1-кп/381/202/14
381/4025/14-к
09 вересня 2014 року м.Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Фастів кримінальне провадження №12014110310001126 від 07.08.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дитятки, Чорнобильського району, Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, -
06 серпня 2014 року близько 10 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_4 завітав до свого знайомого ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Декілька хвилин поспілкувавшись, вони вирішили піти до свого спільного знайомого ОСОБА_6 , який працює трактористом в Ризо-Преображенчинському чоловічому монастирі, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 і ОСОБА_5 пішли пішки в с.п Томашівку і дістались до Ризо-Преображенчинського чоловічого монастиря близько 11 год. 00 хв. На територію монастиря вони зайшли безперешкодно, так як вхід відкритий для всіх охочих. Так, на території монастиря вони відразу побачили свого знайомого ОСОБА_6 , який саме закінчив свою роботу. Підійшовши до нього ОСОБА_4 і ОСОБА_5 привітались і в подальшому завели розмову, після якої ОСОБА_6 запросив чоловіків до своєї квартири, яка знаходиться на території Ризо-Преображенчинського чоловічого монастиря. ОСОБА_5 прийняв запрошення, а ОСОБА_4 сказав, що пройдеться до річки Ірпінь, яка протікає біля монастиря в с.Томашівка. Після цього вони розійшлись в різних напрямках. Йдучи на пагорб, який розташований на прилеглій до Ризо-Преображенчинського чоловічого монастиря території, ОСОБА_4 помітив козу, яка паслась на пагорбі і була припнута мотузкою на прикорень. В цей час у ОСОБА_4 виник умисел вкрасти дану козу, яка належить ОСОБА_2 .
В подальшому, ОСОБА_4 , з метою вчинення крадіжки таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, відв'язав козу та повів її у напрямку річки Ірпінь. Коли ОСОБА_4 відійшов від місця вчинення злочину приблизно на 200 метрів, ще не виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, і не мав можливості вільно розпоряджатися викраденим майном, то був помічений місцевим жителем, який зрозумів, що ОСОБА_4 намагається викрасти козу, та вимагав припинення злочину. В подальшому, ОСОБА_7 відпустив козу, не довівши свого злочинного умислу до кінця та втік.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ч.3 ст.15 та ч.1 ст.185 КК України, за ознаками - замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про примирення, укладену 18 серпня 2014 року між потерпілим ОСОБА_2 , з однієї сторони та підозрюваним ОСОБА_4 , з другої сторони, які дійшли згоди щодо формулювання підозри та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.15 , ч.1 ст.185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Також сторонами угоди узгоджено покарання за ч.1 ст.185 КК України - у вигляді 80 годин громадських робіт.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним про примирення.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України є злочином середньої тяжкості.
Прокурор, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги і правила КПК та КК України, в підготовчому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення і просив призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
В підготовчому засіданні обвинувачений беззастережно визнав себе винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, шляхом опитування судом повідомив, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 , повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_4 , вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а тому ці його дії суд кваліфікує за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, за яке належить призначити ОСОБА_4 , узгоджену сторонами в угоді про примирення міру покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим Загальною частиною КК України.
Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Питання з речовими доказами суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 474 та 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення, укладену 18 серпня 2014 року між потерпілим ОСОБА_2 , та обвинуваченим ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №12014110310001126 від 07.08.2014р. по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 80 (вісімдесят) годин громадських робіт.
Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не бувприсутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ: ОСОБА_8 ртко