16 жовтня 2014 р. Справа № 814/2622/13-а
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.
за участю секретаря - Півень М.О.
за участю представників апелянта -Ляхової К.О., Білецької О.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1.Скасувати пункт 1 наказу виконуючого обов'язків начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) від 04.10.2011 № 833.
2.Скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 31.10.2011 № 129.
3. Поновити позивача на роботі на посаді начальника відділення державної служби боротьби з економічними злочинами Корабельного районного відділу Миколаївського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області
4. Стягнути з Управління середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 80 622,88 грн. (заява про збільшення розміру позовних вимог, ар. с. 184).
В обґрунтування вимог ОСОБА_4 вказав, зокрема на протиправність звільнення його зі служби за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (надалі - Положення); на те, що, в порушення статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" (надалі - Статут), відповідач не провів службового розслідування; на те, що в порушення статті 47 Кодексу законів про працю України, Управління не видало своєчасно позивачу копію наказу про звільнення та трудову книжку.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року - позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано пункт 1 наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 04.10.2011 № 833 "Про надзвичайну подію та покарання винних".
Визнано протиправним і скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 31.10.2011 № 129 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_4 .
Поновлено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на службі в органах внутрішніх справ УМВС України в Миколаївській області на посаді начальника відділення державної служби боротьби з економічними злочинами Корабельного районного відділу Миколаївського міського Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області з 01.11.2011.
Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), АДРЕСА_1) 26 447,90 грн. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.11.2011 по 31.10.2012 (з яких 2 204 грн. - грошове забезпечення за один місяць).
В задоволенні позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 54 174,98 грн. - відмовлено.
В апеляційній скарзі, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 23.05.2014 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, звільнюючи позивача за ст. 66 Положення (за дискредитацію), порушило порядок накладання дисциплінарних стягнень, передбаченого статтею 14 Статуту.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 13.10.2000 року по 31.10.2011 рік.
Відповідно до оперативного наказу УМВС в Миколаївській області від 04.10.2011 № 833 за вчинок, що суперечить інтересам служби, підриває авторитет працівника міліції, який виразився у отриманні незаконної винагороди у сумі 100 тис. грн. за невиконання службових повноважень при проведенні дослідчої перевірки ТОВ «Укрмолстандарт», ОСОБА_4. звільнено з органів внутрішніх справ у зв'язку із дискредитацією за п. 66 Положення.
Згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України від 29 липня 1991 р. № 114 (далі Положення) майор міліції ОСОБА_4 звільнений з органів МВС України в запас ЗС за ст. 66 (за дискредитацію) наказом УМВС України від 31.10.2011 року №129.
З матеріалів справи вбачається, що правовими підставами щодо прийняття рішення про звільнення ОСОБА_4. з органів внутрішніх справ стало те, що 29.09.2011 за результатами проведених заходів, прокуратурою Миколаївської області, відносно ОСОБА_4. було порушено кримінальну справу № 11900031, за ознаками скоєння злочину, передбаченого ч.З ст. 368 КК України.
Як слідує з матеріалів справи, 30.09.2011 приблизно о 19.00 працівниками ВВБ в Миколаївській області спільно з УСБУ в Миколаївській області, під час проведення оперативних заходів, було задокументовано протиправну діяльність начальника СДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області майора міліції ОСОБА_4, який отримав грошову винагороду у розмірі 100 000 гривень від гр. ОСОБА_5, якій діяв в інтересах ОСОБА_6.
Того ж дня ОСОБА_4. затримано за підозрою у вчиненні вказаного злочину в порядку ст. 115 КПК України.
На підставі висновку службового розслідування, проведеного УМВС України в Миколаївській області та затвердженого в.о. начальника Управління 30.09.2011 року, було встановлено, що начальник сектору Державної служби боротьби з економічними злочинами Корабельного РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_4 скоїв вчинок, що відноситься до надзвичайних подій з особовим складом ОВС та дискредитує працівника органів внутрішніх справ.
Із висновку вбачається, що ОСОБА_4, усупереч вимогам служби, на яку покладено виявлення, документування та припинення економічних злочинів, незаконно вимагав та отримав грошову винагороду у 100 тис. грн. від громадянина ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_6 за не вжиття заходів до не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за матеріалами перевірок, які проводились співробітниками очолюваного ним підрозділу.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114.
Окремо пунктом 66 Положення передбачено підставу для звільнення з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, передбачено обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
Виходячи із системного аналізу вказаних вище нормативно-правових актів, колегія суддів зазначає, що звільнення з органів внутрішніх справ за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ( пункт 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ) є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Відтак, висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем при звільненні позивача вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, якою передбачено порядок накладення дисциплінарних стягнень, помилковий.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю межує з адміністративним або кримінальним правопорушенням і полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Наведене обумовлене тим, що працівники міліції мають особливий правовий статус, який полягає у віднесенні вимог морального змісту до їх службово-трудових обов'язків. При прийнятті на службу позивач зобов'язувався не використовувати службове становище з метою наживи в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, не допускати діянь, відповідальність за скоєння яких передбаченаКримінальним кодексом України, не допускати вчинення проступків, що дискредитують високе звання працівника ОВС, тощо.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок службового розслідування і факт порушення відносно позивача кримінальної справи не свідчать про скоєння ним вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, оскільки належними доказами факту отримання позивачем неправомірної вигоди можуть бути лише обвинувальний вирок суду у кримінальній справі, постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.
Проте судами не враховано, що дискредитація звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільнення з органів внутрішніх справ і в пункті 66 Положення не йдеться про можливість застосування даної підстави для звільнення виключно в разі притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище дії позивача є несумісними з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечать змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підривають довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, принижують їх авторитет.
За таких обставин, відповідач мав достатньо підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а рішення суду першої інстанції про задоволення даного позову є незаконним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від 23 травня 2014 року з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, яка підлягає скасуванню.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202,ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2014 року.
Головуючий:
Судді: