21 жовтня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Ковалевича С.П., Шеремет А.М.,
секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2014 року в задоволенні позову ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ "Акцент-Банк" подало апеляційну скаргу. Вважають, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, неналежним дослідженням судом доказів по справі та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Вказують, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18 липня 2008 року ОСОБА_1 18 липня 2008 року отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 04 березня 2014 року має заборгованість у розмірі 14907,74грн..
Зазначають, що відмовляючи в позові суд першої інстанції дійшов
Провадження № 22ц-787/2136/2014 Головуючий у суді 1 інстанції: Сидорук Є.І.
Доповідач : Демянчук С.В.
висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності. На думку суду, останній платіж позичальник здійснила 07 липня 2009 року, а тому з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності.
Проте, зазначений висновок суду першої інстанції на думку апелянта є помилковим, адже суд належним чином не дослідив п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг стосовно щорічної пролонгації договору.
Вказують, що відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору сторони домовились, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо жодна зі сторін не заявляє про його припинення він автоматично лонгується на такий же термін.
Відповідач не зверталася до Банку із письмовою заявою про принення договору, так само і з ініціативи позивача договір не було припинено.
Сторони уклали договір 18 липня 2008 року строком на 12 місяців, тобто до 07 липня 2009 року. Договір щорічно автоматично лонгувався на 12 місяців та на даний час договір діє до 07 липня 2015 року, оскільки з 2009 року жодна зі сторін не заявила про свій намір його розірвати.
Отже, суд першої інстанції відмовляючи в позові, не звернув увагу на умови спірного кредитного договору щодо пролонгації дії договору.
Просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у розмірі 14907,74 грн. за кредитним договором № б/н від 18 липня 2008 року та стягнути з відповідача судові витрати по справі за подання апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник ПАТ «Акцент-Банк», підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_1, її представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалися на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідно укладеного договору № б/н від 18 липня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою.
Як вбачається з довідки від 18 липня 2008 року, підписаної ОСОБА_1, строк кредиту становить до 12 місяців.
Відповідач не виконала своїх зобов'язань за вказаним договором, внаслідок чого в неї перед банком виникла заборгованість.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань щодо погашення боргу до 07 липня 2009 року, проте ПАТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 13 травня 2014 року, тобто з пропуском установленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про застосування ст.ст. 256, 257 ЦК України, ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України щодо строку позовної давності з врахуванням встановлених обставин і факту пред'явлення позову тільки 13 травня 2014 року.
З урахуванням вірно встановлених фактичних даних, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду правильним по суті та ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких належних та, заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували висновки суду, представник позивача суду не надав.
Належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку, представник позивача висновки суду не спростував.
Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: С.В. Демянчук
Судді : С.П. Ковалевич
А.М. Шеремет