Справа № 2/331/300/14
№ 331/9786/13-ц
17 жовтня 2014 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :
головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,
при секретарі - Постарнак М.М.,
за участю представників :
відповідача - Худолій Н.В.,
третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, третя особа : міське комунальне підприємство « ОСНОВАНІЄ», про визнання права користування житловим приміщенням,
В грудні 2013 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 як за членом сім»ї наймача ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.
В обґрунтування позовної вимоги зазначила, що квартира АДРЕСА_1 є неприватизованою та такою, що 04.08.1971 р. на підставі ордеру № 93 була виділена ОСОБА_5 на родину, яка складалась з чотирьох осіб - ОСОБА_6 - дружину, ОСОБА_7 - сина та ОСОБА_8 - мати. На той час ОСОБА_5 перебував у зареєстровану шлюбі з ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер.
Особи, зазначені в ордері, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8 не були зареєстровані та ніколи не мешкали за вищевказаною адресою.
ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_9
ОСОБА_9 19.10.1991 р. уклала шлюб з ОСОБА_10. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища : чоловікові - ОСОБА_10, дружині - ОСОБА_9.
Рішенням суду від 23.10.1997 р. шлюб між ними було розірвано.
Після смерті ОСОБА_5 в вищезазначеній квартирі залишилася мешкати його дружина - ОСОБА_4
У зв»язку із похилим віком та погіршенням стану здоров»я ОСОБА_4, для здійснення постійного догляду за нею у вересні 1996 р. до приміщення квартири, де вона мешкала, оселилася її онука - ОСОБА_9 разом зі своєю неповнолітньою донькою Ксенією. Починаючи із дня поселення до даного жилого приміщення ОСОБА_9 постійно здійснювала догляд за своєю бабусею , вела з нею спільне господарство, готувала їжу для всіх членів родини, прибиралася в квартирі , перевезла до квартири усі свої особисті речі, а також усі речі неповнолітньої доньки ОСОБА_3. ОСОБА_4 обіцяла прописати ОСОБА_9 за місцем мешкання за адресою : АДРЕСА_1. З цією метою 25.03.1997 р. ОСОБА_9 знялася з реєстрації за адресою : АДРЕСА_2 для реєстрації за адресою : АДРЕСА_1. Але через похилий вік та поганий стан здоров»я ОСОБА_4, яка постійно хворіла та не могла самостійно пересуватися, реєстрація ОСОБА_9 та її неповнолітньої доньки за спірною адресою не відбулася.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла.
Після смерті ОСОБА_4 в приміщенні даної квартири без реєстрації залишилася мешкати ОСОБА_9 разом зі свою неповнолітньою донькою ОСОБА_3, погасила заборгованість за спожиті комунальні послуги, яка існувала на день смерті ОСОБА_4, постійно сплачувала поточні платежі за спожиті комунальні послуги.
У березні 2007 р. , після смерті ОСОБА_4, ПРЕЖО №2 м. Запоріжжя звернулося до суду з позовом до ОСОБА_9 про виселення, а у листопаді 1997 р. ОСОБА_9 звернулася до суду із зустрічним позовом до ВРЕЖО № 2 про визнання права користування житловим приміщенням та спонукання до укладення договору найму жилого приміщення. Результати розгляду цієї справи позивачці невідомі.
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9 померла.
Позивачка ОСОБА_3 є донькою померлої ОСОБА_9 За час свого життя мати позивачки - ОСОБА_9 постійно мешкала без реєстрації за адресою : АДРЕСА_1. А після її смерті без реєстрації залишилася проживати донька ОСОБА_9 - позивачка ОСОБА_3, яка також постійно в повному обсязі сплачує спожиті комунальні послуги. На теперішній час заборгованість за спожиті комунальні послуги відсутня.
ОСОБА_3 зареєстрована, але з вересня 1996 р. не мешкає в квартирі за адресою : АДРЕСА_2, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Права користування даною квартирою за собою не зберігає. Місце проживання в спірній квартирі є її постійним місцем проживання.
На підставі викладеного, вважає, що за нею в судовому порядку може бути визнано право користування квартирою, розташованою за зазначеною вище адресою.
В суді позивачка позов підтримала з підстав, викладених нею в позовній заяві, просить його задовольнити.
Представник відповідача в суді пояснила, що вимоги позивачки є обґрунтованими та доведеними сукупністю наданих нею доказів, а тому Запорізька міська рада не має заперечень проти позову, проте при прийнятті рішення по цій справі покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи в суді повністю підтримав позицію представника відповідача.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, перевіривши їх матеріалами справи, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 є неприватизованою та такою, що 04 серпня 1971 р. на підставі ордеру № 93, виданого згідно рішення Жовтневого РИКа № 440 від 04 серпня 1971 р. була виділена ОСОБА_5 на родину, яка складалась з чотирьох осіб - ОСОБА_6 - дружину, ОСОБА_7 - сина та ОСОБА_8 - мати. ( а.с.8).
На той час ОСОБА_5 перебував у зареєстровану шлюбі з ОСОБА_4 ( а.с.9). Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища : чоловікові - ОСОБА_5, дружині - ОСОБА_4.
До реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_16 , який був розірваний 23 лютого 1968 р. Від шлюбного життя з ОСОБА_16 народила сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу присвоєне прізвище « ОСОБА_4» ( а.с. 10)
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер ( а.с.11).
В суді встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що особи, зазначені в ордері, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8 не були зареєстровані та ніколи не мешкали за вищевказаною адресою. В свою чергу слід зазначити, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_9 ( а.с.12). ОСОБА_9 19 жовтня 1991 р. уклала шлюб з ОСОБА_10. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища : чоловікові - ОСОБА_10, дружині - ОСОБА_9 ( а.с.13). Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 1997 р. шлюб між ними було розірвано ( а.с.14).
Після смерті ОСОБА_5 в вищезазначеній квартирі залишилася мешкати його дружина - ОСОБА_4
У зв»язку із похилим віком та погіршенням стану здоров»я ОСОБА_4, для здійснення постійного догляду за ОСОБА_4 у вересні 1996 р. до приміщення квартири, де вона мешкала, оселилася її онука - ОСОБА_9 разом зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3. Починаючи із дня поселення до даного жилого приміщення ОСОБА_9 постійно здійснювала догляд за своєю бабусею , вела з нею спільне господарство, готувала їжу для всіх членів родини, прибиралася в квартирі , перевезла до квартири усі свої особисті речі, а також усі речі неповнолітньої доньки ОСОБА_3. ОСОБА_4 обіцяла прописати ОСОБА_9 за місцем мешкання за адресою : АДРЕСА_1. З цією метою 25.03.1997 р. ОСОБА_9 знялася з реєстрації за адресою : АДРЕСА_2 для реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с.15). Але через похилий вік та поганий стан здоров»я ОСОБА_4, яка постійно хворіла та не могла самостійно пересуватися, дії, необхідні для реєстрації ОСОБА_9 та її неповнолітньої доньки за спірною адресою, так і не встигла здійснити.
Вказані обставини в судовому засіданні підтвердили допитані в якості свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_12
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла ( а.с.15 ).
Після смерті ОСОБА_4 в приміщенні даної квартири без реєстрації залишилася мешкати ОСОБА_9 разом зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3, погасила заборгованість за спожиті комунальні послуги, яка існувала на день смерті ОСОБА_4, постійно сплачувала поточні платежі за спожиті комунальні послуги, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами платіжних документів та їх копіями, долученими до матеріалів справи ( а.с. 61-73).
У березні 2007 р. , після смерті ОСОБА_4 ПРЕЖО №2 м. Запоріжжя звернулося до суду з позовом до ОСОБА_9 про виселення, а у листопаді 1997 р. ОСОБА_9 звернулася до суду із зустрічним позовом до ВРЕЖО № 2 про визнання права користування житловим приміщенням та спонукання до укладення договору найму жилого приміщення. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2003 року позов КП ВРЕЖО №2 Жовтневого району м. Запоріжжя до ОСОБА_9 про виселення та зустрічний позов ОСОБА_9 до КП ВРЕЖО №2 Жовтневого району м. Запоріжжя про визнання права користування жилим приміщенням і спонукання до укладення договору найму жилого приміщення залишені без розгляду. Ухвала в передбаченому законом порядку оскаржена не була і набрала законної сили, що підтверджується оглянутими в суді матеріалами цивільної справи № 2-956/1997.
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9 померла ( а.с.17).
Позивачка ОСОБА_3 є донькою померлої ОСОБА_9 ( а.с. 7). За час свого життя мати позивачки - ОСОБА_9 постійно мешкала без реєстрації за адресою : АДРЕСА_1. А після її смерті без реєстрації залишилася проживати донька ОСОБА_9 - позивачка ОСОБА_3, яка також постійно в повному обсязі сплачує спожиті комунальні послуги. На теперішній час заборгованість за спожиті комунальні послуги відсутня.
Таким чином, в суді встановлено, що починаючи із дня поселення до даного житлового приміщення, а саме з вересня 1996 року, приміщення спірної квартири було єдиним місцем постійного проживання ОСОБА_3 та її матері - ОСОБА_9 до дня її смерті, та на теперішній час залишається її єдиним місцем проживання. Іншого житлового приміщення, в якому позивачка має можливість проживати, або яке перебуває у її власності не має.
Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
У відповідності до вимог частин 1,2 ст. 64 ЖК України, члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім»ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов»язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім»ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ч.2 ст. 65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення як член сім»ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням У відповідності до вимог ст. 161 ЖК України, наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку ( квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку ( квартири) і всіх членів сім»ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім»ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім»ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
На теперішній час позивачка ОСОБА_3 зареєстрована, але з вересня 1996 р. не мешкає у квартирі за адресою : АДРЕСА_2, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Права користування даною квартирою за собою не зберігає. Місце проживання в квартирі АДРЕСА_1 є постійним місцем проживання позивачки ОСОБА_3 Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом № 399 про право власності на житло, видане Ленінською рай адміністрацією від 16.03.2000 р. ( а.с. 18) та показаннями свідка ОСОБА_12
Згідно ст. 48 ЖК України та п. 53 « Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і нпадання ним житлових приміщень в Українській РСР», розмір житлової площі не може перевищувати 13,65 кв.м. на одну людину, але і не повинен бути менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею у даному населеному пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян житловою площею в населеному пункті визначається виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів разом з радами профспілок.
Відповідно до постанови виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок №2 від 08.01.1985 року « Про правила обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень» рівень середньої забезпеченості житловою площею в м. Запоріжжі визначено в 8 кв.м., а мінімальний розмір житлової площі на кожного члена родини на території Запорізької області встановлений у 6 кв.м.
Як вбачається з технічного паспорту на кв. АДРЕСА_2, приміщення в якому зареєстрована, але з вересня 1996 р. не мешкає ОСОБА_3, складається з двох кімнат, має 30, 4 кв.м. житлової площі, а всього 50,7 кв.м. загальної площі. В цьому приміщенні постійно мешкають ОСОБА_12 та ОСОБА_19 - дружина та чоловік.
У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 р., вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з»ясувати, чи дотриманий встановлений порядок їх вселення, зокрема : чи була письмова згода на це всіх членів сім»ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім»ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Однак відсутність письмової згоди членів сім»ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п.1.15 постанови від 01.11.1996 р. № 9 « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім»ї наймача ( власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Таким чином, оскільки позивачка ОСОБА_3, будучи на той час малолітньою ( 4 роки), вселилася разом зі своєю матір»ю ОСОБА_9 до приміщення квартири АДРЕСА_1 з усної згоди наймача цієї квартири - бабусі позивачки ОСОБА_4, як члени її сім»ї, тривалий час у ній проживала та проживає ; за час життя ОСОБА_9 сплата спожитих комунальних послуг здійснювала ОСОБА_9, а на теперішній час зазначені витрати несе позивачка ОСОБА_3, іншого житла не має, суд вважає позовну вимогу законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст. 48, ч.1,2, ст. 64, ч.2 ст. 65, ст. 161 ЖК України, п.53 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і надання ним житлових приміщень в Українській РСР», суд
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право користування квартирою АДРЕСА_1 як за членом сім»ї наймача ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя : Н.Г.Скользнєва
17.10.2014