ун. № 759/12990/14-а
пр. № 2-а/759/379/14
17 жовтня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого Морозова М.О.
при секретарі Прохоренко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання призначити пенсію згідно статей 49, 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва про визнання незаконними дії щодо відмови призначити йому пенсію згідно пунктів «а», «б» статті 49, ч.1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальнй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку та додаткову пенсію (у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії, яка призначається до державної) відповідно до пунктів «а», «б» статті 49, ч.1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальнй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 23 травня 2014 року згідно поданої заяви про призначення пенсії.
При цьому, посилається на те, що він, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, досягнувши пільгового віку-50 років, 23.05.2014 р. звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва із заявою про призначення пільгової пенсії за віком згідно ст. 49, ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальнй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва було відмовлено йому у призначенні пенсії за віком, про що повідомило листом від 17.06.2014 р. №1050/8-П, неправомірно посилаючись на відсутність первинних облікових документів про період його зайнятості на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Така відмова пенсійного орагну порушує його законні права. Він відповідно до наказу Київського автотранспортного підприємства 23065 від 4.07.1986 р. №54-ок був відряджений з 5.07.1986 р. по 14.07.1986 р. строком на 10 днів до ст. Вільча для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і виконував такі роботи у цей періодч часу у м. Прип'ять, що підтвердило і підприємство своєю Довідкою від 27.10.1992 р. №99. Йому було встановлено статутс учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. 2 категорії, про що видано посвідчення серії НОМЕР_1 Держадміністрацією м. Києва 18.02.1993 р. Посвідчення є дійсним та безстроковим, було перереєстровано 27.01.1998 р. УПФУ в Святошинському р-ні м. Києва діяло незаконно, відмовляючи йому в призначенні пенсії, порушуючи Конституцію України та Закон України «Про статус і соціальнй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники адміністративний позов підтримали.
Представник відповідача адміністративний позов не визнав, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 був відряджений до ст. Вільча, яка відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення згідно з постановами Ради Міністрів УРСР, а правом на зменшення пенсійного віку на 10 років користуються тільки особи, які безпосередньо були зайняті в зоні відчуження. Первинні документи у підтвердження перебування ОСОБА_1 в зоні ЧАЕС підприємством, де він працював, не були надані, а надані довідки позивачем по справі пенсійному органу видані з порушенням чинного законодавства.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 50-річного віку, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. 23.05.2014 р. він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва із заявою про призначення пільгової пенсії за віком згідно ст. 49, ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва було відмовлено йому у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що відсутні необхідні документи, які б підтверджували кількість днів роботи в зоні ЧАЕС, посвідчення про відрядження в зону ЧАЕС із зазначенням населених пунктів зони, військивий квиток і довідка військової частини або архіву про участь у ліквідації, довідка про підвищену оплату праці в зоні ЧАЕС, виписки з особових рахунків про підвищену оплату праці в зоні ЧАЕС), про що повідомило листом від 17.06.2014 р. №1050/8-П (а.с.11, 12, 15, 16, 19-26, 29).
Згідно абз.2 п. 2 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів визначаються категорією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для встановлення пільг і компенсацій згідно зазначеного Закону.
Згідно ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» підставами для визначення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення-органами місцевого самоврядування.
Згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року-не менше 5 календарних днів-пенсія надається із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Згідно ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 18.02.1993 р. (категорія 2) на підставі довідки від 27.10.1992 р. №99 Київського автотранспортного підприємства №13056, що передбачено підпунктом «в» п.9 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1991 р. №44. Посвідчення містить позначку про перереєстрацію 27.01.1998 р., як того вимагає Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. №51 (із змінами). Видача посвідчення державними органами не оспорювалась, воно є дійсним та безстроковим (а.с.14).
Згідно п.п. «а», «б» ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Розмір щомісячної додаткової пенсії для осіб, віднесених до категорії 2, встановлюється відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та з урахуванням Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.
Проаналізувавши вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватись пільгами, встановленими Законом №796-Х11, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», а різного роду довідки про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забрудненій території є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21.11.2006 р., яка у відповідності до положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для застосування.
Крім того, відповідно до вимог абзацу 7 підпункту «г» пункту 7 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач надав відповідачу для призначення пенсії відповідні посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та довідку форми №122 від 1.08.2013 р. №78 про його роботу в зоні відчуження в період з 5.07.1986 р. по 14.07.1986 р., що є достатнім дял призначення пенсії.
З письмових доказів по справі, наданих позивачем при подачі позову до суду, та оглянутої в судовому засіданні пенсійної справи ОСОБА_1 , що надана відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 виконував роботу саме у зоні відчуження в м. Прип'ять, а база знаходилась в ст. Вільча, йому нараховувалась підвищена заробітна плата у кратному розмірі, що ґрунтується на первинних облікових документах у вигляді особових рахунків за 1986 р. (а.с.17, 18, 26, 27, 30, 32, 51, 52, 57, 58).
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Дії відповідача відносно позивача по справі не є правильними, не відповідають діючому законодавству України про пенсійне забезпечення і не узгоджуються відповідно до вимог, ними встановлених, а робота, по стажу та умовам виконання робіт у зоні відчуження якої позивачу по справі повинна бути призначена пенсія із зниженням віку, співвідноситься з вимогами, передбаченими Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»”.
Отже, посилання позивача на незаконність дій відповідача є обґрунтованими і заслуговують на увагу, а його позов, виходячи з викладеного, є таким, що підлягає задоволенню.
Відмова відповідача від призначення пенсії позивачу по справі із зниженням пенсійного віку ґрунтується на формальних підставах, без детального врахування законодавства, що регулює такі відносини.
Тому, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ча та настання негативних наслідків для позивача.
Згідно ст. 94 КАС України судові витрати по справі необхідно компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 15, 49, 51,55, 65 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»”, ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію згідно пунктів «а», «б» статті 49, ч.1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальнй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва призначити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку та додаткову пенсію (у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії, яка призначається до державної) відповідно до пунктів «а», «б» статті 49, ч.1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальнй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 23 травня 2014 року згідно поданої заяви про призначення пенсії.
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя