Справа № 199/5563/14-к
(1-кп/199/283/14)
іменем України
21 жовтня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
за участі обвинуваченого - ОСОБА_4
за участі потерпілої - ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12014040630001335 відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, працюючого вантажником у ТОВ «Радіола», із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх ОСОБА_7 06.11.2003 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 18.07.2012 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого у будинку АДРЕСА_1 , проживаючого у будинку АДРЕСА_2 , раніше не судимого
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 186 КК України,-
ОСОБА_4 13 червня 2014 року близько о 17:25 годині перебував біля будинку АДРЕСА_3 , де побачив раніше невідому йому ОСОБА_5 , яка направлялась в сторону 3-го під'їзду будинку АДРЕСА_3 , та у якої на шиї був золотий ланцюг. В цей час, у ОСОБА_4 раптово виник злочинний намір спрямований на відкрите викрадення чужого майна, належного ОСОБА_5 . Реалізуючи свій злочинний намір, в той же самий день, тобто 13 червня 2014 року близько о 17:30 годині, ОСОБА_4 прослідував за ОСОБА_5 до 3-го під'їзду будинку АДРЕСА_3 , де піднявшись на 1-й поверх, розуміючи, що його дії очевидні для потерпілої, діючи навмисно, із корисних спонукань, підійшов до неї з лівого боку, шляхом ривку зірвав з її ший золотий ланцюг. Зірвавши з ОСОБА_5 золотий ланцюг, ОСОБА_4 вибіг з приміщення під'їзду, де був затриманий перехожими. Тим самим ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на злочин, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. Своїми умисними діями ОСОБА_4 , спричинив ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 5552.00 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, визнав повністю і у вчиненому щиро розкаявся, не оспорюючи фактичні обставини справи, підтвердив обставини про час і місце вчиненого кримінального правопорушення. Суду пояснив, що він дійсно 13 червня 2014 року близько о 17:25 годині перебував біля будинку АДРЕСА_3 , де побачив раніше невідому йому ОСОБА_5 , яка направлялась в сторону 3-го під'їзду будинку АДРЕСА_3 , та у якої на шиї був золотий ланцюг. В цей час, у нього раптово виник злочинний намір спрямований на відкрите викрадення золотого ланцюга потерпілої, тому він за жінкою зайшов до під'їзду і зірвав з її ший золотий ланцюг, вибіг із під'їзду, де був затриманий перехожими. Обвинувачений просив суд суворо не карати, врахувати щиросерде каяття.
Ухвалою суду згідно ч. 3. ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім пояснень ОСОБА_4 із повним визнанням винуватості, суд вважає, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 186 КК України за обставин, викладених у вироку, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- Показами наданими у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_5 , яка суду пояснила, що вона 13 червня 2014 року близько о 17:25 годині перебувала біля свого будинку АДРЕСА_3 , і коли зайшла до під'їзду будинку АДРЕСА_3 , разом із нею до під'їзду зайшов раніше невідомий їй чоловік і на 1-му поверсі підійшов до неї та шляхом ривку зірвав з її шиї золотий ланцюг, спричинивши їй тим самим матеріальний збиток на загальну суму 5552.00 гривень та моральну шкоду. Коли чоловік вибіг із під'їзду вона вибігла за ним і покликала на допомогу, невідомого чоловіка затримали перехожі і він спочатку не признавався у вчиненні злочину, а потім признався.
- Протоколом від 13.06.2014 про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_5 просила правоохоронні органи вжити заходи до невідомої особи, яка 13.06.2014 близько 17.30 години відкрито шляхом ривка заволоділа її майном на суму 3 500.00 гривень ( том №1 а. с. 35)
- Протоколом огляду із фото таблицею предмета від 13.06.2014, де предметом огляду став ланцюг з жовтого металу довжиною 56 см., який добровільно видав для огляду ОСОБА_4 , пояснивши при цьому, що він цей ланцюг зірвав з невідомої йому жінки у під'їзді №3 будинку АДРЕСА_3 ( том №1 а. с. 37-38)
- Протоколом з фото таблицею до нього пред'явлення особи для впізнання від 13.06.2014 під час якого ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_4 , як особу яка відносно неї вчинила грабіж ( том №1 а.с.41-43)
- Протоколом пред'явлення речей для впізнання від 17.06.2014, під час проведення якого потерпіла ОСОБА_5 у присутності понятих впізнала ланцюг із жовтого металу довжиною 55 см., шириною ланки 4-5 мм, плетіння «арабський бісмарк» ( том №1 а. с. 47-48)
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.06.2014 під час якого обвинувачений ОСОБА_4 у присутності понятих детально вказав на обставини вчинення ним 13.06.2014 грабежу ( том №1 а.с.54)
Аналіз наведених у вироку доказів свідчить проте, що ОСОБА_4 , відтворював події, які відбулися 13.06.2014 року, при цьому наводячи такі деталі основних обставин, які він не міг би знати, якби не був безпосереднім їх виконавцем, що в сукупності з наведеними у вироку доказами і дає суду правову підставу дійти висновку про вчинення ОСОБА_4 13.06.2014 року, відкритого викрадення чужого майна, а саме золотого ланцюга належного потерпілій ОСОБА_5 ..
У зв'язку з наведеним, у суду відсутні підстави для ставлення під сумнів пояснень самої потерпілої ОСОБА_5 , які вона надавала послідовно протягом всього судового розгляду кримінального провадження, а докази зібрані у справі є належними та допустимими.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 186 КК України, як такі що виразилися у замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), та не закінченого з причин незалежних від його волі.
Досліджені судом і покладені в основу вироку докази є достовірними і допустимими, оскільки вони не суперечать один одному і узгоджуються між собою.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення. Соціальну характеристику особи становлять професія, фах, посада, ставлення до праці чи навчання, наявність сім'ї, ставлення до інших членів суспільства, поведінка на роботі, в побуті, додержання вимог суспільного співжиття тощо. Соціальна спрямованість особи виражає коло її інтересів, потреб, світогляд, загальний культурний розвиток, сукупність принципів і мотивів поведінки. У правовому аспекті особу винного характеризує наявність ознак загального і спеціального суб'єкта, судимості, множинності вчинених ним злочинів тощо.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, який скоєно умисно і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який про вчинене жалкував, негативно оцінив вчинений злочин, вину визнав, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем офіційної роботи вантажником у ТОВ «Родіола» характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_7 06.11.2003 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 18.07.2012 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст. ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Так, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:
вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки із застосуванням вимог ст. 75,76 КК України, та цивільний позов задовольнити частково, потерпіла просила призначити суворе покарання задовольнивши повністю її цивільний позов, представник потерпілої при визначення покарання покладалася на розсуд суду і просила позов задовольнити повністю, обвинувачений просив суд суворо не карати, визнавши повністю цивільний позов, також суд враховує відсутність обставин, що обтяжують йому покарання, дані про його особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 186 КК України визначивши відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. При цьому, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Відповідно до статті 3 Конституції України, Людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Потерпіла ОСОБА_5 заявила до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення, і просила стягнути з обвинуваченого на свою користь на відшкодування майнової шкоди в сумі 1 000.00 гривень, моральну шкоду в сумі 5000.00 гривень та на відшкодування витрат на юридичну допомогу в сумі 2000.00 гривень.
Представник потерпілої підтримала позовні вимоги, обвинувачений визнав позов у повному обсязі, прокурор просив позов задовольнити частково, та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої на відшкодування майнової шкоди - 1000.00 гривень, на відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2 000.00 гривень, на відшкодування моральної шкоди в сумі 2000.00 гривень.
Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла на підтвердження майнової шкоди надала чек на придбання золотого ланцюга розміром 55 см, вагою 13.22 гр. за ціною 5552.00 гривень ( том №1 а.с._27-28) Згідно довідки наданої підприємцем ОСОБА_9 , золотий ланцюг довжиною 55 см, вагою 13.22 гр. - пошкоджено: розламано замок та вартість його ремонту із заміною становить - 90.00 гривень; втрачено товарний вигляд у зв'язку із пошкодженням ланок, даний виріб може бути продано як лом, вартість нового аналогічного ланцюга становить - 8 593.00 гривень.( том №1 а.с.29)
Вказана Довідка підприємця ОСОБА_9 , свідчить проте, що станом на день розгляду справи, потерпілою ОСОБА_5 фактично не понесені витрати на ремонт пошкодженого ланцюга, тому не підлягає задоволенню її позов в частині стягнення з обвинуваченого на її користь на відшкодування майнової шкоди - 1000.00 гривень.
Відповідно до ст. 1 Закону України, від 20.12.2011, № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування на користь потерпілої витрат пов'язаних з отриманням нею правової допомоги в сумі 2000.00 гривень, оскільки, у матеріалах кримінального провадження відсутній погодинний розрахунок витраченого часу особи яка надавала правову допомогу потерпілій на виконання робіт, передбачених договором, не містять акту виконаних робіт, що виключає можливість задоволення позову у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Суд приходить до висновку, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , їй була спричинена моральна шкода, яка, виходячи з п. 2) ч. 2 ст. 23 ЦК України, полягає у душевних стражданнях, яких потерпіла зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, та підлягає відшкодуванню обвинуваченим на підставі ст.1167 ЦК України, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
За таких обставин, враховуючи роз'яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілій ОСОБА_5 в сумі 5 000.00 гривень.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши засудженому іспитовий строк 2 роки.
На підставі п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди - 5 000.00 гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Речовий доказ - ланцюг з жовтого металу належний потерпілій ОСОБА_5 - залишити за належністю потерпілій ( постанова від 13.06.2014 том №1 а.с.39, розписка том №1 а. с. 49)
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з часу вручення йому копії вироку, до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_10