22.10.2014 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження №11-кп/777/347/14 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань під №22013070000000088 за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами СБУ, ДМСУ та ДПСУ прокуратури Закарпатської області на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2014 року.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , словак, громадянин України, одружений, що має на втриманні двох малолітніх дітей, не працюючий, судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2013 року за ст. 332 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 03 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 (два) роки, засуджений:
- за ч.2 ст.332 КК України на 05 (п'ять ) років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати із часу затримання - 01.02.2014 року.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави - 3 428 грн. судових витрат.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винуватим за вчинене кримінальне правопорушення при таких обставинах.
Так, на початку червня 2013 року ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, організував незаконне переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку двох громадян України - ОСОБА_9 та її малолітнього сина, вчинив керівництво такими діями за наступних обставин.
Будучи депортованою зі Словацької Республіки та, не маючи законних підстав виїхати за кордон громадянка України ОСОБА_9 на початку червня 2013 року звернулася до ОСОБА_6 із проханням допомогти їй та малолітньому сину нелегально потрапити на територію Словацької Республіки, на що ОСОБА_6 погодився.
У відповідності до вказаної домовленості, ОСОБА_6 було визначено маршрут слідування ОСОБА_9 та її сина з м. Ужгорода безпосередньо до українсько - словацького кордону, визначено час та місце його незаконного перетинання.
-2-
З метою досягнення відповідного злочинного результату, 10.06.2013 року ОСОБА_6 залучив до виконання вказаного злочину мешканця с. Гута Ужгородського району ОСОБА_10 , який у минулому проходив військову службу на прикордонній лінії державного кордону України, розташування прикордонних знаків у даному районі та методику протидії органів прикордонної служби нелегальній міграції.
При цьому в обов'язки ОСОБА_10 входило зустріти ОСОБА_9 та її малолітнього сина в обумовленому місці, надати приміщення для тимчасового перебування в прикордонно - контрольному районі, а в подальшому, діючи за вказівкою ОСОБА_6 безпосередньо супроводжувати останніх через державний кордон України в Словацьку Республіку в місці, яке було визначено останнім, а також у визначений ним проміжок часу.
З метою координації дій, а також підтримання зв'язку під час підготовки та вчинення злочину, ОСОБА_6 використовував телефонний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 телефонний номер НОМЕР_2 .
10.06.2013 року, приблизно о 21 год., діючи на виконання вказівки ОСОБА_6 , ОСОБА_9 разом із своїм сином прибула на автовокзал м. Ужгорода, де їх зустрів ОСОБА_10 який, винайнявши легковий автомобіль марки «Деу - Матіс», р. н. НОМЕР_3 , доставив їх до себе додому в АДРЕСА_2 , надавши приміщення для тимчасового перебування вказаних осіб у прикордонному контрольованому районі. Очікуючи сприятливих умов та часу незаконного переправлення вказаних осіб у Словаччину, ОСОБА_10 приблизно о 22 год. повідомив про своє прибуття ОСОБА_6 , який зателефонував йому з телефонного номеру НОМЕР_1 на телефонний номер НОМЕР_2 .
Надалі, 11.06.2013 року, діючи за вказівкою ОСОБА_6 , використовуючи темний час доби та дотримуючись правил конспірації, ОСОБА_10 та супроводжувані ним особи прослідували в напрямку державного кордону України, прибувши приблизно о 02 год. на ділянку, що розташована між прикордонною заставою «Гута» та спостережною вежею. При цьому, під час перебування у вказаному районі, ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_10 , якому в ході телефонної розмови дав вказівку щодо маршруту руху до державного кордону, а також повідомив про час та місце незаконного перетинання.
У подальшому, приблизно о 03 год. ОСОБА_6 в черговий раз зателефонував ОСОБА_10 , який повідомив останньому про місце їх знаходження та напрямок у якому вони рухаються. Поряд із цим, у ході вказаної телефонної розмови ОСОБА_6 підтвердив, що кордон необхідно перетнути до 05 год. ранку.
Рухаючись у напрямку державного кордону України, приблизно о 04 год. ОСОБА_10 та супроводжувані ним особи подолали лінію інженерно - технічних споруд, про що ОСОБА_10 в телефонному режимі повідомив ОСОБА_6 , після чого вони продовжили свій рух у напрямку українсько - словацького кордону.
Приблизно о 05 год. 20 хв., під час слідування у напрямку 254 прикордонного знаку, що розташований на території сільської ради с. Кам'яниця Ужгородського району, на відстані приблизно 5 метрів від лінії державного кордону України ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_12 було виявлено та затримано прикордонним нарядом ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В апеляційній скарзі старший прокурор відділу нагляду за дотриманням законів органами СБУ, ДМСУ та ДПСУ прокуратури області, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію діяння ОСОБА_6 за ч.2 ст.332 КК України просить вирок суду від 05.08.2014 року в частині призначення покарання скасувати та ухвалити вирок, яким призначити за ч.2 ст.332 КК України ОСОБА_6 покарання у виді 05 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією
-3-
засобів вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що вирок суду в цій частині підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Суд першої інстанції при призначенні покарання не дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність і призначив покарання ОСОБА_6 без застосування передбаченої санкцією ст.332 КК України спеціальної конфіскації.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який просив вирок у частині призначення покарання скасувати, і призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення кримінального правопорушення, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а вирок суду скасуванню в частині призначеного покарання з таких підстав.
У відповідності до ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах апеляційної скарги.
Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано в зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише в разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор потерпілий чи його представник.
Як установлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування й судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів III, IV КПК України. Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду грунтуються на зібраних та досліджених при судовому розгляді доказах, які відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ніким з учасників кримінального провадження не оскаржуються.
Дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.332 КК України кваліфіковані правильно, як незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Доводи апеляційної скарги прокурора про незастосування закону, який повинен бути застосований, зокрема, ст.59 КК України, колегія суддів уважає обґрунтованими з таких підстав.
За змістом ч.2 ст.332 КК України організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України вчинене за попередньою змовою групою осіб караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину, з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або без такої.
У відповідності до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.
-4-
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що транспортний засіб марки «Деу - Матіс», реєстраційний номер НОМЕР_3 використовувався як засіб вчинення кримінального правопорушення - для перевезення двох громадян України - ОСОБА_9 та її малолітнього сина, у ході організації їх незаконного переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку, а відтак колегія суддів знаходить підстави для застосування конфіскації засобу вчинення кримінального правопорушення.
При призначенні ОСОБА_6 покарання колегія суддів відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є молодим за віком, має на втриманні двох малолітніх дітей та матір пенсіонерку. Колегія суддів також уважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 - щире каяття.
При прийняті рішення апеляційний суд ураховує, що висновки суду першої інстанції в цій частині прокурором не оспорюються, тому визнаються встановленими, належним чином вмотивованими.
Керуючись вимогами кримінального закону про те, що винній особі має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення, колегія суддів уважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією засобу вчинення кримінального правопорушення, яке буде справедливим та достатнім для його виправлення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що вирок постановлений Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 05.08.2014 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 в частині призначення покарання підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 374, 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу старшого прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами СБУ, ДМСУ та ДПСУ прокуратури області - задовольнити.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2014 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.332 КК України у виді 05 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення кримінального правопорушення.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: