Провадження № 22-ц/774/7337/14 Справа № 175/2808/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Новік Л. М. Доповідач - Міхеєва В.Ю.
Категорія
07 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України
на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року по справі
за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т.М.,-
У червні 2014 року до суду звернувся ОСОБА_2 зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т.М. (далі - головний державний виконавець) та просив скасувати постанову головного державного виконавця від 18 червня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язати головного державного виконавця Данилевську Т.М. відкрити виконавче провадження із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2013 року по справі №4с-175/5250/2013.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т.М. (далі - головний державний виконавець) було задоволено.
Визнано неправомірними дії головного державного виконавця стосовно відмови у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № №4с-175/5250/2013 від 27 травня 2014 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про зобов'язання старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Крайняка Максима Сергійовича вжити усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року.
Зобов'язано головного державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № №4с-175/5250/2013 від 27 травня 2014 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі Головне управління юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т.М. від 18 червня 2014 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 4с-175/5250/13-ц від 27 травня 2014 року, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області з підстав невідповідності виконавчого листа вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутності індивідуального ідентифікаційного номеру боржника (а.с.7,8).
Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У ч. 2 ст. 387 ЦПК України зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) зі змінами від 04 липня 2012 року, які набули чинності з 08 серпня 2012 року, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 2 ст. 30 Закону).
Відповідно до положень ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З метою захисту інтересів стягувача державний виконавець може самостійно одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження з підстав не зазначення у ньому ідентифікаційного номеру боржника, державний виконавець не врахував, що стягувач самостійно обмежений у праві отримати конфіденційну інформацію щодо боржника. Отримання такої інформації судом після завершення розгляду справи і видачі виконавчого листа законом не передбачено.
Крім того, згідно зі ст. 32 Конституції України, ст. 302 ЦК України ніхто без згоди особи не може збирати та поширювати конфіденційну інформацію про неї чи її персональні дані.
У разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, виконавчому документі, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.
Отже, висновок суду про те, що відсутність у виконавчому листі індивідуального ідентифікаційного номеру боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є законним та обґрунтованим.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-45 цс 14 від 21 травня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Оскаржувана ухвала постановлена з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін на підставі п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, а апеляційна скарга - відхиленню, оскільки її доводи не спростовують висновків суду, а зводяться до тлумачення діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України відхилити.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді