06 серпня 2014 р. Справа № 804/7973/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю позивача - ОСОБА_1 та представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі
м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у
Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування рішень,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000031701 від 14.04.2014 р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1 від 14.04.2014 р. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 11701 від 14.04.2014 р., винесені ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
Щодо заниження оподаткованого доходу на загальну суму 132839,26 грн.
Зауваження відповідача про те, що не було надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару, спростовується тим, що позивач отримував товар в постачальників особисто та в 2011 р. не мав найманих працівників.
Відсутність товарно-транспортних накладних не є доказом правопорушень позивача, оскільки дані документи були витребувані (20.02.2014 р.) до початку проведення перевірки (наказ від 21.02.2014 р.), тому їх не надання позивачем є обґрунтованим, також товарно-транспортні накладні фіксують факт перевезення, а не факт придбання, придбаний товар за своєю вагою не перевищував 10 кг., не потребував укладення договору на його перевезення вантажними автомобілями, позивач здійснював перевезення товару самостійно. Зазначене підтверджено практикою Вищого адміністративного суду України.
Тому висновки відповідача про завищення витрат та оподатковуваного доходу за 2011 р. на 85191,87 грн., у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних є протиправними.
Висновки відповідача про те, що в порушення п. 177.4 ст. 177 ПК України до складу витрат в декларації про майновий стан і доходи віднесена сума в розмірі 47647,39 грн. за товари, які відвантаженні постачальниками на склад позивача, але розрахунки за цей товар з постачальниками до кінця 2012 р. не проводилися, є протиправними, оскільки виключення відповідачем із складу витрат вартості товарів, які взагалі ще не були враховані позивачем при визначенні його чистого оподаткованого доходу у період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. є порушенням п. 177.2. ст. 177 ПК України та має місце подвійне оподаткування позивача. Відтак збільшення оподатковуваного доходу на суму 47647,39 грн. є припущенням відповідача, а не документально доведеним фактом.
Оскільки, згідно Акту перевірки заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 46095,22 сталося за рахунок заниження оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця на загальну суму 132839,26 грн. з причин збільшення оподатковуваного доходу через відсутності товарно-транспортних накладних та за рахунок включення до доходу неоплаченої заборгованості перед постачальниками, то позивач вважає протиправним збільшення суми збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 46095,22 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2304,76 грн.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що збільшення оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця за 2011 р. на суму 85191,87 грн. сталося з причин не надання позивачем документального підтвердження транспортування ТМЦ від постачальників в 2011 р.
За цих же підстав встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Пояснення позивача про те, що остання отримувала ТМЦ у постачальників особисто відповідач вважає необґрунтованими, оскільки до перевірки не надано документів, які б підтверджували наявність в позивача в 2011 р. складських приміщень, найманих працівників та власних чи орендованих транспортних засобів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, судом встановлено наступні обставини.
На підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 562 від 21.10.2013 р. було проведено документальну планову невиїзну перевірку ОСОБА_1, про що складено Акт від 22.11.2013 р. № 2245/04-63-17-01/НОМЕР_2 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.» (далі - Акт перевірки 1), згідно якого встановлено наступні порушення:
- п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 20374,93 грн.;
- п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 12184 грн.;
-пп. 2.1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 26017,26 грн.
В процесі адміністративного оскарження на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 262 від 21.02.2014 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1, про що складено Акт від 26.02.2014 р. № 684/04-63-17-01/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.» (далі - Акт перевірки 2), згідно якого встановлено наступні порушення:
- п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 20374,93 грн.;
- п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 12184 грн.;
-пп. 2.1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 47134,02 грн.
За результатами зазначених перевірок позивача були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення № 0000031701 від 14.04.2014 р. з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 21726,58 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 17381,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 4345,31 грн.;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1 від 14.04.2014 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 46095,22 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 11701 від 14.04.2014 р.
Суд зазначає, що згідно змісту податкового повідомлення-рішення № 0000031701 від 14.04.2014 р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1 від 14.04.2014 р. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 11701 від 14.04.2014 р. підставою для їх винесення був Акт перевірки від 24.03.2014 р. № 1735/10/04-36-10-08-09, який відсутній в матеріалах справи.
Заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі згідно Акту перевірки 1 відповідачем встановлено в розмірі 26017,26 грн., згідно Акту перевірки 2 встановлено в розмірі 47134,02 грн., в заперечення на адміністративний позов зазначено суму заниження в розмірі 47134,02 грн. В той же час, в вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1 від 14.04.2014 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначається сума в розмірі 46095,22 грн.. що суперечить встановленій сумі донарахування згідно Акту перевірки 1, Акту перевірки 2 та запереченням відповідача на адміністративний позов.
Згідно Акту перевірки 1, Акту перевірки 2 та заперечень на адміністративний позов причиною донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що позивачем не надано документальне підтвердження транспортування ТМЦ від постачальників в 2011 р. та те, що позивачем до складу витрат в декларації про майновий стан і доходи віднесена сума в розмірі 47647,39 грн. за товари, які відвантаженні постачальниками на склад позивача, але розрахунки за цей товар з постачальниками до кінця 2012 р. не проводилися.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як беззаперечну підставу донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки факт отримання позивачем ТМЦ від постачальників не може бути спростованим виключно відсутністю товарно-транспортних накладних.
Так в ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 Вищий адміністративний суд України вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.
Вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання товарно- транспортної накладної для підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.
Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення що, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.
1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.
2.Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.
Відповідно до 2.1. Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до 2.2. Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Позивач підтвердив факт здійснення господарських операцій з поставки продукції згідно наданих ним первинних документів та факт подальшої реалізації придбаної продукції покупцям (книга обліку доходів і витрат, видаткові та податкові накладні, звіти взаєморозрахунків з покупцями, звіти про продаж товарів, звіти про партії товарів)
Судом встановлено відповідність наданих позивачем первинних документів вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відтак дані документи мають силу первинних та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Суд встановив обґрунтованість пояснень позивача, що остання отримувала ТМЦ у постачальників особисто, так як в позивача згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (КХС № 549018) знаходиться в користуванні вантажний автомобіль, асортимент товару (морозиво), одиниця виміру товару (ящик) та його кількість згідно видаткових накладних підтверджують можливість позивача здійснювати транспортування товару власними засобами.
Висновки відповідача про те, що позивачем до складу витрат в декларації про майновий стан і доходи віднесена сума в розмірі 47647,39 грн. за товари, які відвантаженні постачальниками на склад позивача, але розрахунки за цей товар з постачальниками до кінця 2012 р. не проводилися, спростовуються фактом оплати за товар, докази чого було надано позивачем (банківські виписки про оплату) та пояснення позивача про те, що виключення відповідачем із складу витрат вартості товарів, які взагалі ще не були враховані позивачем при визначенні його чистого оподаткованого доходу у період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. є порушенням п. 177.2. ст. 177 ПК України та відповідачем спростовано не було.
На підставі встановлених обставин, суд визнав протиправність донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000031701 від 14.04.2014 р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1 від 14.04.2014 р. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 11701 від 14.04.2014 р., винесені ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Присудити фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 11.08.2014 р.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 11.08.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита