33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" жовтня 2014 р. Справа № 924/727/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Гулова А.Г.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Сливінському О.А.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Благодійного фонду "Надія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.07.14 р.
у справі № 924/727/14 (суддя Гладій С.В. )
позивач Заступник прокурора м.Хмельницького в інтересах держави в особі міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
Орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних відносинах - Хмельницька міська рада
відповідач Благодійний фонд "Надія" м.Хмельницький
про стягнення 21504 грн. 47 коп. заборгованості
за участю представників сторін:
позивача 1- Ялівчук А.А., представника, довіреність в справі
позивача 2- не з'явився
відповідача - не з'явився
прокурора - Гіліс І.В.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року у справі №924/727/14 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гулова А.Г. , суддя Гудак А.В.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.07.14р. у справі №924/727/14 (суддя Гладій С.В.) позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних відносинах - Хмельницька міська рада до Благодійного фонду "Надія" м.Хмельницький про стягнення 21504 грн. 47 коп. заборгованості задоволено.
Стягнуто з Благодійного фонду "Надія" на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" 20401,92 грн. основної заборгованості, 509,40 грн. інфляційних нарахувань, 126,6 грн. 3% річних, 466,89 грн. пені.
Задовольняючи позов та застосовуючи положення ст. ст. 173, 174, 175, 193, 230 , 231, 275 Господарського кодексу України, ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 714, Цивільного кодексу України та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", місцевий господарський суд вказав, що відповідач своєчасно та в повному обсязі свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, утворивши заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 20401,92 грн. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач прострочив оплату використаної теплової енергії, а тому позивачем правомірно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні.
Не погодившись із винесеним рішенням, Благодійний фонд "Надія" звернувся із апеляційною скаргою, якою вважає оскаржуване рішення господарського суду ухваленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що в дійсності між благодійним фондом "Надія" та міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" було укладено Договір про надання послуг з теплопостачання № 3623/1431 (надалі - Договір).
Відповідно до п.2, 3 Договору БФ "Надія" є власником (орендарем) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи 1-а, опалювальна площа даного приміщення становить 157,90 м.кв.
На думку апелянта, судом не було досліджено та не враховано, що за адресою надання послуг, в приміщенні БФ "Надія" засоби обліку теплової енергії відсутні, в зв'язку з чим розрахунок плати за наданні послуги обчислюється відповідно до опалювальної площі.
Однак, в дійсності опалювальна площа приміщення є меншою за ту, що вказана в договорі. В договорі вказана загальна площа усіх приміщень, що орендуються БФ "Надія" на першому поверсі будинку 1-а, по вул.Свободи, м.Хмельницький. В дану площу входять також технічні приміщення, у яких відсутні прилади опалення (радіатори і т.п.), тому фактично в ці приміщення теплопостачання не здійснюється, та не опалюються. БФ "Надія" неодноразово звертався до керівництва МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" з заявою про перерахунок вартості надання послуг, зокрема останнє таке звернення було 25.04.2014р., яке було МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" проігноровано.
Відповідно до п.п.4 п.13 Договору Споживач має право на зменшення розміру плати в разі надання послуг не в повному обсязі.
Відповідно до п.п.16 п.31 Правил, Виконавець зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором.
На думку апелянта, судом не було враховано, що МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", як Виконавцем не було дотримано усіх умов Договору:
Не здійснено теплопостачання в усі приміщення ,які входять в загальну площу 157,9м.кв. згідно Договору.
Не проведено перерахунку вартості надання послух з теплопостачання за заявою БФ "Надія".
Саме такі порушення з боку МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" привели до суми необгрунтованої заборгованості в розмірі - 20 401,91грн.
Судом помилково не було застосовано норми матеріального права ,які поширюються на дані правовідносини,а саме п.3 ст.538 ЦК України,відповідно до якого у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Зазначає, що БФ "Надія" припинив виконувати свої зобов'язання згідно Договору про надання послуг з теплопостачання у зв'язку із невиконанням МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" своїх зобов'язань, а саме постачання теплоенергії на усю площу ,вказану в Договорі про надання послуг з теплопостачання №3623/1431 від 01.04.2013р.
Просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/727/14 від 03.07.2014р., та прийняти нове рішення, згідно якого в позовних вимогах відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" вважає апеляційну скаргу необґрунтованою.
Зазначає, що між Позивачем та Відповідачем 01.04.2013 року укладено договір про надання послуг з теплопостачання (надалі Договір) № 3623/1431, відповідно до п. 3.2. якого опалювальна площа займаного Відповідачем приміщення складає 157,90 кв. м.
Вказує, що 25 квітня 2014 р. Відповідач звернувся до Позивача листом з проханням провести перевірку та перерахувати вартість надання послуг Відповідачу у відповідності до площ,які фактично обігріваються. Позивачем проведено обстеження системи централізованого опалення та опалювальної площі у приміщенні Відповідача по вул. Свободи, 1 а та виявлено, що опалювальна площа приміщення Відповідача, складає 157,90 кв. м. (лист № 2086/01 від 19.05.2014 р. та доповідна від 05.05.2014р.) Відтак, підстав для перерахунку оплати за послухи теплопостачання у відповідності до площ, які обігріваються немає.
Зазначає, що з моменту існування Договірних відносин, а саме з квітня 2013 року, Позивач надає Відповідачу вчасно та якісно послуги з теплопостачання, про що свідчить відсутність заяв Відповідача про неякісне надання послуг, а Відповідач, відповідно здійснював оплату за спожиту теплову енергію, згідно виставлених рахунків та на підставі Договору.
Вважає, що апеляційна скарга благодійного фонду "Надія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.2014 року по справі № 924/727/14 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію не підлягає задоволенню.
Відзивом на апеляційну скаргу заступник прокурора міста Хмельницького наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судове засідання відповідач та представник Хмельницької міської ради не з'явились, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь, про що свідчить повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2014 року відкладення розгляду скарги на 16 жовтня 2014 року (а.с.136).
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.
Представник позивача та прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзивах. Просили залишити рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора ,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Благодійного фонду "Надія" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.04.2013р. між Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький та Благодійним фондом „Надія" укладений договір про надання послуг з теплопостачання № 3623/1431, згідно з яким виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуг централізованого опалення та підігріву води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.(п.1.1 договору.)
Відповідно до п. п.2, 3 договору, суб'єкти користування послугами: Споживач є власником (орендарем) нежитлового приміщення; Характеристика об'єкта надання послуг: приміщення у яке постачається теплова енергія знаходиться за адресою 29000, м.Хмельницький, вул. Свободи, б. 1-А. Опалювальна площа займаного (займаних) Споживачем приміщення (приміщень) 157,90 м2.
Згідно із п.п.7., 7.1., 7.2. договору передбачено, що розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюються споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання виконавець проводить перерахунок розміру плати згідно діючого законодавства. (п.11, 12 договору).
Згідно наданого в матеріали справи розрахунку боргу, відповідачу за період з 01.05.2013р. по 01.04.2014р. надавались послуги із теплопостачання на суму 20401,92 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату №№1431 від 06.03.2014р., 04.02.2014р., 15.01.2014р., 03.12.2013р., 04.11.2013р., 16.10.2013р., 15.05.2013р., розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 01.05.2014р.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до суду з позовом про стягнення із відповідача 20801,92 грн. боргу за послуги з теплопостачання, 509,40 грн. нарахувань інфляції, 466,89 грн. пені та 126,26 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.
Крім того, від МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з Благодійного фонду "Надія" 20 401,92 грн. основного боргу, 509,40 грн. інфляційних нарахувань, 126,26 грн. 3% річних, 466,89 грн. пені .(а.с. 39).
Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст.275 ГК України.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін
Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.19 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 20 401,92 грн.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, частково оплатив вартість проведених робіт з порушенням строку оплати, який встановлений п. 7.2. договору, що не заперечується відповідачем.
Згідно п. 11. договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
В силу дії статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем правомірно нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.
При перерахунку заявленої до стягнення пені апеляційним судом встановлено, що за вказані позивачем періоди пеня становить:
- за період з 10.11.2013р. по 18.02.2014р. (101 день) на суму боргу 1 889,78грн. - 67,98 грн.;
- за період з 20.02.2014р. по 31.03.2014р. (40 днів) на суму боргу 1 389,78 грн. - 19,80 грн.
- за період з 10.12.2013р. по 31.03.2014р. (112 днів) на суму боргу 4 293,20 грн. - 171,26грн..
- за період з 10.01.2014р. по 31.03.2014р. (81 день) на суму боргу 4 024,87 грн. - 116,11грн.;
- за період з 10.02.2014р. по 31.03.2014р. (50 дні) на суму боргу 3 799,07 грн. - 67,65грн.;
- за період з 10.03.2014р. по 31.03.2014р. (22 дні) на суму боргу 3 797,50грн. - 29,76 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, при здійснені розрахунку день фактичної сплати відповідачем частини боргу позивачем враховано у період, за який стягуються пеня, яка нараховується за цей день на суму заборгованості без урахування такого погашення. Натомість, апеляційним судом враховується, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені. Аналогічна позиція викладена у п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Крім того, судова колегія зазначає, що ч. 2 п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Відповідно до п. 7.2. Договору зазначено, що оплата використаної теплової енергії здійснюються споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Враховуючи вищевикладене нарахування пені повинно здійснюватися з 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Отже, здійснивши перерахунок пені, згідно якого розмір пені становить 472,56 грн., колегія суддів вважає правомірною до стягнення пеню у розмірі 466,89 грн., оскільки суд не виходить за межі позовних вимог відповідно до п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", який передбачає, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Крім того , позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).
Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних, який наданий позивачем, вважає його правильним та арифметично вірним, в тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних в сумі 509 грн. 40 коп.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних апеляційним судом встановлено, що за вказані позивачем періоди 3% річних становить:
- за період з 10.06.2013р. по 26.08.2013р. (78 днів) на суму боргу 2012,43 грн. -12,90 грн.
- за період з 28.08.2013р. по 03.10.2013р. (37 днів) на суму боргу 1412,43 грн. - 4,30 грн.
- за період з 05.10.2013р. по 21.10.2013р. (17 днів) на суму боргу 812,43 грн. - 1,14 грн.
- за період з 10.11.2013р. по 18.02.2014р. (101 день) на суму боргу 1 889,78грн. - 15,69 грн.;
- за період з 20.02.2014р. по 31.03.2014р. (40 днів) на суму боргу 1 389,78 грн. - 4,57 грн.
- за період з 10.12.2013р. по 31.03.2014р. (112 днів) на суму боргу 4 293,20 грн. - 39,52грн..
- за період з 10.01.2014р. по 31.03.2014р. (81 день) на суму боргу 4 024,87 грн. - 26,80грн.;
- за період з 10.02.2014р. по 31.03.2014р. (50 дні) на суму боргу 3 799,07 грн. - 15,61грн.;
- за період з 10.03.2014р. по 31.03.2014р. (22 дні) на суму боргу 3 797,50грн. - 6,87 грн.
Як вбачається із розрахунку, позивачем здійснено нарахування 3 % річних по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період. Однак, при проведенні розрахунку позивачем безпідставно віднесено до днів прострочки заборгованості дні, в які здійснювалася її часткова сплата,що суперечить п.1.4 та 1.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"
Відповідно до п. 7.2. Договору зазначено, що оплата використаної теплової енергії здійснюються споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Враховуючи вищевикладене нарахування 3% річних повинно здійснюватися з 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Отже, здійснивши перерахунок, згідно якого розмір 3% річних становить 127,40 грн., колегія суддів вважає правомірною до стягнення 3% річних у розмірі 126,26 грн., оскільки суд не виходить за межі позовних вимог відповідно до п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
А тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про задоволення позову заступника прокурора м.Хмельницького в інтересах держави в особі міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" орган уповноважений державою здійснювати функції у спірних відносинах - Хмельницька міська рада в повному обсязі.
Доводи апелянта щодо включення в опалювальну площу 157,9 м кв. площі приміщень,які фактично не опалюються і нарахування в зв»язку з цим більшої суми суд до уваги не бере з огляду на наступне.
Опалювальна площа приміщення 157,9 м.кв. визначена п. 3.2 Договору від 01 квітня 2013 року. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач звертався до позивача з вимогами про внесення змін до договору,як це передбачено ст.651 ЦК України.
В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2014 року у справі № 924/727/14.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Хмельницької області від 03.07.2014р. у справі №924/727/14 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Благодійного фонду "Надія" залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Гудак А.В.