15 жовтня 2014 року ( 12 год. 50 хв.)Справа № 808/5157/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого - судді Максименко Л.Я.
при секретарі судового засідання Приймаку Є.О.,
представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 27.03.1996; ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2 від 31.01.2002
від відповідача : Абрамов Д.О., посвідчення № 501 від 14.02.2013
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, м. Запоріжжя
до відповідача: Начальника Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Абрамова Дениса Олександровича, м. Запоріжжя
про: зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулись із адміністративним позовом до начальника Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Абрамова Дениса Олександровича (далі - відповідач), в якому позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, просять суд: видати нове Свідоцтво на квартиру АДРЕСА_1, в якому повинно бути два співвласники на квартиру - це ОСОБА_1 та ОСОБА_2; видати технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1; видати Витяг з Державного реєстру прав на ОСОБА_1, в якому повинно бути 1/2 частка квартири АДРЕСА_1; видати Витяг з Державного реєстру прав на ОСОБА_2, в якому повинно бути 1/2 частка квартири АДРЕСА_1; видати всі необхідні документи, які позивачам потрібно отримати згідно чинного законодавства.
В обґрунтування позову посилаються на те, що 16.05.2014 позивачі подали документи до реєстраційної служби Запорізького МУЮ Запорізької області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з метою отримати нове свідоцтво про право власності на квартиру в якій було три співвласники, а за рішенням суду залишилось - 2, а саме позивачі по справі. Позивачі стверджують, що для реєстрації права власності ними подано всі необхідні документи для здійснення реєстраційної дії. Проте, 23.05.2014 позивачам було відмовлено у видачі нового свідоцтва про право власності на житло та у видачі технічного паспорту на квартиру. Зазначають, що з метою з'ясування вказаного питання позивачі звертались за начальника Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Абрамова Дениса Олександровича. На вказане звернення позивачі отримали лист від 28.05.2014 за вих. № Ф-43/02-01/02-01-22, яким проблема, на думку позивачів, так і залишилась не вирішеною. Позивачі вважають, що начальником Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Абрамовим Д.О. порушено вимоги ч. 2 ст. 9, п. 5 ст. 15, п. 5, 7, 9 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 37, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги, наполягають на задоволенні позову.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях б/н б/д, наданих у судовому засіданні 01.10.2014, посилається на те, що за заявою позивачів від 16.05.2014 про реєстрацію права власності, державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13203570 від 21.05.2014, згідно якого зареєстровано за позивачами право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/6 частки квартири на підставі рішення суду ЕУН 331/10191/13-ц провадження 2/331/349/14 від 25.04.2014, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. Також зазначає, що ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначений вичерпний перелік підстав, за яких може бути видане нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Вказує, що в розумінні ст. 18 Закону були відсутні підстави для видачі позивачам нового свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості. На підставі викладеного, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Під час розгляду справи по суті відповідач підтримав заперечення з підстав викладених вище.
В судовому засіданні 15.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що рішенням Жовтневого районного суду від 25.04.2014 ЄУН 331/10191/13-ц провадження 2/331/349/14 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності позови задоволено, припинено за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 залишок компенсаційної суми за 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 у розмірі 8 453 грн.; визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1
Рішення суду набрало законної сили 06.05.2014, що підтверджується відповідною відміткою на процесуальному документі.
16.05.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).
21.05.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Суровець К.І. прийнято рішення № 13203570 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма - приватна на квартиру, розташовану у АДРЕСА_1 за суб'єктами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2014 індексний номер 21931526 та 21931760 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно, зареєстровано право власності на 1/6 квартири за адресою АДРЕСА_1
26.05.2014 ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім'я начальника реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Абрамова Д.О. в якій просила повідомити на яких підставах їй та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі нового свідоцтва про право власності на житло, в якому повинно бути тільки два співвласники, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та у видачі технічного паспорту на квартиру, в якому також повинно бути вказано лише два співвласники.
Листом від 28.05.2014 за вих. № Ф-43/02-01/02-01-22 позивачам роз'яснено, що державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на 1/6 квартири, розташовану у АДРЕСА_1 саме згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2014 та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав. Вказано, що вданому випадку підстав для видачі нового свідоцтва про право власності не має. Також звернуто увагу заявників на те, що реєстраційна служба не займається внесенням змін до технічних паспортів на квартири, а тому з цього питання слід звернутись до ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації».
Посилаючись на порушення Начальником Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Абрамовим Денисом Олександровичем прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в отриманні свідоцтва про право власності на квартиру, витягів з Державного реєстру прав та технічного паспорту, громадяни звернулись до суду.
Вислухавши пояснення позивачів та відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Законом України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV) передбачено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Нерухоме майно, за цим законом визначається як - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 1952-ІV передбачено, що Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Як зазначалося вище, 21.05.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Суровець К.І. прийнято рішення № 13203570 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно, права власності по 1/6 квартири за адресою АДРЕСА_1
Суд зазначає, що позивач по суті не оскаржує у прохальній частині рішення державного реєстратора від 21.05.2014, тому питання про його законність не є предметом дослідження по вказаній справі.
Частиною 5 ст. 15 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.
Враховуючи те, що заява про реєстрацію права власності подана позивачами 16.05.2014, то державна реєстрація прав проведена із дотриманням визначеного ч. 5 ст. 15 Закону № 1952-ІV строку.
Тому, посилання позивачів на порушення вимог ч. 5 ст. 15 Закону № 1952-ІV є безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Системний аналіз вказаної норми свідчить про те, що дії державного реєстратора щодо здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень вчиняються у певній послідовності.
Так, зокрема п. 5 ч. 1 ст.15 Закону № 1952-ІV передбачена така стадія державної реєстрації прав, як видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.
Тобто, вказане свідчить про те, що не за кожним фактом проведення державної реєстрації прав, обов'язковим є видача свідоцтва про право власності, а лише виключно у випадках встановлених ст. 18 Закону № 1952-ІV.
Частиною 1 ст. 18 Закону № 1952-ІV передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається:
1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна;
2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески;
3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками);
4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується);
5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм;
6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна;
7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів;
8) фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки;
8-1) фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
9) в інших випадках, встановлених законом.
В позовній заяві позивачі посилаються на положення п. 7 та п. 9 ст. 18 Закону № 1952-ІV. Однак, в даному випадку не відбувалось виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів. Крім того, відсутні посилання закону на випадок позивачів, як такий, що потребує обов'язкової видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав для видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості в даному випадку не було.
Тож, вимоги позивачів про зобов'язання видати нове Свідоцтво на квартиру АДРЕСА_1, в якому повинно бути два співвласники на квартиру - це ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Також позивачі просять суд зобов'язати відповідача видати Витяги з Державного реєстру прав на ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в яких повинно бути зазначено, що позивачі є власниками 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.
З приводу вказаних вимог суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 28 Закону № 1952-ІV передбачено, що інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається органом державної реєстрації прав, нотаріусом у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.
Витяг з Державного реєстру прав на підставі заяви мають право отримувати, зокрема, власник нерухомого майна або уповноважена ним особа (п.1 ч. 2 ст. 28 Закону № 1952-ІV).
Судом з'ясовано, що після внесення запису до Державного реєстру прав, здійсненого на підставі рішення від 21.05.2014 № 13203570, державним реєстратором сформовано відповідні витяги.
Оригінали вказаних витягів надані відповідачем суду для огляду, а копії долучені до справи. Згідно вказаних витягів за позивачами зареєстровано право власності на 1/6 квартири за адресою АДРЕСА_1
Однак, судом з'ясовано, що позивачі не бажають отримувати у реєстраційній службі подані за заявою від 16.05.2014 власні документи, так і документи сформовані державним реєстратором посилаючись на те, що вони оформлені невірно.
На думку позивачів у вказаних витягах має бути зазначено про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по 1/2 квартири за адресою АДРЕСА_1
Проте, державним реєстратором таке рішення, щодо реєстрації за позивачами по 1/2 квартири за адресою АДРЕСА_1 не приймалось, а тому і витяги із таким змістом надані бути не можуть.
Таким чином, у задоволенні вказаних позовних вимог суд також відмовляє.
Позивачі, крім того, просять суд зобов'язати відповідача видати технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.
Судом з'ясовано, що технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 подавався позивачами разом із заявою від 16.05.2014 для реєстрації права власності на частину квартири згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2014, що підтверджується карткою прийому заяви № 13097213.
У судовому засіданні відповідач підтвердив, що технічний паспорт разом з іншими документами, що подавались позивачами для реєстрації прав і документи про вчинення самої реєстраційної дії, до цих пір знаходяться в реєстраційній службі, у зв'язку із відмовою позивачів отримати їх.
Позивачі у судовому засіданні пояснили, що оглядали документи, які підготовлені реєстраційною службою для видачі, але з'ясували, що в технічному паспорті відсутні будь-які зміни щодо власників квартири АДРЕСА_1. Тому, позивачі і не бажають забирати документи, які на їх думку, оформлені не належним чином.
Однак суд зазначає, що до функцій реєстраційної служби не відноситься внесення змін до технічної документації на об'єкт нерухомості.
Відомості щодо змін власника з відповідною відміткою та засвідченням печаткою проводяться суб'єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127.
Оскільки внесення змін до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 не входить до повноважень реєстраційної служби, а технічний паспорт без відповідних виправлень позивачі самі не бажають отримати у реєстраційній службі разом з іншими документами, то суд вважає позовні вимоги в цій частині також необґрунтованими, а тому залишає їх без задоволення.
Крім того, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог і щодо зобов'язання відповідача видати всі необхідні документи, які позивачам потрібно отримати згідно чинного законодавства, оскільки вказані вимоги є неконкретними, а тому покладання на відповідача обов'язку без чіткої вказівки на перелік тих документів, які мають бути видані, є неможливим.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать про те, що реєстраційна служба при розгляді заяви позивачів діяла правомірно, прав позивачів та вимоги Закону № 1952-ІV не порушувала.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Начальника Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Абрамова Дениса Олександровича необхідно відмовити повністю за необґрунтованістю.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Начальника Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Абрамова Дениса Олександровича про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко