Справа № 822/2222/14
Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
22 жовтня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Військової частини ПП НОМЕР_1 до Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення про про скасування рішення , -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №000062100 від 16.05.2014 року.
Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2014 року позов задоволено, а саме: скасовано рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення №000062100 від 16.05.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; стягнуто з Державного бюджету України на користь військової частини ПП В2806 255 ( двісті п'ятдесят п'ять) гривень 31 коп.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Красилівській ОДПІ.
На підставі ч.10 та п.2 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року N 2464-VI (надалі - Закон N 2464-VI) відповідач прийняв рішення №000062100 від 16.05.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Фактичною підставою для прийняття рішення №000062100 від 16.05.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені слугувала несвоєчасна сплата позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 33961,04 грн. з нарахованої заробітної плати з січень 2014 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність спірного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, Законом України N 2464-VI визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За змістом ч.11 ст. 9 Закону України N 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.10 ст.9 Закону України N 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Згідно ст. 218 ГК України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. В силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Пунктом 8 ст.9 Закону України N 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця
Як свідчать матеріали справи, 16.01.2014 року позивач подав до Старокостянтинівського відділення УДКСУ у Хмельницькій області платіжні доручення на перерахування на рахунок Красилівської ОДПІ коштів на загальну суму 33961,04 грн., призначення яких - збір з нарахованої заробітної плати за січень 2014 року. Зазначені кошти 22.01.2014 року були списані казначейською службою з розрахункового рахунку позивача відповідно до укладеного договору про здійснення розрахунково - касового обслуговування від 02.01.2014 року, укладеної між УДК та позивачем, що підтверджується реєстром бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів та заявкою на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки. Зазначені кошти надійшли на рахунок відповідача 22.01.2014 року.
Водночас, зарахування їх на рахунок податкового органу поза межами граничного строку сплати не може ставитись в вину платнику, оскільки платником вчинені дії з метою своєчасної сплати єдиного внеску, а кошти списані банківською установою не пізніше граничного строку його сплати, рішення про нарахування штрафних санкцій і пені не може вважатись правомірним.
Разом з тим, ПК України та Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачають обов'язок платника єдиного внеску подавати до податкового органу підтвердження його сплати у вигляді квитанції, платіжного доручення тощо.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г.
Смілянець Е. С.