Справа №675/1414/13-ц
Провадження №22-ц/792/1970/14
06 жовтня 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Талалай О.І.
суддів: П'єнти І.В., Корніюк А.П.
з участю: секретаря Сацюк Г.О.,
адвоката ОСОБА_1,
апелянта ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника Інспекції ДАБК Матвіюка В.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду від 14 серпня 2014 року у справі за позовом Ізяславської міської ради до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Житлосервіс», Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області, про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва та за позовом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Ізяславської РДА, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про знесення самочинного будівництва.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
Ізяславська міська рада та Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, звертаючись до суду з вказаними позовами, зазначили, що ОСОБА_3 без відповідного дозволу і документів проводить будівництво прибудови і реконструкцію квартири АДРЕСА_2 у м. Ізяслав на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності. Відповідач самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0055 га. Будівництво і реконструкція проведені з порушенням будівельних та інших норм і правил. Тому Ізяславська міська рада просила зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої прибудови до реконструйованої квартири № 6 вказаного будинку та привести земельну ділянку у попередній стан. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області просила ухвалити рішення про знесення відповідачем добудови до квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Ізяславського районного суду від 14 серпня 2014 року в позові відмовлено.
Третя особа ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Судом не застосовано ч. 7 ст. 376 ЦК України. Не враховано, що самочинне будівництво проведено з істотними порушеннями будівельних норм і правил - порушено протипожежні відстані до індивідуальної житлової будівлі АДРЕСА_3 м. Ізяслав, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи від 10.06.2014 року та, що має місце самовільне захоплення земельної ділянки, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Відповідно до ст. 42 ЗК України така земельна ділянка не може бути надана для будівництва як присадибна ділянка.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 і представник Інспекції ДАБК у Хмельницькій області апеляційну скаргу підтримала. Відповідач ОСОБА_3 визнала її не обґрунтованою у повному обсязі. Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартир АДРЕСА_4 м. Ізяслав Хмельницької області. У цьому ж будинку власниками квартир є: ОСОБА_6 - квартири № 3; ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10 - співвласниками квартири № 4 (т. 1, а.с. 240-243, 246-247; т. 2, а.с. 1-4). Будинок розміщений на земельній ділянці площею 1025 кв. м (т. 1, а.с. 137-139).
Рішенням виконавчого комітету Ізяславської міської ради № 107 від 08 жовтня 2010 року ОСОБА_3 надано дозвіл на перепланування - прибудову балкону до квартири АДРЕСА_1 з дотриманням державних будівельних норм без влаштування фундаменту, після виготовлення проектної документації та погодження з відповідними службами (т. 1, а.с 151-152).
Відповідач самочинно без відповідної проектної документації здійснила реконструкцію квартир АДРЕСА_1 у м. Ізяслав і прибудову до них, які проведені з порушенням протипожежної відстані. При цьому самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0055 га, що перебуває у комунальній власності.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
На квартири № 1, № 2, № 5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні (т. 1, а.с. 244-245, 248-249; т. 2, ас. 5-7).
Відомості про власників цих квартир відсутні і в матеріалах справи.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Позивачами не запропоновано ОСОБА_3 провести відповідну перебудову об'єкту нерухомості з метою приведення у відповідність до норм та правил, на що остання погоджується. Не надано доказів того, що проведення такої перебудови є неможливим. У зв'язку з проведенням капітального ремонту, реконструкції квартир у будинку, який є ветхим та аварійним, знесення прибудови без порушення технічного стану житлового будинку в цілому або окремо кожної квартири та приведення квартир у попередній стан неможливе.
Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи і відповідає вимогам закону.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 27\13 від 10 червня 2014 року стан основних будівельних конструкцій у житловому будинку по АДРЕСА_1 у м. Ізяслав - ветхий та аварійний. Реконструкція квартир не закінчена, не відповідає будівельним нормам і правилам в зв'язку з відсутністю дозвільних документів та порушенням протипожежної відстані. Причинного зв'язку з пошкодженнями будівельних конструкцій квартири № 3 та проведенням реконструкції квартир № 6 і № 7 немає. Причиною такого стану квартири № 3 є термін експлуатації (який перевищує граничний) та неналежний догляд за конструктивними елементами. Знесення прибудови, добудови (реконструкції з розширенням) без порушення технічного стану житлового будинку в цілому, або окремо кожної квартири будинку по АДРЕСА_1 у м. Ізяслав та приведення реконструйованих квартир попередній стан неможливе (т. 1, а.с. 176-212).
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
У п. 22 цієї постанови роз'яснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).
Відповідно до п. 24 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.
Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.
Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.
Позивачами не надано доказів того, що ОСОБА_3 пропонувалося провести відповідну перебудову об'єкту нерухомості з метою приведення у відповідність до норм та правил або доказів того, що проведення такої перебудови є неможливим.
Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Під час розгляду справи у суді відповідач погоджується на проведення перебудови реконструйованих квартир з метою приведення у відповідність до діючих норм та правил.
Доводи апеляційної скарги про порушення під час самочинного будівництва протипожежної відстані до індивідуальної житлової будівлі АДРЕСА_3 м. Ізяслав і самовільне захоплення земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, не впливають на законність рішення суду і не спростовують його висновки.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.
У суді першої інстанції і в засіданні апеляційного суду апелянт також не заперечує проти проведення перебудови реконструйованих квартир з метою приведення у відповідність до діючих норм та правил.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ізяславського районного суду від 14 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)
Вірно:
Головуючий:
Головуючий в першій інстанції: Матвієць Я.С. Провадження: № 22-ц/792/1970/14
Доповідач: Талалай О.І. Категорія: 6
Доповідач: Талалай О.І. Категорія: 6