Провадження № 11-кп/774/1427/14 Справа № 206/5122/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
21 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника виправного центру ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляцію засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року про відмову в задоволенні подання Ігренського ВЦ УДПтСУ в Дніпропетровській області № 133 про застосування умовно-дострокового звільнення до ОСОБА_8 ,-
цією ухвалою було відмовлено в задоволенні подання адміністрації Ігренського ВЦ УДПтСУ в Дніпропетровській області № 133 та спостережної комісії про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, засудженого 04.07.2003 року Апеляційним судом Запорізької області за п. 9,12 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 304, 70 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна (а.п. 23).
Постановою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06.09.2013 року не відбутий строк ОСОБА_8 3 роки 3 місяці 21 день позбавлення волі було замінено на обмеження волі на підставі ст. 82 Кримінального кодексу України.
Своє рішення Самарський районний суд м. Дніпропетровська обґрунтовував тим, що засуджений відбув ? строку призначеного покарання, під час відбування покарання у виправній колонії № 52 характеризувався негативно, за час відбування покарання в Ігренському ВЦ № 133 характеризувався позитивно, мав чотири заохочення , однак мав і шість стягнень, які хоч і погашені на час звернення до суду , але останнє, яке він отримав 28.10.2013 року за зберігання заборонених речей, що свідчить про те, що він своєю поведінкою не довів за весь строк покарання свого виправлення. (а.п. 23).
В апеляції засуджений ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати як необґрунтовану і незаконну, та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання адміністрації Ігренського ВЦ про його умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі, посилаючись на те, що судом порушено його право на застосування ст. 81 КК України, а вказане в ухвалі не може бути підставою для відмови в задоволенні подання (а.п. 32-33).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого, на підтримку доводів своєї апеляції, думки прокурора та представника виправного центру, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_8 , та просили її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги і обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведення засудженим свого виправлення. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Судом першої інстанції вірно встановлено те, що ОСОБА_8 на час звернення з клопотанням про умовно-дострокове звільнення відбув ? строку призначено покарання, мав заохочення, а також стягнення, які вже погашені (а.п. 23). Адміністрацією ВЦ характеризується позитивно.
Разом з тим, крім врахування поведінки і ставлення до праці засудженого за весь період перебування у виправній установі, необхідно врахувати і дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину і його особу в цілому.
Відповідно до ст. 12 КК України, засуджений скоїв тяжкий злочин, не одноразово був судимий за інші злочини (а.п. 2, 7-8, 15-18), що свідчить про те, що ОСОБА_8 схильний до антисоціальної поведінки.
Крім цього, наявність декількох заохочень за час відбування покарання не є доказом того, що засуджений за цей час довів своє виправлення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні подання, оскільки в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого, а тому доводи засудженого про наявність підстав для його умовно-дострокового звільнення необґрунтовані.
У зв'язку з чим, ухвала суду є законною та обґрунтованою, тому підстав для зміни чи скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
апеляцію засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року про відмову в задоволенні подання Ігренського ВЦ УДПтСУ в Дніпропетровській області № 133 про застосування умовно-дострокового звільнення до ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: