ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/15639/14 15.10.14
За позовомUniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ)
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
третя особаПриватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»
простягнення заборгованості 35 565 328,21 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Кацер Ю.І., Рибак-Сікорська А.Б. - представник за дов.;
від позивача: Мануілова Я.І. - представник за дов.;
від відповідача: не з"явились.
У судовому засіданні 15.10.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі - "Товариство") про стягнення 35 100 127,79 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.08.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15639/14, розгляд справи призначено на 01.09.2014.
22.08.2014 позивач звернувся до суду із заявою про стягнення 38 476 050,47 грн.
01.09.2014 у судовому засіданні оголошувалась перерва на 10.09.2014.
Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.08.2014 позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 20 678 647,54 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 430 587,63 грн., 3% річних у розмірі 1 983 446,24 грн. збитків у розмірі 9 472 646,80 грн.
Ухвалою від 10.09.2014 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" (02094, м. Київ, вул. Краківська, 15/17) та відкладено розгляд справи на 01.10.2014.
В судовому засіданні 01.10.2014, оголошено перерву на 13.10.2014.
13.10.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 15.10.2014.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог та вказав на те, що: позивачем не надано доказів на підтвердження належного звернення до відповідача з вимогою про виплату спірних дивідендів у встановленому порядку; визначена позивачем сума дивідендів є невірною, оскільки останнім не враховано суму податку у розмірі 10% на репатріацію, що підлягає вирахуванню під час виплати дивідендів; нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним, оскільки зобов'язання з виплати дивідендів не є договірним зобов'язанням, а тому до нього не можуть застосовуватися положення ст. 625 Цивільного кодексу України; заявлені до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення.
Третя особа, повідомлена про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направила, про поважні причини неявки не повідомила.
В судовому засіданні 08.10.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-
Рішеннями Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (після зміни організаційно-правової форми - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"), оформленими п.п. 7.1-7.4 протоколу №18 від 26.01.2010, (надалі - "Рішення") вирішено:
- затвердити прибуток у розмірі 2 412 560 000 грн., отриманий ВАТ "Укрнафта" за 2006 рік;
- затвердити наступний порядок розподілу прибутку, отриманого ВАТ "Укрнафта" у 2006 році: 2 412 084 124,80 спрямувати на виплату дивідендів, 475 875,20 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 44,48 грн. Виплату дивідендів за 2006 рік акціонерам розпочатати 01.08.2010 та закінчити 01.08.2011;
- Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році чистого прибутку, що складає 1 237 946 000 грн. розподілити наступним чином: 1 237 494 598,20 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 451 401,80 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 22,82 грн. Виплату дивідендів за 2007 рік акціонерам розпочати 29.01.2010 та закінчити 01.08.2011;
- виплату дивідендів здійснити Товариству (центральній бухгалтерії) із залученням реєстратора ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" акціонерам - юридичним особам шляхом перерахування на банківський рахунок, акціонерам - фізичним особам - готівкою, поштовим переказом або на банківський рахунок; витрати по оплаті переказу дивідендів несе акціонер. Товариство сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів.
Станом на 01.08.2010 Банк був власником 295 945 простих іменних акцій Товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №005037 (обмежена) від 28.07.2014.
Станом на 29.01.2010 Банк був власником 329 317 простих іменних акцій Товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №005037 (обмежена) від 27.06.2014.
Листами від 07.04.2010 від 22.06.2010 Банк звернувся до реєстратора із заявою на виплату дивідендів за 2007, 2008, 2009 рік за змістом якої просив нарахувати дивіденди за 2007, 2008, 2009 рік на рахунок №16024040002106, відкритий у ПАТ "УніКредит Банк", та до якої було додано в т.ч. довідку про відкриття інвестиційного рахунку UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ).
З аналогічним листом №10-2505 позивач звернувся до реєстратора 21.07.2011 про виплату йому девідендів за 2006, 2007 та 2010 роки.
27.07.2011 листом №2707/47 Фінансова компанія повідомила Банк про те, що дивіденди Товариства за 2006, 2007 2010 роки зможе виплатити Банку на вказані банківські реквізити після надання Товариством затверджених дивідендних відомостей для виплати дивідендів та перерахування відповідних коштів на користь Фінансової компанії.
Листом від 16.02.2012 №10-3369 Банк звернувся до Фінансової компанії з заявою на виплату дивідендів за 2006, 2007 та 2010 роки ПАТ "Укрнафта" відповідно до якої надіслав на адресу Фінансової компанії пакет документів для виплати дивідендів за 2006, 2007 та 2010 роки та просив зарахувати їх на інвестиційний рахунок №16024040002106, відкритий у ПАТ "УніКредит Банк".
22.02.2012 листом №2202/1 Фінансова компанія повідомила Банк про те, що дивіденди Товариства за 2006, 2007 2010 роки зможе виплатити Банку на вказані банківські реквізити після надання Товариством затверджених дивідендних відомостей для виплати дивідендів та перерахування відповідних коштів на користь Фінансової компанії.
Листом від 29.11.2013 позивач повідомив реєстратора про надсилання дивідендів на інвестиційний рахунок №16022980040001 в ПАТ «Укрсоцбанк».
У відповідь на цей лист, реєстратор порадив ПАТ «Укрсоцбанк» звернутись безпосередньо до ПАТ «Укрнафта».
Листом №14-0093 від 24.03.2014 Банк звернувся до ПАТ «Укрнафта» про виплату дивідендів за цінними паперами на інвестиційний раунок в гривні №16022980040001 в ПАТ «Укрсоцбанк».
Позивач 04.06.2014 звернувся до ПАТ «Укрнафта» з листом №14-0187 щодо прострочення терміну виплати дивідендів за 2006, 2007, 2010 р.р.
Листом від 17.06.2014 №14-0194 до відповідача, позивач просив надати письмові пояснення щодо затримки виплати дивідендів.
Крім того, матеріал справи містять письмову вимогу від 04.07.2014, яка адресована ПАТ «Укрнафта», про виплату дивідендів нарахованих за 2006 та 2007 роки, яка надіслана відповідачу 04.07.2014, згідно опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек №4207.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по виплаті на користь Банку, як акціонеру Товариства, дивідендів за 2006, 2007 роки у розмірі 20 678 647,54 грн.
Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно із п. 8) ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.
Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.
З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (в т.ч. права на одержання дивідендів) є набуття права на відповідну акцію товариства.
Матеріалами справи (виписками про стан рахунку у цінних паперах №005037 від 01.08.2010 та від 29.01.2010) підтверджується, що як станом на 01.08.2010, так і на сьогоднішній день Банк є власником 295 945 простих іменних акцій Товариства, станом на 29.01.2010 позивач є власником 329 317 простих іменних акцій товариства, що в силу положень ст.ст. 2, 25 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 152 Цивільного кодексу України свідчить про існування у нього права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).
За змістом ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, відповідно до закону. Рішення про виплату дивідендів у розмірі більше 30 відсотків за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Наявним в матеріалах справи Рішенням підтверджується затвердження Загальними зборами акціонерів Товариства прибутку за 2006,2007 рр., визначення його розподілу, розміру, порядку та строків виплати дивідендів акціонерам, а саме: (2006 рік) в розмірі 44,48 грн. на одну акцію із строком сплати у період з 01.08.2010 по 01.08.2011, (2007 рік) у розмірі 22,82 грн. на одну акцію зі строком сплати у період з 29.01.2010 по 01.08.2011.
Таким чином, з прийняттям наведеного Рішення Товариство взяло на себе зобов'язання із виплати в т.ч. на користь Банку дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2006 році, у розмірі 13 163 633,60 грн. (295 945 (кількість належних Товариству акцій) х 44,48 грн. (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію)) у період з 01.08.2010 по 01.08.2011, у 2007 році у розмірі 7 515 013,94 грн. (329 317 (кількість належних Товариству акцій) х 22,82 грн. (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію)) у період з 29.01.2010 по 01.08.2011, за банківськими реквізитами.
Пунктом 2.2. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 386 від 25.12.2001 (чинного на момент прийняття рішення загальними зборами відповідача від 26.01.2010) передбачено, що виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Відповідно до п.2.9. Положення виплата дивідендів за іменними акціями та за акціями, випущеними в бездокументарній формі, здійснюється відповідно до реєстру власників цінних паперів.
Отже, чинне законодавство регламентує виплату дивідендів відповідно до реєстру власників цінних паперів складеного на дату початку виплати дивідендів та даних вказаних в цьому реєстрі, і не встановлюють ніяких інших додаткових умов для виплати дивідендів.
Враховуючи викладені вимоги закону, суд вважає за необхідне зазначити про те, що отримання дивідендів - це право учасника. Обов'язки учасників визначені в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства" і серед них відсутній обов'язок акціонера висувати до емітента письмову вимогу щодо отримання нарахованих дивідендів. До того ж, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов (зокрема, таких, як звернення акціонера з письмовою вимогою), покладено на виконавчий орган акціонерного товариства у встановлений у рішенні загальних зборів строк, в даному випадку за 2006 рік з 01.08.2010 по 01.08.2011, за 2007 рік з 29.01.2010 по 01.08.2011.
З урахуванням наведеного, твердження відповідача щодо необхідності звернення з вимогою про виплату дивідендів, судом визнано необґрунтованими.
Листом від 21.07.2011 №10-2505 (отримання якого Товариством підтверджується листом останнього від 27.07.2011 №2707/47) та листом від 16.02.2012 №10-3369 (отримання якого Фінансовою компанією підтверджується листом останнього від 22.02.2012 №2202/1) Банк звернувся до позивача та відповідача із заявами на виплату дивідендів за 2006, 2007 роки з повідомленням реквізитів інвестиційного рахунку, на який підлягали зарахуванню такі кошти.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, визначених Рішенням строків та факту повідомлення Банком Товариства та Фінансової компанії банківських реквізитів, за якими необхідно здійснити перерахування належних спірних дивідендів грошове зобов'язання відповідача по виплаті на користь позивача дивідендів за 2006, 2007 роки у розмірі 20 678 647,54 грн. мало бути виконано до 01.08.2011.
Пунктом 35 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (а саме таким є виплата дивідендів), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятого Товариством Рішення у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь Банку грошових коштів в якості виплати дивідендів.
Тобто, має місце правовідношення в якому Товариство (боржник) зобов'язано вчинити на користь Банку (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті суми дивідендів, яке виникло із корпоративних відносин, є правомірним.
Встановивши на підставі поданих доказів обставини невиконання відповідачем зобов'язань по виплаті дивідендів позивачу, як власнику простих іменних акцій відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
Однак, слід зазначити наступне.
Згідно з положеннями п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень п. 160.2 ст. 160 цього Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України, що набрали чинності, з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, яка набрала чинності з 20.05.1999, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:
a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє принаймні 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;
b) 10 відсотків загальної суми дивідендів в усіх інших випадках.
Положення пунктів 1, 2 ст. 10 Конвенції не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох Договірних Держав (в Україні або в Австрії) здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу у вигляді дивідендів. Цими двома пунктами встановлюється компромісне рішення двох держав, яке обумовлює оподаткування дивідендів у країні-резиденції, але залишає країні - джерелу доходу у вигляді дивідендів право оподаткування таких доходів, якщо це передбачено її податковим законодавством, але це право обмежується встановленою граничною ставкою (у даному випадку - 5 або 10 %). Тобто відповідно до положень цих пунктів обидві країни - і країна, що є джерелом доходу (у даному випадку - Україна), і країна, резидентом якої є особа, що одержує дивіденди (у даному випадку - Австрія), мають право оподатковувати такий вид доходу.
Відповідно до п. 103.1, 103.2. та 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Згідно з п. 103.10. ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування в порядку положень ст. 160 Податкового кодексу України за ставкою в розмірі 15% від суми доходу за рахунок нерезидента.
Як встановлено судом, в матеріалах справи наявний Сертифікат резидентності відповідно до положень Угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеної між Австрією та Україною, яким засвідчується, що позивач є резидентом Австрії, апостильований відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961.
Встановивши, що дивіденди та 3% річних є доходом, який отриманий нерезидентом із джерелом походження в Україні, що підлягає оподаткуванню згідно з п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України і сплата такого податку є обов'язком нерезидента (UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ), який виконується резидентом (ПАТ "Укрнафта", податковий агент) під час відповідної виплати, суд дійшов висновку про утримання податку на репатріацію за ставкою 10% від загальної суми доходів, який підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Отже, суд зазначає, що позивач вірно розрахував загальну заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі основного боргу з виплати дивідендів у сумі 20 678 647,54 грн. Однак, на користь позивача підлягає стягненню 90% з вказаних сум дивідендів, оскільки 10% з вказаних сум є податком на доходи, який підлягає перерахуванню позивачем до Державного бюджету України.
Водночас, питання оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів України, оскільки стосуються публічно-правових відносин та не можуть бути вирішені в рамках розгляду приватноправового (в даному випадку корпоративного) спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2014 №910/14601/13.
Враховуючи викладене, з ПАТ "Укрнафта" та користь позивача підлягає стягненню 18 610 782,79 грн. боргу з виплати дивідендів, 1 785 101,62 грн. 3% річних, 3 074 960,95 грн. інфляційних втрат, а в частині 2 067 864,75 грн. податку на репатріацію за ставкою 10% від загальної суми заборгованості невиплачених дивідендів, 198 344,62 грн. податку на репатріацію за ставкою 10% від загальної суми заборгованості 3% річних, 341 662,33 грн. податку на репатріацію за ставкою 10% від загальної суми заборгованості інфляційних втрат, слід відмовити.
Стосовної заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 9 472 646,80 грн. суд відзначає наступне.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
В обґрунтування наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди останній вказує на те, що Банк є іноземним інвестором, якому спірні дивіденди мали бути виплачені в іноземній валюті як повернення прибутків та доходів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, а тому у випадку сплати Товариством дивідендів у встановлені строки (до 01.08.2011) Банк мав право розраховувати на отримання 2 583 220,30 доларів США, однак внаслідок прострочення Товариства станом на сьогоднішній день у зв'язку із девальвацією гривні до долара США Банк може розраховувати на отримання лише 1 590 664,34 доларів США, що, на думку позивача, свідчить про понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі, що становить різницю між визначеними сумами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вказаний позивачем розмір прибутку у доларах США, обґрунтування вимог про стягнення збитків та визначений порядок виплати спірних дивідендів (на інвестиційний рахунок Банку в гривні) не дають підстав для висновку про доведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між простроченням відповідача по виплаті дивідендів у розмірі 20 678 647,54 грн. та можливим отриманням доходу у розмірі 2 583 220,30 доларів США, тобто не надано належних доказів того, що у випадку своєчасної виплати Товариством дивідендів у розмірі 20 678 647,54 грн. (до 01.08.2011) Банк дійсно отримав би дохід в еквіваленті до долара США у розмірі 2 583 220,30 грн., адже не був позбавлений права на скерування таких коштів на будь-які інші цілі, відмінні від купівлі іноземної валюти.
Наведені обставини свідчать про відсутність таких складових цивільного правопорушення як причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою Товариства та збитками (упущеною вигодою) Банку, а також обґрунтованого розміру збитків, що виключає можливість задоволення вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ) (Шоттенгассе 6-8, 1010, м. Відень, Австрія; реєстраційний номер: FN 150714 p) суму заборгованості з виплати дивідендів у розмірі 18 610 782,79 грн. (вісімнадцять мільйонів шістсот десять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 79 коп.), інфляційні втрати у розмірі 3 074 960,95 грн. (три мільйона сімдесят чотири тисячі девятсот шістдесят гривень 95 коп.), 3% річних у розмірі 1 785 101,62 грн. (один мільйон сімсот вісімдесят пять тисяч сто одна гривня 62 коп.) та судовий сбір у розмірі 48 228,13 грн. (сорок вісім тисяч двісті двадцять вісім гривень 13 коп.).
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 20.10.2014
Суддя М.Є. Літвінова