Номер провадження 4-с/754/117/14
Справа № 754/11677/14-ц
Іменем України
01.10.2014 м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Сивенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1,
Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.06.2014 року (ВП № 38016317); визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.06.2014 року (ВП № 38016317) винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві; зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві повідомити Київське КЕУ про виконання ухвали суду, не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.
У судовому засіданні представник Київського квартирно-експлуатаційного управління вимоги скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, надавши пояснення та копії доказів по справі.
У судовому засіданні представник Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, проти скарги заперечував у повному обсязі, надавши заперечення з поясненнями та копії доказів по справі.
У судовому засіданні представник боржника проти скарги заперечував у повному обсязі.
Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено що виконавчий лист №2-2325/2009 про зобов'язання ОСОБА_2 знести за власний рахунок фундамент, розташований на земельній ділянці площею 20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, виданий Деснянським районним судом міста Києва 02 квітня 2013 року (а.с. 41).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2013 року за виконавчим листом № 2-2325/2009 виданим 02.04.2013р. Деснянським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_2 знести за власний рахунок фундамент, розташований на земельній ділянці площею 20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа та боржнику ОСОБА_2 наданий строк до 28.05.2013 року добровільно виконати рішення суду (а.с. 38).
Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві звернувся до ОСОБА_2 з вимогою державного виконавця про зобов'язання знести за власний рахунок фундамент, розташований на земельній ділянці площею 20 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, в строк до 19 лютого 2014 року, що підтверджується вимогою державного виконавця № 350/1 від 10.02.2014 року (а.с. 35).
Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.06.2014 виконавчий лист № 2-2325/2009 виданий 02.04.2013 р. Деснянським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_2 знести за власний рахунок фундамент розташований на земельній ділянці площею 20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 6, 34).
18.06.2014 року, за інформацією про виконавче провадження, виконавче провадження (боржник - ОСОБА_2) завершено на підставі п. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження, (а.с. 30).
Суд перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані письмові докази, вважає, що скарга Київського квартирно-експлуатаційного управління підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, провадження з виконання судових рішень є самостійною і невід'ємною частиною судового розгляду.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що виконання рішень, перелік яких встановлюється законом про виконавче провадження, покладається на державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
З урахуванням наведеного, державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобов'язаний діяти не лише у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", але й дотримуватися інших законів, використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
Згідно ч. 2. ст. 47 Закону про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
Згідно ч. 4. ст. 47 Закону про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Суд встановив, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець належним чином акт не складав та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.06.2014 року винесено без мотивування підстав її винесення, тому державним виконавцем не дотримані вимог ч. 2, 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд звертає увагу на те, згідно ч. 1 ст. 40. Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Судом встановлено, що державний виконавець не звертався до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
Водночас, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, зокрема, й конфіденційну.
Тому, суд вважає, що у даному випадку, немає підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що державним виконавцем передчасно та безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки докази вжиття всіх заходів щодо примусового виконання судового рішення, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, відсутні, а тому оскаржувана постанова є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
Скарга в частині зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві повідомити Київське КЕУ про виконання ухвали суду, не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду, не містить вимогу про порушення прав чи свобод сторін виконавчого провадження під час виконання судового рішення, а стосується порядку виконання ухвали суду, що передбачене ст. 389 ЦПК України, тому в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 383-387 ЦПК України, ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 12, 40, 47 Закону України "Про виконавче провадження",
Скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на дії державного виконавця задовольнити частково.
Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.06.2014 року ВП №38016317.
Визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.06.2014 року ВП №38016317 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Петріщева І.В.