ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13333/13 15.10.14
За позовом Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Київський крематорій" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтагмабуд"
про розірвання договору та стягнення коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Перепелиця С.О. (за довіреністю);
Мороз В.В. (за довіреністю від 23.01.2014);
від відповідача: Мисенко Я.В. (за довіреністю від 23.01.2014).
В судовому засіданні 15 жовтня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
12 липня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов позов Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Київський крематорій" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (позивач або Замовник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтагмабуд" (відповідач або Виконавець) в якому викладені позовні вимоги про стягнення 1 333 387, 00 грн. з них: 1 123 798,60 грн. - збитків, 9 589,36 грн. - пені та розірвання договору підряду № К-10/07 від 10.07.2007 року із додатковими угодами до нього.
Позовну заяву обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, на підставі чого позивач просить стягнути з відповідача 1 123 798,00 грн. збитків, а також пеню в розмірі 9 589,36 грн. і витрати на оплату послуг адвокатів в розмірі 70 000 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року у справі №910/13333/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року та рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 року у справі №910/13333/13 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/13333/13 рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Матеріали справи № 910/13333/13 були отримані Господарським судом міста Києва 06.05.2014 року та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Цюкалу Ю.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 розгляд справи призначено на 11.06.2014 року.
15.05.2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов лист Вищого господарського суду України № 910/13333/13/258/2014 від 12.05.2014 року. З вказаного листа вбачається, що до Вищого господарського суду України надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтагмабуд" про роз'яснення постанови від 23.04.2014 року у справі № 910/13333/13. Враховуючи вищевикладене, Вищий господарський суд України просив надіслати матеріали справи № 910/13333/13 на адресу суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року судом зупинено провадження у справі № 910/13333/13 за позовом Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Київський крематорій" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтагмабуд" про розірвання договору та стягнення 1 333 387,00 грн. до повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України.
03.07.2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/13333/13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року судом поновлено провадження у справі № 910/13333/13 за позовом Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Київський крематорій" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтагмабуд" про розірвання договору та стягнення 1 133 387,00 грн., призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.07.2014р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року відкладено розгляд справи до 27.08.2014 року.
12.08.2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов лист Вищого господарського суду України № 910/13333/13/449/2014 від 11.08.2014. З вказаного листа вбачається, що до Вищого господарського суду України надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтагмабуд" про роз'яснення постанови від 23.04.2014 у справі №910/13333/13. Враховуючи вищевикладене, Вищий господарський суд України просить надіслати матеріали справи №910/13333/13 на адресу суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. зупинено провадження у справі № 910/13333/13 до повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014р. провадження у справі № 910/13333/13 поновлено. Розгляд справи призначено на 01.10.2014р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року, продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 15.10.2014 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 19.08.2014 року через канцелярію суду було подано заяву про збільшення позовних вимог у якій позивач просить стягнути з відповідача 2 001 074,87 грн. збитків, 9 589,36 грн. пені, 70 000 грн. витрат на послуги адвокатів, 22 667,76 грн. судового збору та розірвати відповідний договір.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
10.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № К-10/07 відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання за плату, відповідно до умов цього Договору, та за завданням на проектування виконати проектні роботи (та вишукувальні) роботи: Реконструкція міського крематорію по вулиці Байковій, 16 в місті Києві. Друга черга. Стадія "Проект".
Позивач зазначає, що в порушення умов договору та Додаткової угоди № 7 відповідач не провів заключний 4 етап створення проектно-кошторисної документації та не передав вказану документацію позивачу, що є істотним порушенням вимог Договору, на підставі чого Договір має бути розірваний. Крім цього, просить стягнути з Відповідача 1 123 798,00 грн. вартості оплаченої, але не отриманої проектно-кошторисної документації, а також пеню в розмірі 9 589,36 грн. і витрати на оплату послуг адвокатів в розмірі 70 000 грн.
У заяві про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 2 001 074,87 грн. основного боргу, 9 589,36 грн. пені, 70 000 грн. витрат на послуги адвокатів, 22 667,76 грн. судового збору та розірвати Договір.
У відзиві на позов, який був наданий в судовому засіданні 18.11.2013р., відповідач зазначив, що ним було направлено на адресу позивача проектно-кошторисну документацію. Крім цього, вказує що Договором не передбачено можливості одностороннього його розірвання, а пропозицій щодо розірвання або зміни договору відповідачу надіслано не було, також вказує, що позивачем не надано доказів завдання йому збитків. Разом з цим, відповідач зауважує на тому, що позивач пропустив строк позовної давності для стягнення пені, а також зазначає, що оплата послуг адвоката не є позовною вимогою і задовольняється в разі задоволення позову, а у зв'язку з тим, що у задоволенні позову слід відмовити, у стягненні з відповідача витрат на послуги адвокатів також слід відмовити.
Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання викладених Вищим господарським судом України в постанові від 23.04.2014 року по справі № 910/13333/13 вказівок, ухвалою від 07.07.2014р. Господарським судом міста Києва було зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2014 року у справі № 910/13333/13.
31 липня 2014 року від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення б/н від 30.07.2014р. У вказаних поясненнях позивач просить суд задовольнити позов.
15 жовтня 2014 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість.
Як вже було встановлено судом, 10.07.2007 року між сторонами укладено договір підряду № К-10/07 згідно п. 1.1. якого відповідач зобов'язався виконати за плату проектні (та вишукувальні) роботи з реконструкції міського крематорію по вулиці Байковій, 16 в місті Києві. Друга черга. Стадія "Проект".
Згідно з п. 1.3. Договору перелік проектних робіт (та вишукувальних робіт), строки виконання основних етапів робіт по Договору визначаються Календарним планом - Додатком № 2 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Як вбачається з п. 2.1 Договору вартість проектних (та вишукувальних робіт) відповідно до протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного договору, становить 1 123 798,60 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
З 2 актів наданих позивачем вбачається приймання передача робіт відповідачем (акт №1 від 04.09.2007 року та акт №УО-0000009 від 29.10.2007 року) вартістю - 776 300,00 гривень (долучено до матеріалів справи).
Разом з цим, відповідачем надано суду 3 підписані без зауважень та скріплені печатками сторін у справі, акти приймання-передачі загальною вартістю 347 498,60 грн. (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи).
З огляду на це, належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором і прийняття позивачем робіт загальною вартістю 1 123 798,60 грн. підтверджується актом № 1 від 04.09.2007 року на суму 232 900,00 грн.; актом №0000009 від 29.10.2007 року на суму 543 400,00 грн.; актом від 26.05.2008 року на суму 130 000,00 грн.; актом від 07.07.2008 року на суму 138 900,00 грн. та актом від 2008 року на суму 78 598,60 грн.
Разом з цим, позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором, йому було завдано збитків на суму сплаченої, але не отриманої вартості проектно-кошторисної документації в розмірі 2 001 074,87 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було належним чином виконано свої обов'язки за Договором, зокрема, посилання позивача на факт отримання відповідачем негативного висновку експертизи, не може слугувати підтвердженням наявності в діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за неналежне виконання своїх обов'язків за договором задоволенню не підлягають.
Позивач просить розірвати Договір, однак така вимога не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Такими чином, встановлюючи наявність обставин для розірвання договору у разі істотного порушення договору другою стороною, судом, на вимогу однієї із сторін, договір може бути змінено або розірвано, при цьому, суд повинен дослідити існуючі та вказані стороною (позивачем) обставини та підстави для такого розірвання, і зокрема, щодо істотного порушення договору другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на наявні в матеріалах докази, які підтверджують факт прийняття робіт без зауважень, а саме акт №1 від 04.09.2007 року на суму 232 900,00 грн.; акт №0000009 від 29.10.2007 року на суму 543 400,00 грн.; акт від 26.05.2008 року на суму 130 000,00 грн.; акт від 07.07.2008 року на суму 138 900,00 грн. та акт від 2008 року на суму 78 598,60 грн., необґрунтованими, в силу ст. 651 Цивільного кодексу України, є твердження позивача щодо істотності порушення з боку відповідача умов Договору, з чого випливає про недоведеність позовних вимог про дострокове розірвання Договору за викладених позивачем підстав.
З урахуванням обставин необґрунтованості позовних вимог в частині розірвання Договору та стягнення збитків, необґрунтованими є похідні від вказаних вимог заявлені позивачем до стягнення 9 589,36 грн. пені.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, то суд відмічає, що відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на це, приймаючи до уваги факт недоведеності позовних вимог про розірвання Договору та стягнення збитків і пені, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, у якому той просить відмовити у задоволенні позову через пропущення позивачем строку позовної давності, підлягає залишенню без розгляду.
Згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.
З наведених вище вимог процесуального Закону вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Такий статус мають виключно особи, визначені статтею 2 Закону України "Про адвокатуру".
Представником відповідача надано суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1627/10 від 24.06.1999 року, договір з відповідачем про надання правової допомоги та копію прибуткового касового ордеру про отримання 15 300 гривень 00 коп.
У відповідності з п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором відповідача конкретного адвоката, який надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, з урахуванням того, що відповідача в процесі розгляду справи фактично представляла інша особа, суд не вбачає підстав для залучення сплачених відповідачем 15 300,00 грн. до складу судових витрат.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.10.2014р.
Суддя Ю.В. Цюкало