Справа № 761/8570/13-ц
Провадження №2/761/230/2014
іменем України
(заочне)
29 вересня 2014 року Шевченківський районний суду м.Києва в складі:
головуючого - судді Пономаренко Н.В.
при секретарі Клим Т.О.
з участю :
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та про визнання недійсною довіреності суд, -
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.01.2009 року та про визнання недійсною довіреності від імені ОСОБА_7 на ім»я ОСОБА_1, посвідчену 15.01.2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вищевказана квартира належить йому та ОСОБА_7 на праві власності в річних частках і в якій він фактично сам проживав. Однак, коли в 2008 році він виписався із лікарні, то побачив, що вхідні двері в квартиру змінені, з цього приводу позивач ОСОБА_1 звернувся до міліції яка, отримавши відповідь на запит, встановила, що квартира АДРЕСА_1 продана відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 17.01.2009., при цьому, в договорі зазначено, що від імені власника частки квартири - ОСОБА_7, діяв ОСОБА_1 згідно довіреності від 15.01.2009, - про які насправді позивачу ОСОБА_1 нічого відомо не було, адже ніякого договору про продаж квартири він не укладав і 1/2 частиною квартири, що належить ОСОБА_7 також не розпоряджався. Наполягає на тому, що договір купівлі-продажу від 17.01.2009 він не підписував, а його укладено невідомою особою з використанням фальшивої довіреності від імені ОСОБА_7, посвідченої 15.01.2009, а несправжність його підпису на договорі купівлі-продажу підтверджується висновком експерта від 26.04.2010 в межах кримінальної справи, де позивач являється потерпілою особою, і в якому зазначено, що підписи і в попередньому договорі купівлі-продажу від 10.01.2009 та на самому договорі від 17.01.2009 виконаний не ОСОБА_1 Крім цього, ОСОБА_7 у січні 2009 р. і наразі перебуває за кордоном і не підписував ніяких довіреностей від свого імені на ім»я ОСОБА_1
В судовому засіданні позивач і його представник підтримали викладені позовні вимоги із зазначених підстав, при цьому посилались на вимоги ч.3 ст.203, ст. 215 ЦК України щодо відсутності у позивача вільного волевиявлення при укладанні договору, оскільки ОСОБА_9 договір не підписував, а ОСОБА_7 не підписував довіреність. З цих підстав, посилаючись на ст.ст. 202, 203, 207, ст.215, ст.658 ЦК України просить позов задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з»явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому, відповідною ухвалою суду від 13.03.2014 було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_4 та призначено по справі судову почеркознавчу експертизу щодо справжності підпису ОСОБА_1 на спірному договору купівлі-продажу АДРЕСА_1. Однак, провадження було відновлено через неможливість проведення експертизи у зв»язку із невиконанням клопотань експертів та, зокрема несплати проведення експертизи ОСОБА_4 (а.с.172,178). З часу відновлення провадження у вказаній цивільній справі відповідачі жодного разу не з»явились в судові засідання.
Суд, з урахуванням думки позивача та його представника, які не заперечує проти заочного розгляду справи у відсутності відповідачів, вважає можливим розглядати справу у їх відсутність на підставі ст.224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, представника, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 17.01.2009 ОСОБА_1, якій діяв в своїх інтересах та інтересах співвласника квартири ОСОБА_7 згідно довіреності від 15.01.2009р., передав у власність, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли у рівних частках АДРЕСА_1. Продавці своїм підписом під цим договором підтвердили факт повного розрахунку за продану однокімнатну квартиру та одержання від покупців грошей в сумі 246400,00 грн., та відсутність будь яких претензій фінансового характеру (а.с.6-7).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.
Згідно постанови слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_10, в межах кримінальної справи №54-2752, порушеної за ознаками злочинів передбачених ч.4 ст.190 та ч.3 ст.358 КК України було проведено у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виїмку оригіналу попереднього договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, а також оригіналу договору купівлі-продажу вказаної квартири від 17.01.2009, довіреності від 51.01.2009 від імені ОСОБА_7 на ім»я ОСОБА_1 від 15.01.2009р.
Під час проведення досудового слідства по вказаній кримінальній справі та на підставі постанови слідчого групи СУ ГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_11 за матеріалами кримінальної справи№54-2752 проведено почеркознавчу експертизу згідно висновків якої від 26.04.2010р №57/тдд на підставі досліджень оригіналів вищевказаних договорів зроблено експертний висновок, що підпис на попередньому договорі купівлі-продажу квартири від 10.01.2009 в графі підписи: продавець, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, а також підписи та рукописні записи у наданому на дослідженні договорі купівлі-продажу квартири від 17.01.2009 в графі: «Підписи сторін: продавці 1.___2.___», підписи в графах «Підпис:_____ ОСОБА_1.» виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.123, 124-133).
Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь -які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вказаний висновок експерта являється належним і допустимим доказом в розумінні вимог ст.ст.58-59 ЦПК України, а тому в судовому засіданні знайшло своє підтвердження посилання позивача на те, що він особисто ні від свого імені, ні від імені іншого співвласника вищевказаної квартири не підписував договір від 17.01.2009 року купівлі-продажу АДРЕСА_1.
У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17 січня 2009 року, оскільки судом достовірно встановлено і знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що позивач ОСОБА_1 не укладав і не підписував договір купівлі-продажу квартири від 17.01.2009 р.
Натомість, позовні вимоги щодо визнання недійсною довіреності від імені ОСОБА_7 на ім»я ОСОБА_1, посвідчену 15.01.2009 року (а.с.13), оскільки в обґрунтуванні своїх позовних вимог позивачі або їх представник не надали суду належні та допустимі докази, не довели суду їх переконливість, а також не довели обставини, на які посилались як на підстави своїх вимог.
Крім того, заявлені в позові як сторони - відповідачі приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та ОСОБА_6 не являються належними відповідачами у вказаній справі, оскільки вони не являються стороною оспорюваних правочинів, а в п.26 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначено, зокрема, що нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Однак, жодних посилань та обґрунтувань неправомірності дій нотаріусів позовна заява не містить, а виключити із суб»єктного складу сторін вказаних нотаріусів, як відповідачів, позивач під час розгляду справи не погодився.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрат розподіляються судом відповідно до ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 207, 209, 216, 657, 658 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-59, 60, 169, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та про визнання недійсною довіреності - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17 січня 2009 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :