Справа № 2а-4153/11/0221
Головуючий у 1-й інстанції: Нечипорук Л. Ф.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
15 жовтня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради на постанову Староміського районного суду м.Вінниці від 05 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці та Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення , -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці та Головного управління праці та соціального захисту на населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік.
Суд першої інстанції постановою від 05 вересня 2011 року позовні вимоги задовольнив частково; визнав дії управління праці та соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці та Головного управління праці та соціального захисту на населення Вінницької міської ради неправомірними; зобов'язав провести нарахування та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням отриманих ним виплат у 2010 році.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явились. Позивач подав заперечення від 01.10.2014 року( вх№ 22414/14) на апеляційну скаргу в яких, підтримав свої позовні вимоги, та 15 10.2014 року ( вх.. № 23775/14) подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У відповідності з частиною 1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач належить до першої категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учасники ліквідації аварії на Чорнобильські АЕС 1 категорії (інваліди ІІ групи) мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Всупереч ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу виплата допомоги на оздоровлення проведена у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, нараховано в розмірі 120 грн.
Не погодившись з наведеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Колегія суддів зазначає, що положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції станом на 05.07.2007 року, є діючими. На час спірних правовідносин їх не зупиняли та не змінювали інші нормативно-правові акти.
Відтак, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору повинні застосовуватись приписи ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", якими встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2010рік.
Ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" також визначає, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам другої групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги. Тобто, це є щорічна одноразова допомога на оздоровлення, яка не може бути поділена, і виплачується у повному обсязі за весь рік.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради, - залишити без задоволення, а постанову Староміського районного суду м.Вінниці від 05 вересня 2011 року, - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г.
Смілянець Е. С.