Справа № 758/12508/14-ц
23 жовтня 2014 року суддя Подільського районного суду м.Києва Декаленко В. С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АБ «Синтез» в особі ліквідатора Болдирєва Олександра Олександровича про визнання кредитором та включення до Реєстру кредиторів, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання кредитором та включення до Реєстру кредиторів.
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту поданої до суду позивачем позовної заяви та доданих до неї документів, предметом спору між сторонами є зокрема визнання позивача кредитором ПАТ «АБ «Синтез», як спадкоємця вкладника ОСОБА_3 та зобов'язання внести його до Реєстру кредиторів банку.
Мною встановлено, що однією із підстав звернення позивача до суду стало те, що Постановою Правління Національного банку України № 479 від 02.11.2010 року було відкликано банківську ліцензію та вирішено розпочати ліквідацію з 03.11.2010 року ПАТ «АБ «Синтез».
Статті 1, 3 ЦПК України визначають, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
В той же час пункт сьомий частини першої статті 12 ГПК України встановлює, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Також згідно ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.
Крім того, Вищий Господарський суд України своїм інформаційним листом від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013, роз'яснив, що справи у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина ст. 16 ГПК) та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (ч. 8 ст. 23 Закону), у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (ст. 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (ч. 10, 11 ст. 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (ч. 8 ст. 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що спір, який виник між сторонами, відноситься до компетенції господарського суду, оскільки випливає з майнових вимог до відповідача, стосовно якого порушено справу про банкрутство, а тому він (спір) підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства господарським судом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЦПК України, про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України, ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Інформаційного Листа Вищого Господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013, керуючись ст.ст. 1, 3, 15, 122 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АБ «Синтез» в особі ліквідатора Болдирєва Олександра Олександровича про визнання кредитором та включення до Реєстру кредиторів, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до господарського суду в порядку визначеному господарським судочинством.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СуддяВ. С. Декаленко