Справа № 530/213/14-ц
2/530/179/14
21.05.2014 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого -судді Водолага А.В., при секретарі Стрілець Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним, та про стягнення заборгованості за цим договором,--
В судове засідання з»явились позивач і його представник. Відповідач в судове засідання не з»явивсь, про час і місце розгляду справи був повідомлений в законом встановленому порядку, про причину неявки суд не повідомив, заперечень на позовні вимоги до суду не направив.
Справа розглядалась в порядку заочного провадження відповідно ст.ст. 224,225 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 і його представник просять суд визнати договір позики, укладений 16.11.2011 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 шляхом обопільної домовленості, згідно якого він отримав кредит в публічному акціонерному товаристві банк «Траст» в сумі 8 671 гривні, з яких він позичив ОСОБА_2 4 000 гривень - дійсним, та стягнути із ОСОБА_2 на його користь борг за вказаним договором в сумі 16 491 гривню 30 копійок.
дійсним та стягнути заборгованість за цим договором.
Під час розгляду справи позивач і його представник суду пояснили.
15.11.2011 року до позивача звернувся його сусід ОСОБА_2 із проханням позичити йому 4000 гривень на ремонт будинку. При цьому він повідомив, що із дружиною вони офіційно ніде не працюють, а тому в банку він кредит не може взяти. Запропонував позивачу взяти в банку кредит, який би вони вдвох виплатили на рівноправних умовах. Так як позивачу потрібні були гроші, то він погодився на цю пропозицію і вони вирішили із відповідачем взяти у банку кредит на ім'я позивача в сумі 10000 грн., по 5000 грн. кожному. Домовленість була укладена в усній формі, ніякого письмового договору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не укладалося.
З метою реалізації укладеної угоди з відповідачем, ОСОБА_1, 16.11.2011 року уклав з публічним акціонерним товариством банк «Траст» кредитний договір у формі заяви про надання кредиту на споживчі цілі, згідно якого банк надав йому кредит в сумі 8671 грн., а не 10000 грн., як вони планували з відповідачем. З одержаної суми кредиту він позичив ОСОБА_2 4000 грн., без укладення договору або отримання письмової розписки про одержання цієї суми грошей. Вони домовилися з відповідачем про те, що будуть погашати борг за кредитом, шляхом внесення в банк по 400 грн. щомісячно, до 25 числа, згідно графіку погашення кредиту, так як кредит був виданий позивачу на 2 роки.
Факт того, що він одержав вказаний кредит підтверджується документами що маються справі: його заявою від 16.11.2011 року до публічного акціонерного товариства банк «Траст» про надання кредиту на споживчі цілі, договором банківського рахунку фізичної особи № 6782 від 16.11. 2011 року, тарифами на розрахунково-касове обслуговування, розписом сукупної вартості кредиту, договором цивільного страхування від нещасних випадків, та довідкою банку про суму одержаного кредиту і суму його погашення.
За умовами кредитного договору він уклав договір добровільного страхування від нещасних випадків, від 16.11.2011 року з приватним акціонерним товариством ,,Страхова компаніяя «Юнівес», внаслідок чого він додатково поніс на витрати в суми 1872 грн. 95 коп..
Крім повернення тіла кредиту в сумі 8671 грн., він за кредитним договором сплатив банку відсотки за надання кредиту в сумі 2383 грн. 56 коп., комісію за обслуговування кредитної заборгованості, в розмірі 2, 29 % щомісячно, що склало за весь період погашення кредиту 5795 грн. 04 коп.
Таким чином, всього за одержаний кредит в сумі 8671 грн. він мав сплатити банку, з врахуванням комісії за обслуговування кредитної заборгованості, в розмірі 2, 29 % щомісячно, що становить 5795 грн. 04 коп., та витрат на його добровільне страхування від нещасних випадків, в сумі 1872 грн. 95 коп., кошти в сумі 18722 грн. 55 коп. Із цієї суми , згідно усної домовленості, відповідач зобов»язаний був віддати позивачу 9361 грн. 28 коп., по 390 грн. 05 коп. щомісячно.
Після укладення даного договору відповідач перші три місяці повертав позивачу по 400 грн., а на четвертий місяць, тобто в березні 2012 року віддав всього лише 370 грн. після 25 числа, а у квітні 2012 року віддав уже тільки 300 грн., і то після 25 числа. Після цього відповідач перестав повертати йому борг і на неодноразові вимоги виконувати угоду шляхом повернення йому щомісячно по 400 грн. до повного погашення боргу в сумі 9361 грн. 28 коп., він запевняв позивача, що він особисто вносить щомісячно по 400 грн. до банку-кредитора, в рахунок боргу переді ним. Він регулярно погашав свою частину кредиту в сумі 400 грн. щомісячно по графіку, без затримок, маючи впевненість, що і відповідач гасить свою частину кредиту, і до жовтня 2013 року виплатив банку повністю свою частину кредиту, що склала 9361 грн. 28 коп.
На початку жовтня 2013 року із банку позивача повідомили, що кредит виплачувався не в повній мірі і виплачено всього половину кредиту. Внаслідок цього йому було нараховано штрафні санкції і він вимушений був сплатити до 31.10.2013 року весь борг по кредиту і штрафні санції в сумі 9000 грн. за несвоєчасну сплату боргу за кредитом, що підтверджується квитанціями банку про сплату кредиту і штрафних санкцій, які він вимушений був сплатити з вини відповідача, та сплата яких підтверджується окремою квитанцією № МКОL ОМІЕТS-833 від 31.10.2013 року. Відповідач же, як вияснилося, не сплачував свою частину кредиту, внаслідок чого виникла така заборгованість у позивача по сплаті кредиту.
Зважаючи на те, що відповідач обманув, він звернувся із заявою до Зіньківського РВ УМВС про притягнення відповідача до відповідальності за шахрайство, але кримінальне провадження було закрите у зв»язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Його покази, дані в судовому засіданні підтверджуються і матеріалами кримінального провадження, яке відкривалось по його заяві.
Заслухавши обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем і його представником, дослідивши матеріали цивільної справи, оглянувши матеріали кримінального провадження № 12013180170000941 по факту шахрайських дій ОСОБА_2, проведеного Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області, суд встановив.
Допитані в якості свідків в кримінальному провадженні ОСОБА_2, ОСОБА_4 визнали, що дійсно за їх обопільною згодою , ОСОБА_1 взяв кредит в сумі 8671 грн. 05 коп. у вказаному банку, з яких віддав їм 4000 грн. З даної суми вони частково повернули йому борг в 2012 році в сумі 1870 грн., а решту не повернули, у зв»язку з відсутністю доходів, хворобою сина і витратами понесеними на його лікування.
Вирішуючи питання про визнання усного договору позики від 16.11.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дійсним і стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 16 491, 30 гривень, який виник в результаті недобросовісного виконання усних домовленостей відповідачем по виконанню умов кредитного договору укладеного між позивачем і публічним акціонерним товариством банк «Траст» в сумі 8 671 гривня,\ сплата основного боргу, відсотків, страховки, штрафних санцій,/ суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають часковому задоволенню.
Згідно статті 3 ЦПК Ураїни, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 статті 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право".
Згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Входячи з вище викладених обставин і норм діючого законодавства, суд приходить до висновку, що між позивачем і відповідачем було укладено усний договір позики, що підтверджено відповідачем шляхом прийняття виконання.
Вирішуючи питання, яка сума боргу підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з вимог ч.1ст.1049 ЦК України, відповідно якої, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.При визначенні суми коштів, які підлягають стягненню, суд враховує, що ОСОБА_2 частково повернув ОСОБА_1 борг в сумі 1870 грн., тому з нього підлягають стягненню кошти в сумі 2 130 гривень.
Судові витрати по розгляду справи покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 214,215, 226 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_2 кошти в сумі 2 130 / дві тисячі сто тридцять/ гривень - заборгованість по позиці, 243 / двісті сорок три/ гривні 60 копійок судових витрат.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
На рішення позивачем може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів, відповідачем може бути подано до Зіньківського районного суду Полтавської області заяву про його перегляд.
Суддя: