Справа № 333/6001/14-ц
Провадження № 2/333/2459/14
Іменем України
13 жовтня 2014 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі:
головуючого судді Дмитрієвої М.М.,
при секретарі Пасюті К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.
З 20.09.1997 року позивач ОСОБА_1 перебуває з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, але на цей час шлюбні стосунки між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сумісне життя між подружжям не склалося. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання своєї дитини не надає. На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь, на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, на кожну дитину, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дітей повноліття.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує, офіційно не працевлаштований.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
20.09.1997 року, сторонами було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 20.09.1997 року, серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського районну м. Запоріжжя, про що було зроблено відповідний актовий запис № 417.
Від шлюбу сторони є батьками неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 20.085.1999 року, серії НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарською райадміністрацією м. Запоріжжя.
Судом встановлено, що на даний час дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1, проживає разом з нею, що підтверджується довідкою від 28.07.2014 року.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На підставі ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
На підставі ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 Сімейного кодексу України.
Статтею 184 Сімейного кодексу України передбачено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, оскільки відповідач є офіційно не працевлаштованою особою, має нерегулярний мінливий дохід, суд приходить до висновку, про часткове задоволення вимог позивача.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було надано жодного доказу розміру регулярного доходу відповідача.
На час звернення позивача до суду відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня для дітей віком від 6 років до 18 років становить 1286 гривень.
У зв'язку з викладеним, враховуючи, що батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 400 гривень до досягнення останнього повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 11 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, а також те, що відповідач офіційно не працевлаштований, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.
Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України, у разі задоволення позову позивача, який звільнений від сплати судового збору в розмірі 243 гривні 60 копійок при подачі позову про стягнення аліментів, цей судовий збір підлягає стягненню у дохід держави з відповідача.
Керуючись ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180, 182-184, 191 СК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 197, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 400 гривень щомісяця, починаючи з дати подачі позову до суду, з 30.07.2014 року, і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в дохід держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в розмірі за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва