст..ст. 75-76, 104 КК України звільнений від відбування покарання строком на 1 рік;
- 28.02.2007 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України засуджений до 3 років 7 місяців позбавлення волі;
- 22.12.2009 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 70, ст. 71, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, засуджений до 4 років 2 місяців позбавлення волі. 03.05.2013 року звільнений із Каменської виправної колонії Запорізької області;
- 28.07.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України засуджений до обмеження волі, строком на 1 рік, з іспитовим строком 1 рік;
за обвинуваченням у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_5 , 07.06.2014 року, приблизно о 11.15 год., маючи умисел, на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, знаходячись у кафе «Далі-бар», яке розташовано біля зупинки громадського транспорту «АТК» по вулиці Космічна у м. Запоріжжя, діючи таємно, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони залишаться ніким не помічені, таємно, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що потерпілий заснув, викрав мобільний телефон «Nokia 5130» в корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , вартістю 136 гривень, аксесуар до вказаного мобільного телефону, у вигляді чохлу чорного кольору, вартістю 30 гривень, які знаходились на лавці поряд з потерпілим, а також грошові кошти у сумі 20 гривень, котрі знаходились у чохлі мобільного телефону, та сонцезахисні окуляри, вартістю 180 гривень, які були одягнені на ОСОБА_7 . Після чого ОСОБА_5 з викраденим майном покинув місце скоєння злочину та розпорядився ним на власний розсуд.
В результаті злочинних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 366 гривень
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винним у повному обсязі у скоєнні злочину, передбачену ч. 2 ст. 185 КК України, та пояснив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, встановленими під час досудового розслідування, зі зібраними у кримінальному провадження доказами, як достовірними та допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказані злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз чи обіцянок. Крім того, суду пояснив, що у червні 2014 році він зайшов у кафе випити пиво, яке знаходиться біля зупинки громадського транспорту «АТК», назви якого не знає. В кафе він побачив незнайомого йому чоловіка, який спав, біля останнього знаходився мобільний телефон. Перевіривши, що за ним не спостерігають, він викрав телефон «Nokia 5130» в чохлі чорного кольору, грошові кошти та сонцезахисні окуляри. З викраденим він направився у центр м. Запоріжжя, однак розпорядитися майном не встиг. Щиро розкаюється у скоєному.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349, ст. 351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого.
При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.
При встановлених обставинах, допитавши обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена і його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, обставини справи, особу обвинуваченого, який повністю визнав провину і розкаявся у скоєному, раніше судимий, в тому числі за скоєння корисливих злочинів, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Санкцією ч. 2 ст. 185 КК України передбачено декілька видів альтернативних покарань. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, судимість не знята і не погашена в законному порядку, знову скоїв корисливий умисний злочин, тобто на шлях виправлення не став, а тому його перевиховання можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, проте покарання слід призначити в мінімальному розмірі.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Судом також встановлено, що злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , вчинений ним до винесення відносно останнього вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2014 року, яким обвинуваченому призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів, рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було постановлено таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Доля речових доказів і документів по даному провадженню підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати, згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, складають 245 гривень 70 копійок за залучення експерта на проведення судово - товарознавчої експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи, що процесуальні витрати, зазначені в обвинувальному акті, документально підтверджені у матеріалах кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого витрат на користь держави в розмірі 245 гривень 70 копійок.
Арешт на майно не накладався.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 349, 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) місяців арешту.
Даний вирок та вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2014 року виконувати самостійно
Строк відбуття покарання у вигляді арешту ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання.
Матеріали кримінального провадження № 12014080040002345, долучені до обвинувального акту, за клопотанням прокурора, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 245 гривень 70 копійок за залучення експерта на проведення судово - товарознавчої експертизи.
Речові докази по справі:
- мобільний телефон «Nokia 5130» в корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 та аксесуар у вигляді чохлу чорного кольору, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 - залишити потерпілому ОСОБА_7 за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1