24 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-3686/11/1415
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Репушевська О. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись невірне застосування відповідачем ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», просив: зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області (надалі - УПФУ) усунути порушення прав і виконати перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до наведеного вище Закону враховується для обчислення пенсії за 2009 рік з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року.
За результатами розгляду адміністративної справи 12 грудня 2011 року Кривоозерським районним судом м. Миколаєва ухвалено постанову про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що вимога позивача щодо зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії, в порядку передбаченому ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є обґрунтованою, крім того відсутні правові підстави для перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати.
Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.
За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання в цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 цього Закону).
За змістом ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Слова «за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року» означають, що враховується вся заробітна плата, в тому числі і та, яку отримував пенсіонер після призначення пенсії.
Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою наведеною в ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 +Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
На підставі наведеного можна дійти висновку, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний пропрацьований місяць після призначення пенсії.
Таким чином, у формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х (Ск : К) змінними показниками будуть (Ск : К).
У ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не зазначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Виходячи з буквального тлумачення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Зважаючи на те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, УПФУ обґрунтовано відмовило позивачу у застосуванні показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає обґрунтованою відмову в задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись: ст. ст. 185, 195, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач: Димерлій О.О.
Суддя: Єщенко О.В.
Суддя: Романішин В.Л.