79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" жовтня 2014 р. Справа № 914/2205/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С.М.
Якімець Г.Г.
при секретарі Борщ І.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Вакула А.Я. ( представник за довіреністю)
від відповідача (скаржник) - Гулін Ю.О. ( представник за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", б/н, б/д
на рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2014 року (головуючий суддя Іванчук С. В)
у справі №914/2205/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер", м. Здолбунів, Рівненська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", м. Дубляни, Львівська область
про стягнення заборгованості на суму 77 607, 52 грн.
рішенням господарського суду Львівської області від 08.09.2014 року у справі №914/2205/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" 75000грн. 00коп. - попередньої оплати та 1765грн. 61коп. - судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача попередню плату не в повному розмірі, ні не поставив товару з вимогою доплати, ні не відмовився від договору без поставки товару у зв'язку з внесенням неповної суми попередньої плати, а відтак, оскільки термін повернення попередньої плати не встановлено умовами договору, то позивач може здійснити своє право вимоги шляхом звернення до суду.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення процентів за користування грошовими коштами, мотивоване тим, що позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення коштів - 07.05.2014р., тому у визначений позивачем період з 31.10.2013р. по 04.05.2014р. відсутні правові підстави для стягнення проведених нарахувань, тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними.
В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що прострочення кредитора відтерміновує виконання зобов'язання боржником на час прострочення кредитора. Відповідач не відмовлявся від взятих на себе зобов'язань з поставки товару, а тому підстави для повернення попередньої плати відсутні.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" (покупець) укладено договір №13-09/27 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. договору продавець продає, на умовах FCA (склад продавця), а покупець купує автонавантажувач (надалі іменований - товар) з наступною специфікацією: дизель навантажувач б/в після капремонту Балканкар, вантажопідйомністю 3,5 тонн, висотою підйому вил 3300мм, у кількості 1 шт. в сумі 90000грн. 00 коп. (з ПДВ). Даним договором визначені умови поставки, як FCA м.Дубляни, відповідно до пояснення термінів ІНКОТЕРМС 2000 року (п.2.1. договору).
Пунктами 6.1. та 6.2. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом прямого перерахування вартості товару на р/р продавця. Порядок розрахунків: оплата №1 - покупець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання даного договору, здійснити оплату за товар шляхом прямого перерахування 60000грн. 00коп., в тому числі ПДВ-20%, на розрахунковий рахунок продавця. Оплата може проводитись частковими платежами, на розсуд покупця, загалом до суми 60000грн. 00коп. Оплата №2 - протягом 8 (восьми) банківських днів після здійснення першої оплати покупець зобов'язаний здійснити оплату у розмірі 20000грн. 00 коп. в тому числі ПДВ-20%, на розрахунковий рахунок продавця. Оплата №3 - решти суми договору, а саме 10000грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 20%, покупець оплачує протягом 6 (шести) банківських днів, але в будь якому випадку, не пізніше дати відвантаження товару покупцеві. Товар переходить у власність покупця після сплати 100% суми договору згідно з пунктом 5.3 (п.6.3 договору №13-09/27 від 27.09.2013р.).
Згідно із п.3.1. договору відвантаження товару проводиться протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня після отримання попередньої оплати на р/р продавця згідно з пунктом 6.2. даного договору. Датою поставки вважається дата на акті приймання-передачі. Датою відвантаження товару вважається дата, яка вказана у видаткових накладних (п.3.3. договору №13-09/27 від 27.09.2013р.).
Відповідно до п.7.1. договору продавець зобов'язаний повідомити покупця про готовність товару до відвантаження, а також відвантажити товар покупцю відповідно до умов договору (розділ 3, п.п.3.1.).
Пунктом 13.1. договору №13-09/27 від 27.09.2013р. встановлено, що договір вступає в силу з дати підписання та діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу 75000грн. 00коп., що підтверджується платіжними дорученнями: №558 від 01.10.2013р. в сумі 11500грн. 00коп.; №233 від 01.10.2013р. у сумі 8500грн. 00коп.; №234 від 01.10.2013р. в сумі 20000грн. 00коп.; №235 від 02.10.2013р. у сумі 20000грн. 00коп. та №271 від 30.10.2013р. в сумі 15000грн. 00коп., тобто загалом позивач перерахував відповідачу 75 000,0 грн.. попередньої плати за договором, що не заперечується відповідачем.
04.04.2014р. позивач на адресу відповідача надіслав лист №87, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3301305634299, в якому позивач звернувся до відповідача із вимогою в семиденний термін повідомити дату відвантаження товару і коли саме товар може бути отриманий ТОВ "Волинь-Шифер" зі складу продавця. Однак дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
23.06.2014 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої плати в розмірі 75000,0 грн. та процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2607,52 грн. Нормативною підставою заявленого позову позивачем визначено норму ч.2, 3 ст. 693 ЦК України.
Покупець може здійснити своє право вимоги про стягнення попередньої плати будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (постанова Верховного суду України від 28 листопада 2011 року 3-127гс11).
28.07.2014р., тобто в ході розгляду справи судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з листом №254, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення №8038100315099, в якому зазначив, що 04.04.2014р. він направляв відповідачу лист з вимогою про надання інформації та виконання договору №13-09/27 від 27.09.2013р., однак, як зазначив позивач, відповідь на даний лист від відповідача не надходила та з боку відповідача не було вчинено жодних дій по виконанню договору №13-09/27 від 27.09.2013р., а також було ігноровано спроби врегулювати спір у добровільному порядку, що на думку позивача, свідчить про відмову відповідача передати товар, передбачений даним договором. З огляду на це, позивач відмовився від договору №13-09/27 від 27.09.2013р. та вимагав від відповідача повернути отримані кошти в сумі 75000грн. 00коп., договірні відносини, які виникли на підставі договору №13-09/27 від 27.09.2013р., вважає припиненими.
Згідно ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Однак, з матеріалів справи не вбачається подання позивачем до початку розгляду справи відповідної письмової заяви про зміну підстави позову, яка за формою і змістом узгоджується із статтею 54 ГПК України.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч.1 ст.615 та ч.1 ст.665 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
З аналізу змісту вищевказаних статей вбачається, що якщо передплата здійснена не в повному обсязі, продавець має право поставити товар (а потім вимагати оплати його вартості), або відмовитися постачати товар, але в такому випадку він зобов'язаний повернути суму передплати (незалежно від того, в повному обсязі вона була здійснена, чи частково) (Постанова ВГСУ від 14.03.2013р. у справі №18/5014/2101/2012).
Умовами договору №13-09/27 від 27.09.2013р. термін та порядок повернення попередньої оплати не встановлено. Форма пред'явлення вимоги, зокрема про повернення коштів законом не визначена, відтак сторона, в даному випадку позивач, може здійснити своє право вимоги шляхом пред'явлення позову до суду, як вже було встановлено.
Сторонами не представлено жодних доказів в підтвердження повідомлення відповідачем позивача про готовність товару до відвантаження чи в підтвердження здійснення відвантаження товару покупцю.
У свою чергу, відповідач, отримавши більшу частину попередньої плати за договором, що складає 88% від повної вартості товару, протягом тривалого часу не вчиняв жодних дій на виконання свого зобов'язання за договором, зокрема, відповідач не звертався до позивача з вимогою про проведення оплати решти попередньої плати, передоплату в сумі 75 000грн. 00коп. позивачу не повернув і товар не поставив, на заяву позивача про розірвання договору у зв'язку з непоставленням товару своєї згоди не надав.
Враховуючи все вищенаведене, фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 75 000,0 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими коштами в розмірі 2607,52 грн., то слід зазначити наступне.
Позивач, на підставі ст.536, ч.2 і ч.3 ст.693 ЦК України та ч.6 ст. 231 ГК України нарахував відповідачу відсотки за користування чужими коштами в розмірі 2607грн. 52коп. за період з 31.10.2013р. по 04.05.2014р. Період нарахування відсотків, позивачем був визначений на підставі п.3.1. договору
Згідно ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Укладеним між сторонами договором не передбачено умови про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, їх розміру, порядку нарахування.
А відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині стягнення нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами та з висновком про відмову у задоволенні такої вимоги.
Пунктом 8.3.2-2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із внесеними змінами та доповненнями) роз'яснено, що господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2014 року у справі №914/2205/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", б/н, б/д - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 23.10.2014 р.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Судді Бойко С.М.
Якімець Г.Г.