Справа № 152/1767/14-к
1-кп/152/108/14
іменем України
20 жовтня 2014 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду кримінальну справу про обвинувачення -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з неповною загальною середньою освітою, невійськовозобов'язаного, раніше судимого 29.04.2014 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.ч.1, 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з випробуванням та іспитовим строком в один рік і шість місяців та з покладенням обов'язків, передбачених п.п.3,4 ст.76 КК України,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи раніше судимим Шаргородським районним судом за вчинення крадіжки (таємного викрадення чужого майна), та маючи незняту і непогашену в передбаченому законом порядку судимість за вчинення крадіжки, повторно скоїв злочин, а саме: будучи в стані алкогольного сп'яніння, 04.07.2014 року приблизно о 01 годині, перебуваючи в с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області на вул. І. Франка, з метою крадіжки чужого майна прийшов до домоволодіння ОСОБА_5 , розміщеного у АДРЕСА_2 , та, пересвідчившись у відсутності господаря та сторонніх осіб, які б за ним спостерігали, зайшов на подвір'я, підійшов до підсобного приміщення - літньої кухні, через незамкнені двері проник всередину приміщення літньої кухні, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів викрав 20 літрів дизельного пального, що знаходилося в пластиковій ємкості. При цьому обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв збитку ОСОБА_5 на суму 296 грн.
Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро покаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що 04.07.2014 року він допомагав по господарству ОСОБА_5 , який є фермером. У підсобному приміщенні - літній кухні він бачив двадцятилітрову каністру з дизельним пальним. Ввечері він пішов додому, де вживав спиртні напої. Щоб придбати ще спиртних напоїв, йому потрібні були гроші, тому він вирішив викрасти із домогосподарства ОСОБА_5 20 літрів дизельного пального і продати, щоб мати кошти на придбання спиртного. З цією метою приблизно о 01 годині він прийшов до домогосподарства ОСОБА_5 , пересвідчився, чи немає на подвір'ї господаря або сторонніх осіб, чи ніхто його не побачить, через незачинені ворота зайшов на подвір'я, пройшов до підсобного приміщення. Виявивши, що двері незамкнені, зайшов у приміщення, де під стіною виявив двадцятилітрову каністру, наповнену пальним, яку викрав та виніс на вулицю. Оскільки він був в стані сильного алкогольного сп'яніння, то не пам'ятає, як розпорядився викраденим пальним, думає, що продав або виміняв на горілку, бо вранці наступного дня вивив в своєму будинку пляшку горілки.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, який передбачений ч.3 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті, та беручи до уваги думку прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_5 , висловлену в заяві до суду (а.с.20), обвинуваченого ОСОБА_4 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_4 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_4 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.
Потерпілий ОСОБА_5 в заяві до суду просив розглядати кримінальну справу у його відсутності, так як він не може з'явитися в судовий розгляд, не заперечує щодо розгляду справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України (а.с.20).
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
За таких обставин, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Відтак, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна), вчинену повторно, з проникненням у інше приміщення, а саме: будучи раніше судимим Шаргородським районним судом за вчинення крадіжки (таємного викрадення чужого майна), та маючи незняту і непогашену в передбаченому законом порядку судимість за вчинення крадіжки, повторно скоїв крадіжку, зокрема, будучи в стані алкогольного сп'яніння, 04.07.2014 року приблизно о 01 годині, перебуваючи в с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області на вул. І. Франка, з метою крадіжки чужого майна прийшов до домоволодіння ОСОБА_5 , розміщеного у АДРЕСА_2 , та, пересвідчившись у відсутності господаря та сторонніх осіб, які б за ним спостерігали, зайшов на подвір'я, підійшов до підсобного приміщення - літньої кухні, через незамкнені двері проник всередину приміщення літньої кухні, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів викрав 20 літрів дизельного пального, що знаходилося в пластиковій ємкості, заподіявши збитку ОСОБА_5 на суму 296 грн.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений злочин - за ч.3 ст.185 КК України.
При цьому, суд виходить також із того, що, відповідно до ч.1 ст.32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, а відповідно до примітки до ст.185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 вчинив крадіжку, яка поєднана з проникненням у інше приміщення - 04.07.2014 року з літньої кухні з домогосподарства ОСОБА_5 , повторно, оскільки злочин ним вчинено в період іспитового строку, так як за вироком Шаргородського районного суду від 29.04.2014 року його було засуджено за ч.ч.1, 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з випробуванням та іспитовим строком в один рік і шість місяців та з покладенням обов'язків, передбачених п.п.3,4 ст.76 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином; дані про особу винного; обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання; вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
ОСОБА_4 щиро покаявся у скоєному. Цю обставину суд враховує як пом'якшуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обставиною, обтяжуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є вчинення ним злочину, будучи в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, особи винного, його ставлення до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він вчинив злочин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, але щиро розкаявся у скоєному, що злочин ним вчинено в період іспитового строку, оскільки за вироком Шаргородського районного суду від 29.04.2014 року ОСОБА_4 було засуджено за ч.ч.1, 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з випробуванням та іспитовим строком в один рік і шість місяців та з покладенням обов'язків, передбачених п.п.3,4 ст.76 КК України, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе в умовах ізоляції його від суспільства, тобто в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 3 ст.185 КК України, за правилами ст.71 КК України, за сукупністю вироків. Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якими встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Цивільний позов у даній кримінальній справі не заявлявся.
Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.
Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, на підставі ч.3 ст.185, ст.71 КК України, суд
засудив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і засудити за цією статтею до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ст.71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 29.04.2014 року - шість місяців позбавлення волі і остаточно до відбування ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 вираховувати з дня звернення вироку до виконання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий - суддя ОСОБА_1