Справа № 562/1887/14
"22" жовтня 2014 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Шуляка А.С.
при секретарі Солдатовій О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу -
встановив:
В поданій до суду позовній заяві позивачка вказує на те, що 17 серпня 2009 року між нею та відповідачем було укладено договір позики грошей в сумі 7500грн. Відповідач зобов"язувався до 01 січня 2011 року повернути кошти. Проте, відповідач своє зобов"яння повністю не виконав і у вересні 2011 року повернув лише 500грн., решту коштів не повернув. Просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 7000 грн. з з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Всього 8359грн.00коп.
В судовому засіданні позивачка вимоги заяви підтримала та пояснила суду, що нею спільно з відповідачем були заподіяні збитки підприємству. Оскільки відповідач коштів не мав, то вона відшкодувала всю суму збитків, а відповідач написав розписку, що він нібито позичив у неї кошти. Того ж року, коли була написана розписка, він повернув для неї 500 грн. Решту коштів відмовляється сплачувати.
Відповідач позов не визнав та пояснив суду, що будь-яких коштів у позивачки він не позичав, а розписку написав у зв'язку із погашенням нею збитків для підприємства. Також заперечив факт повернення для позивачки коштів в сумі 500 грн. Просить суд в позові відмовити за безпідставністю.
Вислухавши пояснення позивачки, відповідача, його представника, дослідив інші докази по справі суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з пояснень сторін позивачка будь-які кошти відповідачу не передавала, а повністю відшкодувала спричинені ними збитки для підприємства.
За таких обставин суд вважає, що у даному випадку між сторонами не виникли правові відносини на підставі договору позики.
Враховуючи те, що пояснення сторін вказують на досягнення між ними фактично інших домовленостей ніж укладення договору позики, то право позивачки не підлягає захистові шляхом задоволення позову з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст.1049, 1050 ЦК України, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскарженим в апеляційний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Здолбунівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 27 жовтня 2014 року.
Суддя