04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" жовтня 2014 р. Справа№ 01/5004/1295/11-27/214
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Зеленіна В.О.
Калатай Н.Ф.
За участю представників:
позивач: ОСОБА_2;
від відповідача: Максименко В.О. - представник за довіреністю;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"
на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2013
у справі № 01/5004/1295/11-27/214 (колегія суддів: головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Марченко О.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в особі Центрального відділення ПАТ "Креді Агріколь Банк",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровіта",
2. Приватне підприємство "Макаронна компанія",
3. Приватне підприємство "Торговий дім "Провіант"
про визнання договору недійсним,
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2013 по справі № 01/5004/1295/11-27/214, повний текст якого складено 05.11.2013, позов задоволено, а саме: визнано недійсним кредитний договір №010/21/08 від 07.02.2008, укладений між Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в особі Центрального відділення ПАТ "Креді Агріколь Банк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 321,00 грн. судових витрат.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що кредитний договір №010/21/08 від 07.02.2008 укладено в порушення ч. ч. 2, 3, 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, достатні докази чого наявні в матеріалах справи, що є підставою згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання його недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 31.10.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно відхилено твердження відповідача про те, що своїми діями, зокрема: отриманням кредитних коштів, укладенням додаткової угоди до кредитного договору, позивач схвалив укладення кредитного договору.
Крім того, відповідач зазначав, що під час розгляду справи №9/125-50 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/21/08 від 07.02.2008, позивач підтверджував факт укладання оспорюваного ним кредитного договору.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" у справі № 01/5004/1295/11-27/214 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.
Згідно розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013, для розгляду апеляційної скарги по справі № 01/5004/1295/11-27/214 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 29.01.2014.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 у справі № 01/5004/1295/11-27/214 призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) на підставі статті 7 Закону України "Про судову експертизу".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 провадження у справі № 01/5004/1295/11-27/214 зупинено до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 01/5004/1295/11-27/214.
До Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла справа № 01/5004/1295/11-27/214 та клопотання судового експерта Приймак О.Г. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи у справі № 01/5004/1295/11-27/214.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченка Е.О. справу № 01/5004/1295/11-27/214 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Зеленін В.О., Калатай Н.Ф.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 справу № 01/5004/1295/11-27/214 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Зеленін В.О., Калатай Н.Ф., поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.04.2014.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 розгляд справи відкладено на 16.04.2014.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014, в зв'язку з ненаданням сторонами матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи у справі, судовому експерту запропоновано проводити експертизу за наявними у справі документами, провадження у справі зупинено до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 01/5004/1295/11-27/214 до Київського апеляційного господарського суду.
Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до Київського апеляційного господарського суду надійшла справа № 01/5004/1295/11-27/214 та клопотання судового експерта Янкович Г.М. про надання оригіналів документів та матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи у справі № 01/5004/1295/11-27/214.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 провадження у справі № 01/5004/1295/11-27/214 поновлено. Розгляд клопотання судового експерта Янкович Г.М. про надання матеріалів, необхідні для проведення для проведення судово-технічної експертизи у справі № 01/5004/1295/11-27/214 призначити на 11.06.2014.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 судовому експерту запропоновано проводити призначену ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 у справі № 01/5004/1295/11-27/214 судову технічну експертизу документів, за наявними в матеріалах справи документами. Провадження у справі № 01/5004/1295/11-27/214 зупинено до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 01/5004/1295/11-27/214 до Київського апеляційного господарського суду.
19.09.2014 до Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта за результатом проведення судово-технічної експертизи документів №8100/14-33 від 15.09.2104 та повернуто матеріали справи 01/5004/1295/11-27/214.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 провадження у справі № 01/5004/1295/11-27/214 поновлено, розгляд справи призначено на 15.10.2014.
В судовому засіданні 15.10.2014 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив оскаржуване ним рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач в судовому засіданні 15.10.2014 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване відповідачем рішення без змін.
Треті особи -1, -2, -3 в судове засідання 15.10.2014 своїх представників не направили.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи те, що ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 про поновлення провадження у справі та призначення розгляду справи на 15.10.2014 об 11:20 год. надіслано учасникам судового провадження 23.09.2014 та третьою особою-2 отримано (повідомлення про вручення рекомендованого поштового повідомлення 0411611330154), від третьої особи-1 - повернуто без вручення з посиланням на вибуття адресату (повідомлення про вручення рекомендованого поштового повідомлення 0411611330146), від третьої особи-3 - повернуто без вручення з посиланням, в зв'язку з закінченням строку зберігання поштового відправлення (повідомлення про вручення рекомендованого поштового повідомлення 041161133012), отже, треті особи-1, -2, -3 були повідомлені судом про час і місце розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третіх осбі-1, -2, -3, за наявними у справі матеріалами.
Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, виходячи із наступного.
Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в особі Центрального відділення ПАТ "Креді Агріколь Банк" про визнання недійсним кредитного договору №010/21/08 від 07.02.2008, посилаючись на те, що він не підписував зазначений договір, печаткою наявний на примірнику договору підпис не засвідчував та кредитні грошові кошти не отримував у зв'язку з чим у нього не могло виникнути на підставі даного договору кредитного зобов'язання, а тому, з посиланням на приписи ст. ст. 203, 207 Цивільного кодексу України, просив визнати зазначений договір недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Волинської області від 06.12.2010 по справі №9/125-50 стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" та Приватного підприємства "Макаронна компанія" на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі центрального відділення ПАТ "Індустріально-експортний банк" 250 000,00 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 81 471,78 грн. заборгованості по простроченим відсоткам та 31 405,94 грн. пені, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 3 628,78 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.
Рішення господарського суду Волинської області від 06.12.2010 по справі №9/125-50 обґрунтоване тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 порушив зобов'язання за укладеним між ним, як позичальником, та АТ "Індустріально-експортний банк", як кредитором кредитним договором №010/21/08 від 07.02.2008, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 400 000,00 грн. зі сплатою 17,0 відсотків річних.
В подальшому, відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.05.2011 по справі № 4-1113/2011 слідчим СВ "ОЗ" СУ УМВС України у Волинській області за зверненням АТ "Індексбанк" була порушена кримінальна справа №30-025-11 за фактом підроблення невстановленими особами документів з метою їх використання для заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме кредитними коштами АТ "Індекс-банк" за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
В процесі розслідування кримінальної справи № 30-025-11, слідчим управління УМВС України у Волинській області була призначена та проведена судово-почеркознавча експертиза на предмет, зокрема, дослідження належності підпису на кредитному договорі №010/21/08 від 07.02.2008 ОСОБА_2
Висновком експерта Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30.09.2011 №392 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в кредитному договорі №010/21/08 від 07.02.2008 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису.
Заперечуючи проти позову, відповідач, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, зазначав, що 07.02.2008 між ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі центрального відділення ПАТ "Індустріально-експортний банк" та позивачем укладено кредитний договір №010/21/08, відповідно до умов якого, банк надав позивачу кредит у сумі 400 000,00 грн. зі сплатою 17,0 відсотків річних. Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками, як банку, так і позивача.
Крім того, відповідач зазначав, що для отримання кредиту позивачем було заповнено, підписано, скріплено печаткою та подано до банку анкету-заявку від 30.01.2008, у п. 2 якої позивачем запитувався кредит у розмірі 400 000,00 грн. на умовах, визначених кредитним договором від 07.02.2008; в подальшому для отримання кредиту позивачем було надано банку власне рішення від 30.01.2008 про отримання кредиту у розмірі 400 000,00 грн.; в клопотанні від 03.06.2008 позивач просив з 03.06.2008 зменшити обсяг кредитної лінії №010/21/08 від 07.02.2008 до 250 000,00 грн., в зв'язку з частковим виконанням свого зобов'язання; на підставі зазначеного клопотання 03.06.2008 між банком та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №010/21/08, згідно якої ліміт кредитної лінії було зменшено; під час розгляду в господарському суді Волинської області справи №9/125-50 про стягнення заборгованості за кредитним договором Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 визнав факт укладення ним кредитного договору та отримання коштів за кредитним договором про що зазначав у відзиві на позов в зазначеній справі.
Як встановлено місцевим господарським судом, на доданому до матеріалів справи примірнику кредитного договору №010/21/08 від 07.02.2008 наявний підпис від позичальника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, однак, згідно висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №51/52/13-32 від 19.06.2013, яка була призначена судом під час розгляду даної справи, підписи від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у двох примірниках кредитного договору № 010/21/08 від 07.02.2008, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" виконані не тією особою, експериментальні зразки якої відібрані у судовому засіданні 20.12.2012 і надані для експертного дослідження - не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 202, 203, 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Так, за умовами ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як наголошено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року N 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору №010/21/08 від 07.02.2008, місцевий господарський суд зазначав, що згідно висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №51/52/13-32 від 19.06.2013, яка була призначена судом під час розгляду даної справи, підписи від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у двох примірниках кредитного договору № 010/21/08 від 07.02.2008, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" виконані не тією особою, експериментальні зразки якої відібрані у судовому засіданні 20.12.2012 і надані для експертного дослідження - не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що кредитне зобов'язання на підставі кредитного договору №010/21/08 від 07.02.2008, не могло виникнути між позивачем та відповідачем у зв'язку з відсутністю волевиявлення ОСОБА_2 на створення кредитного зобов'язання та настання реальних правових наслідків, що слідують з даного кредитного договору, так як позивач не підписував даний договір і будь-які належні докази фактичного отримання грошових коштів на підставі оспорюваного кредитного договору саме позивачем матеріали справи не містять.
Однак, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що оспорюваний позивачем кредитний договір №010/21/08 від 07.02.2008 скріплений печатками, як банку, так і позивача.
Також в матеріалах справи наявні: заповнена, підписана позивачем та скріплена печаткою позивача анкета-заявка від 30.01.2008, у п. 2 якої позивачем запитувався кредит у розмірі 400 000,00 грн. на умовах, визначених кредитним договором від 07.02.2008; підписане та скріплене печаткою позивача рішення останнього від 30.01.2008 про отримання кредиту у розмірі 400 000,00 грн.; адресоване банку клопотання позивача від 03.06.2008 про зменшення обсяг кредитної лінії №010/21/08 від 07.02.2008 до 250 000,00 грн., в зв'язку з частковим виконанням свого зобов'язання; укладена між позивачем та банком додаткова угода № 1 до кредитного договору №010/21/08, згідно якої ліміт кредитної лінії №010/21/08 було зменшено.
Згідно висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №51/52/13-32 від 19.06.2013, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2012 у справі № 01/5004/1295/11-27/214:
- підписи від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у двох примірниках кредитного договору № 010/21/08 від 07.02.2008 виконані не тією особою, експериментальні зразки якої відібрані у судовому засіданні 20.12.2012 і надані для експертного дослідження - не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису;
- підписи від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в додатковій угоді №1 від 03.06.2008 до кредитного договору № 010/21/08 від 07.02.2008 виконані тією ж особою, експериментальні зразки якої відібрані у судовому засіданні 20.12.2012 і надані для експертного дослідження - ОСОБА_2;
- підписи від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в анкеті-заявці на отримання кредиту від 30.01.2008 виконані тією ж особою, експериментальні зразки якої відібрані у судовому засіданні 20.12.2012 і надані для експертного дослідження - ОСОБА_2.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №8100/14-33 від 15.09.2014, призначеної ухвалою Київською апеляційного господарського від 29.01.2014 у справі № 01/5004/1295/11-27/214, відтиски печатки від імені підприємця ОСОБА_2, які містяться у кредитному договорі №010/21/08 від 07.02.2008, нанесені печаткою підприємця ОСОБА_2
З огляду на викладене, враховуючи подані сторонами докази, висновки, проведених у справі № 01/5004/1295/11-27/214, судових експертиз, №51/52/13-32 від 19.06.2013 та №8100/14-33 від 15.09.2014, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що: 30.01.2008 позивач особисто звернувся до банку з, підписаною ним та скріпленою печаткою, анкетою-заявкою на отримання кредиту; спірний кредитний договір № 010/21/08 від 07.02.2008 скріплений печаткою позивача; 03.06.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 010/21/08 від 07.02.2008, яка підписана, як позивачем, так і відповідачем та скріплена печатками.
Крім того, відповідно до меморіального ордеру №1 від 07.02.2008 кошти з рахунку, який був відкритий за оспорюваним кредитним договором на ім'я позивача, були перераховані Приватному підприємству "Макаронна компанія", що не суперечить умовам кредитного договору, зокрема п.2.2, яким передбачено, що кредит може бути наданий шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку за реквізитами контрактів та/або договорів, які надані позивачем.
Відповідно до оборотної відомості за період з 01.01.2008 по 24.10.2011 по особовому по рахунку позивача, останнім за вказаний період здійснювалось повернення кредитних коштів та сплата відсотків за користування ними.
З огляду на викладене, враховуючи приписи статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, на підставі оцінки поданих сторонами доказів, повно і всебічно дослідивши фактичні обставини, пов'язані з укладенням спірного кредитного договору, встановивши, що позивач 30.01.2008 особисто звернувся до банку з анкетою-заявкою на отримання кредиту; кредитний договір скріплений печаткою позивача; позивач отримав кредитні кошти (у відповідності до п. 2.2 договору); в подальшому, за клопотанням саме позивача було зменшено обсяг кредитної лінії № 010/21/08, про що між сторонами 30.06.2008 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору; позивачем здійснювалось повернення кредитних коштів та сплата відсотків за користування ними, тобто, спірний договір було схвалено подальшими діями позивача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що позивачем не доведено підстав для визнання в судовому порядку, на підставі ст. ст. 203, 207 Цивільного кодексу України, недійсним кредитного договору № 010/21/08 від 07.02.2008, а тому позовна вимога позивача про визнання недійсним кредитного договору № 010/21/08 від 07.02.2008 задоволенню не підлягає, а висновки суду першої інстанції спростовуються наявними матеріалами справи.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, що згідно з п. 1, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції повістю, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" господарського суду міста Києва від 31.10.2013 у справі № 01/5004/1295/11-27/214 - задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2013 у справі № 01/5004/1295/11-27/214 - скасувати.
3.Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в особі Центрального відділення ПАТ "Креді Агріколь Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровіта", 2. Приватне підприємство "Макаронна компанія", 3. Приватне підприємство "Торговий дім "Провіант" про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) судовий збір за подачу апеляційної скарги 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.
6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.
7. Матеріали справи № 01/5004/1295/11-27/214 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді В.О. Зеленін
Н.Ф. Калатай