Справа № 22-ц/793/2587/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 44 Компанієць О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Демченко В. А.
22 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоДемченка В. А.
суддівБородійчука В. Г. , Василенко Л. І.
при секретарі Анкудінову О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 вересня 2014 року у справі за позовом Кредитної спілки "Кредит-Союз" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення, -
19 грудня 2012 року КС «Кредит-Союз» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про виселення.
Свої вимоги КС «Кредит-Союз» обгрунтовувала тим, що між КС «Кредит-Союз» і ОСОБА_6 укладено договір кредиту № Че-1671 від 26 грудня 2008 року, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 80000,00 грн. строком на 12 місяців.
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, між КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки № Че-1671-І від 26 грудня 2008 року, згідно якого відповідачі передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_6 свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконав та отримані кошти не повернув.
27 квітня 2012 року КС «Кредит-Союз» з прилюдних торгів придбала вищевказану квартиру, а 25 листопада 2013 року отримала свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру.
Позивач зазначав, що ним були надіслані листи іпотекодавцем - відповідачам по справі з вимогою протягом одного місяця звільнити приміщення та знятись з реєстрації за вказаною адресою, однак відповідачі не виселилися в добровільному порядку.
А тому, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив виселити ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з квартири за адресою АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 вересня 2014 року позов задоволено та виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із повторним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить скасувати судове рішення, оскілки вважає його ухваленим із порушенням норма матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представника КС «Кредит-Союз», інші сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду в засідання не з'явились, не повідомивши про причини неявки, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_6 по наступних підставах.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, за матеріалами справи колегією суддів установлено, що між КС «Кредит-Союз» і ОСОБА_6 укладено договір кредиту № Че-1671 від 26 грудня 2008 року, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 80000,00 грн. строком на 12 місяців.
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки № Че-1671-І від 26 грудня 2008 року, згідно якого відповідачі передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.( а. с. 7).
ОСОБА_6 свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконав.
27 квітня 2012 року КС «Кредит-Союз» з прилюдних торгів придбала вищевказану квартиру ( а. с. 4 ).
Позивачем були надіслані листи іпотекодавцем - відповідачам по справі з вимогою протягом одного місяця звільнити приміщення та знятись з реєстрації за вказаною адресою ( а. с. 12 -13).
18.03.2013 року державним виконавцем Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції було складено акт про реалізацію предмета іпотеки, в якому зазначено, що переможцем прилюдних торгів стала КС «Кредит - Союз» , що придбала об'єкт за ціною 221 292, 00 грн.( а. с. 3 ).
25.11.2013 року приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу було посвідчено свідоцтво, в якому вказано, що КС «Кредит - Союз» належить право власності на майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 ( а. с. 5 ).
Право власності на квартиру зареєстровано за КС «Кредит - Союз» в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.112013 року ( а. с. 6).
Колишні власники квартири ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 так і проживають у даній квартирі, і в добровільному порядку звільнити її відмовляються.
Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 р. відповідно до Закону N 475/97-ВР від ІІ.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 1 І до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1 ст. 319 Цивільного Кодексу України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 383 ЦК України закріплено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання.
Згідно ст. 386 ЦК України власник може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних лій для запобігання порушення його прав.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав передбачених законом.
Відповідно до ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Крім того, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відносно того, що позивач КС «Кредит - Союз» є власником квартири АДРЕСА_1, яку придбала з прилюдних торгів 27.04.2012 року та яка зареєстрована в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за КС «Кредит - Союз», є вірними і ґрунтуються на доказах у справі.
Зважаючи на встановлені обставини, надані сторонами докази, положення норм матеріального права, відсутність добровільного виселення відповідачів з житлового приміщення, яке перейшло у власність позивача, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо виселення відповідачів.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції не розглянуто та не вирішено питання про надання відповідачам іншого житлового приміщення з фонду для тимчасового проживання є безпідставними, оскільки ст.109 ЖК України передбачає тільки, що виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.
В той же час, з матеріалів справи установлено, що спірна квартира не була придбана за рахунок кредитних коштів ОСОБА_6, так як виступала тільки предметом іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 26.12.2008 року (а.с.7).
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на законність судового рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 303, ст. 304. ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 вересня 2014 року у справі за позовом Кредитної спілки "Кредит-Союз" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :