ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16536/14 15.10.14
За позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області
до 1) Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Сай О.М. (дов.)
Від відповідача 1: Ханович К.В. (дов.)
Від відповідача 2: Костюков Д.І. (дов.)
У судовому засіданні 15.10.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", відповідача 2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідачів повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 247964,10 грн. шляхом позачергового переказу на банківський рахунок Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014р. порушено провадження у справі № 910/16536/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2014р.
26.08.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області надійшли документи по справі, пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник позивача - Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській в судове засідання 02.09.2014р. не з'явився, однак від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представник відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" у судовому засіданні 02.09.2014р. надав суду пояснення по справі та документи по справі.
Представник відповідача 2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судовому засіданні 02.09.2014р. надав суду пояснення по справі та надав відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014р. розгляд справи №910/16536/14 відкладено на 30.09.2014р.
25.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області надійшли документи по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/16536/14 на 15 (п'ятнадцять) днів.
В судовому засіданні 30.09.2014р. оголошено перерву до 15.10.2014р.
06.10.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області надійшли пояснення по справі.
Представник позивача - Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області в судовому засіданні 15.10.2014р. надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" у судовому засіданні 15.10.2014р. надав суду додаткові пояснення по справі, позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Представник відповідача 2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судовому засіданні 15.10.2014р. надав суду пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 15.10.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд
07.07.2012 року між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" в особі Сумської філії АТ "Брокбізнесбанк" було укладено Договір № 07/3764 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточні рахунки та здійснювати розрахунково-касове обслуговування.
Відповідно до пунктів 2.4. Договору, розрахунково-касові документи відповідача в національній валюті позивач приймає та виконує в день їх надходження, за умови, що вони надійшли протягом операційного часу. Документи, які надійшли після операційного часу, виконуються банком не пізніше наступного робочого дня .
Відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахункові та касові операції відповідно до чинного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх документів (п. 3.1.3 Договору).
Відповідно до довідки ПАТ "Брокбізнесбанк" від 01.07.2014р. позивачу відповідно до умов Договору відкрито розрахунки в національній валюті за №№ 26005031872001, 260049031872001 та 26004031872002. Згідно з вказаною довідкою залишок коштів на вказаних рахунках станом на 11.06.2014р. становив: № 26005031872001 - 241 655 грн. 53 коп.; № 260049031872001 - 6 142 грн. 16 коп.; № 26004031872002 - 166 грн. 41 коп.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що на момент введення процедури ліквідації в ПАТ "Брокбізнесбанк", станом на 11.06.2014 року, загальний залишок коштів Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області на всіх рахунках в ПАТ "Брокбізнесбанк" становив 247 964,10 грн. Позивач, стверджує, що, як безпосередньо до введення процедури тимчасової адміністрації так і під час процедури тимчасової адміністрації в ПАТ "Брокбізнесбанк" умови укладеного з позивачем договору були порушені з боку ПАТ "Брокбізнесбанк", внаслідок чого відповідач 1 неправомірно заволодів державними коштами позивача Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області в сумі 247964,10 грн., що надійшли на рахунки позивача.
Враховуючи зазначене, позивач просить суд обов'язати відповідачів повернути Управлінню Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області безпідставно отримані грошові кошти в сумі 247 964,10 грн. шляхом їх позачергового переказу на банківський рахунок Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області № 26000205981 в АБ "Укргазбанк" м. Суми, МФО 320478 протягом процедури ліквідації Публічного товариства "Брокбізнесбанк" (без застосування черговості та порядку задоволення вимог кредиторів банку, визначених нормами частини 1 статті 52 Закону України від 23.02.2012 № 4452-УІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідачі, заперечуючи позовні вимоги посилаються на те, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обмеження на задоволення вимог по зобов'язанням банку, у зв'язку з чим, ПАТ "Брокбізнесбанк" позбавлений можливості здійснити виплату грошових коштів, що знаходяться на рахунках позивача.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.
Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
Спір у даній справі виник внаслідок не виконання відповідачем наданих позивачем платіжних доручень.
Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 року №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014р. прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Брокбізнесбанк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куреного Олександра Вікторовича.
Тимчасову адміністрацію в АТ "Брокбізнесбанк" запроваджено строком на три місяця з 03.03.2014р. по 02.06.2014р.
Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Суд бере до уваги, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Водночас, вказаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Враховуючи вищезазначене, та, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
З огляду на вищенаведене, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Таким чином, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору №07/3764 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 07.07.2012 року, у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо виконання розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Однак, в зв'язку з введенням у відповідача тимчасової адміністрації, останній не виконав свої зобов'язання щодо видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, зокрема перерахування коштів в розмірі 247 964,10 грн.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач є кредитором позивача за Договором №07/3764 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 07.07.2012 року, щодо виконання відповідачем зобов'язань за зазначеним договором, зокрема щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про перерахування залишку коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача є саме вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем, в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.
Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 247 964,10 грн. не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.10.2014р.
Суддя О.В. Гулевець