Справа №677/431/14-ц
Провадження №22-ц/792/1941/14
06 жовтня 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Талалай О.І.
суддів: Корніюк А.П., П'єнти І.В.
з участю: секретаря Сацюк Г.О.,
представників апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача Молчанюка О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красилівського районного суду від 06 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кузьминського споживчого товариства Красилівської райспоживспілки, голови правління Кузьминського сільського споживчого товариства Красилівської райспоживспілки Іщука Андрія Матвійовича про скасування незаконного розпорядження про звільнення з роботи, внесення змін до трудової книжки, видачу трудової книжки та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що з 1983 року вона працювала продавцем у Кузьминському споживчому товаристві Красилівської райспоживспілки, головою якого є Іщук А.М. У грудні 2008 року залишилась без роботи з причин, що голова СТ закрив його, забравши усі товари. Їй були створені такі умови, що не могла вийти на роботу, отримати розрахунок та забрати трудову книжку. Лише на початку 2010 року після її звернень Іщук А.М. видав трудову книжку, але змушена була повернути її для внесення правильного запису, оскільки скорочення чисельності працівників фактично не було. Рішення про скорочення і внесення змін до штатного розпису не приймалося. Про заплановане скорочення чисельності або штату працівників голова правління Іщук А.М. не повідомив первинну профспілкову організацію і центр зайнятості. Розпорядження № 6 від 16 березня 2009 року про її звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним і підлягає скасуванню. Трудова книжка з виправленим записом про звільнення їй не видана. Тому просила зобов'язати голову СТ здійснити зміну запису у трудовій книжці. Вважає, що має право на отримання мінімальної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 2008 року до дня подачі позову у зв'язку з тим, що заробітна плата, яку їй виплачували за місцем роботи, була меншою, ніж встановлений законодавством мінімальний розмір.
Рішенням Красилівського районного суду від 06 серпня 2014 року позов задоволено частково. Скасовано розпорядження правління Кузьминського споживчого товариства № 6 від 16 березня 2009 року про звільнення ОСОБА_4 з посади продавця Кузьминського споживчого товариства за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності працівників. Зобов'язано Кузьминське споживче товариство виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2009 року по 14 лютого 2010 року в розмірі 7538 грн. 40 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно не поновив її на роботі і не стягнув мінімальну заробітну плату за час вимушеного прогулу з грудня 2008 року до дня подачі позову, чим порушено її право на працю, гарантоване Конституцією України.
Фактично рішення суду оскаржується в частині відмови у позові. Тому у частині задоволення позову рішення апеляційним судом не переглядається.
У засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали. Представник відповідача визнав її не обґрунтованою у повному обсязі. Позивач не з'явилася, про розгляд справи належним чином повідомлена.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив і виходив з того, що ОСОБА_4 з 1983 року працювала продавцем у Кузьминському споживчому товаристві Красилівської райспоживспілки з повним робочим тижнем. На підставі заяв позивачу надавались відпустки відповідно до розпоряджень правління Кузьминського СТ: № 1 від 02 січня 2009 року з 02 січня 2009 року по 25 січня 2009 року включно за відпрацьований період з 01 січня 2006 по 31 грудня 2006 року; № 2 від 26 січня 2009 року з 26 січня 2009 року по 18 лютого 2009 року включно; № 3 від 18 лютого 2009 року з 19 лютого 2009 року по 14 березня 2009 року включно. Відповідно до розпорядження № 6 від 16 березня 2009 року та запису в дублікаті трудової книжки ОСОБА_4 звільнена з роботи 16 березня 2009 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності працівників.
В дійсності у березні 2009 року скорочення чисельності працівників у Кузьминському споживчому товаристві не проводилося. За результатами проведеної прокуратурою у лютому 2010 року перевірки встановлено, що з роботи продавець Кузьминського споживчого товариства ОСОБА_4 не звільнена, за час роботи у СТ їй нараховані відпускні, які вона може отримати у касі товариства. У поясненнях від 03 лютого 2010 року помічнику прокурора голова правління Кузьминського СТ Іщук А.М. і головний бухгалтер Сімчук Л.І. вказали, що ОСОБА_4 з роботи не звільнена, трудова книжка знаходиться у Кузьминському СТ, за відпускними та трудовою книжкою вона не зверталася.
15 лютого 2010 року позивач отримала у відповідача трудову книжку із записом про звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Запис в особовій справі про отримання трудової книжки 16 березня 2009 року не відповідає дійсності.
Звільнення позивача з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню розпорядження № 6 від 16 березня 2009 року.
Незаконність звільнення є підставою для виплати ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року (до дня отримання трудової книжки). В решті вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають по причині відсутності вини Кузьминського споживчого товариства у вимушеному прогулі.
Не підлягають задоволенню і вимоги про зобов'язання внесення змін запису у трудову книжку у зв'язку з неконкретністю цих вимог.
Внесення якого саме запису у трудову книжку вимагає позивач не змогли пояснити її представники і в засіданні апеляційного суду.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Дійшовши таких висновків суд обґрунтовано посилався на ст. 40 ч. 1 п. 1, 49-2 ч. 1 і ч. 2, 235 ч. 1, ч. 2, ч. 4 КЗпП України, згідно яких трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках скорочення чисельності або штату працівників…; про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці; у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік; у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Посилання апелянта на те, що суд безпідставно не поновив її на роботі не можуть бути прийняті до уваги.
На підставі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 вимоги про поновлення на роботі не заявляла.
Доводи апеляційної скарги про незаконність відмови у позові про виплату середнього заробітку за затримку розрахунку по день пред'явлення позову не ґрунтуються на законі.
Судом встановлено, що 15 лютого 2010 року Кузьминське СТ видало позивачу трудову книжку із записом про звільнення з роботи, з яким остання не погоджувалася. У судовому порядку з 2010 року ОСОБА_4 незаконне звільнення не оскаржувала. Тому суд правомірно стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу незаконного звільнення 16 березня 2009 року по день видачі трудової книжки 15 лютого 2010 року.
Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновки не спростовують.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Красилівського районного суду від 06 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)
Вірно:
Головуючий:
Головуючий в першій інстанції: Федишин І.В. Провадження: № 22-ц/792/1941/14
Доповідач: Талалай О.І. Категорія: 53