Копія
Справа № 688/49/18/13-ц
Провадження № 22-ц/792/1089/14
25 вересня 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Ярмолюка О.І.,
суддів: Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі: Бондарі О.В.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц/792/1089/14 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення сплати аліментів.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позовних вказала, що 03.02.2006 року між нею та ОСОБА_3 було розірвано шлюб. За час шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 квітня 2007 року з ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_5, у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача. Рішення набрало законної сили 03.05.2007 року, а 04.05.2007 року відкрито виконавче провадження, однак, незважаючи на це, ОСОБА_3 не сплачує аліменти, умисно ухиляється від надання будь-якої допомоги. 22 листопада 2010 року Ленінським районним судом ухвалено рішення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо
Головуючий у першій інстанції - Стаднічук Н.Л. Справа № 22-ц/792/1089/14
Доповідач -Власенко О.В. Категорія № 46,48
дитини - ОСОБА_5 На даний час відповідач жодного разу не сплатив аліментів, в результаті чого виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 39087 грн. 34 коп. Зважаючи на той факт, що ОСОБА_3 не виконував рішення суду з власної вини, а тому позивач просила стягнути з нього неустойку (пеню) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, яка становить 11994 грн. 23 коп. та судові витрати у розмірі 4229 грн. 40 коп., які складаються з судового збору - 229 грн. 40 грн. та витрат на правову допомогу адвоката - 4000 грн. Уточнивши позовні вимоги, позивач крім наведеного, просила також стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів в сумі 39087 грн. 34 коп.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті аліментів за період з 12.02.2007 року по 31.10.2013 року в сумі 39087 грн. 34 коп. та судовий збір - 175 грн. 54 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати його і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає оскаржуване рішення таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.10).
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.04.2007 року (а.с.12) з відповідача були стягнуті аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 12.02.2007 року.
Згідно з довідкою розрахунком заборгованості по виплаті аліментів боржника ОСОБА_3 № 17134/09-40 (а.с.17,18), станом на 01.11.2013 року заборгованість відповідача по аліментах за період з березня 2007 року до жовтня 2013 року становить 39087 грн. 34 коп.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованість по аліментах та відмовляючи у стягненні неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд виходив з того, що незнання відповідача про рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини не звільняє його від такої сплати, а також те, що оскільки відповідач не знав про заочне рішення суду про стягнення з нього аліментів, то відсутня його вина у виникненні прострочки, а тому відсутні підстави для стягнення з нього неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів. Крім цього, суд відмовив позивачці у стягненні витрат на правову допомогу виходячи з того, що особа, яка є представником сторони по справі не може одночасно мати статус особи, що надає правову допомогу.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину.
За положеннями ст. 194 цього ж Кодексу, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір, у даній справі такий спір відсутній.
Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону. А не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки при вирішенні вимог про стягнення заборгованості по аліментах суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, його рішення в цій частині підлягає скасуванню, з відмовою в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення.
Встановлено, що 24.04.2007 року, на виконання заочного рішення Ленінського районного суд м. Вінниці від 20.04.2007 року, було видано виконавчий лист (а.с.14).
Вказане заочне рішення від 20.04.2007 року набуло законної сили 03.05.2007 року (зворотній бік а.с.12), а 04.05.2007 року, за заявою про примусове виконання (а.с.87), було відкрито виконавче провадження, що підтверджується відповідною постановою (а.с.15).
Згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.01.2014 року (а.с.124) встановлено, що відповідач ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення суду від 20.04.2007 року було відмовлено. Ухвала набрала законної сили 16.01.2014 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з розрахунком суми неустойки (пені), який проведений згідно з ч. 1 ст. 196 СК України (а.с.7,8), загальна сума неустойки становить 11994 грн. 23 коп.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про те, що в суді розглядається справа про стягнення з нього аліментів, тому від умисно ухилявся від сплати аліментів і з його вини утворилась вказана у справі заборгованість по аліментах, його доводи про те, що він не знав про рішення суду про стягнення з нього аліментів спростовуються належними у справі доказами.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки при вирішенні вимог про стягнення неустойки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, його рішення в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і з відповідача на її користь необхідно стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 11994 грн. 23 коп.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 79, ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати сторін на правову допомогу. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Як визначено п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах").
Згідно з ч. 1, ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У даній справі правову допомогу ОСОБА_1 надавала адвокат ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 7 жовтня 2013 року (а.с. 19-21).
Адвокат надала позивачці правові послуги у виді попередніх консультацій щодо характеру спірних правовідносин, витребування доказів із ДВС і суду, складання процесуальних документів правового характеру та здійснення представництва інтересів особи в суді першої інстанції. На ці послуги вона витратила 11,3 години, на що вказує розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.
ОСОБА_1 прийняла від адвоката ОСОБА_2 правові послуги і згідно розрахункової квитанції № 906013 від 7 жовтня 2013 року (а.с.22) оплатила адвокату 4000 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню, оскільки ним порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення в цій частині спору, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 підлягає стягненню 939 грн. 20 коп. (11994 грн. 23 коп. + 39087 грн. 34 коп. = 51081 грн. х 11994 грн. 23 коп. : 100 = 23,48%; 4000 грн. х 23,48% : 100 = 939 грн. 20 коп.).
Згідно з ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з наведеного, колегія судів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні, і з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 119 грн. 95 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 11994 грн. 23 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 119 грн. 95 коп. судового збору та 939 грн. 20 коп. витрат на правову допомогу, а всього 1059 грн. 15 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.В. Власенко