Справа № 548/1652/14-ц
Провадження №2/548/588/14
про залишення позовної заяви без руху
10.10.2014 року м.Хорол
Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Коновод О.В., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення меж присадибної ділянки, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення меж присадибної ділянки.
Проте позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 Цивільно-процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) і підлягає залишенню без руху для усунення недоліків.
А саме, в порушення п.5 ч.1 ст.119 ЦПК України в обґрунтування позовних вимог не викладено обставин, які підтверджують: чи зареєстроване право власності на земельну ділянку та житловий будинок за позивачем та не надано відповідних доказів; чи встановлені тверді межі земельної ділянки; на якій підставі позивач просить погодити /визначити/ межі земельної ділянки площею 0,0966 га; чи має відповідач претензії до меж чи конфігурації земельної ділянки позивача; не зазначено відомостей, про складання Акту визначення зовнішніх меж земельної ділянки; не наданий порядок користування земельною ділянкою з моменту набуття сторонами прав на земельну ділянку та наявність чи відсутність згоди обох сторін на такий порядок. Відсутні докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав звільнення від доказування (в тому числі, щодо звернення до відповідача й безпосередньо до органу місцевого самоврядування до компетенції якого входить врегулювання земельних спорів у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків в порядку ст. 158 Земельного кодексу України). Позивачем не вказано щодо визначення яких саме меж та де саме вони проходять з урахуванням положень Інструкції встановлення меж земельних ділянок на місцевості та їх закріплення межовими знаками із посиланням на документацію із землеустрою.
Прохальна /резолютивна/ частина позовної заяви неконкретизована, відсутні чіткі позовні вимоги. В позові не зазначені належним чином кордони землекористування сторонами, не вказані докази в підтвердження цих кордонів. В позові не зазначено, коли були встановлені межі земельної ділянки, відповідно до яких слід встановити ці межі.
Згідно зі ст.107 ЗК України основою для відновлення /встановлення/ меж є дані земельно-кадастрової документації.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010р. відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Пунктом 4.3 Інструкції передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно з п.4.4 Інструкції у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин. Тобто позовна заява не містить відомостей про технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
За змістом ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено й висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.
У позовній заяві не зазначено, як пов'язано вимогу позивача із способами захисту прав на земельну ділянку, визначеними ЗК України, та чи поновить обраний позивачем у позовній заяві спосіб захисту порушене право ОСОБА_1, за захистом якого він звернувся до суду в обраний ним спосіб.
За вищевказаних обставин подальший рух позовної заяви неможливий.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення меж присадибної ділянки, необхідно залишити без руху.
Керуючись ст.ст. 121, 210, 229 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення меж присадибної ділянки - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви на протязі 5 діб з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та йому повернута.
Ухвала щодо сплати судового збору може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : Коновод О.В.