Справа №482/129/14-к 22.10.2014 22.10.2014 22.10.2014
22 жовтня 2014 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160280001262, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 2 червня 2014 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Староберка, Рузаєвського району, Кокчетавської області, Казахстан, мешканця АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням за ч. 2 ст. 156 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_9
обвинувачений ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_10
законні представники потерпілих ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12
представник потерпілої ОСОБА_8
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисником ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подана апеляційна скарга на вирок суду, в якій він просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 156 КК України.
Представником потерпілої ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 подана апеляційна скарга, в якій він, не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення судово-психологічних експертиз 11 776 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначив, що ним до матеріалів провадження був приєднаний витяг від 16.02.2013 року по кримінальному провадженню за номер 12013160280001262, який був зареєстрований на підставі двох заяв потерпілих та завірений підписом реєстратора ОСОБА_13 . Вважає, що кримінальне провадження було розпочато за ч. 2 ст. 152 КК України, тобто до внесення відомостей до ЄРДР а тому, на думку апелянта, всі дії слідчого в подальшому були незаконними по розслідуванню кримінального провадження за ч. 1 ст. 156 КК України і, відповідно, є незаконним вирок суду.
Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки неповнолітня ОСОБА_14 суду пояснила, що бачила як ОСОБА_6 показував ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у дворі фотографії, проте, як було встановлено в судовому засіданні, не можливо було побачити, що відбувається у дворі обвинуваченого, оскільки двір огороджений високими парканом та воротами.
Посилається і на те, що суд не дав ніякої оцінки діям працівників міліції щодо незаконного проникнення до житла обвинуваченого.
Вказує на неповноту судового слідства, яка полягає, на його думку, у недопиті в судовому засіданні експерта-психолога за клопотанням захисника, висновки якого могли мати істотне значення для ухвалення законного вироку.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат ОСОБА_8 посилається на те, що судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_6 свою вину у вчиненому не визнав, давав неправдиві свідчення з метою ухилитись від покарання, не розкаявся у вчиненому, вчинив тяжкий злочин, злочин вчинив в селі, де проживає потерпіла малолітня ОСОБА_7 . Вважає, що покарання, призначене судом ОСОБА_6 , є занадто м'яким та не достатнє для його виправлення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор прокуратури Новоодеського району Миколаївської області ОСОБА_17 просить вирок суду залишити без зміни, апеляційну скаргу захисник ОСОБА_5 - без задоволення. Вважає безпідставним посиланням апелянта на те, що суд виніс вирок по заяві ОСОБА_11 , яка не зареєстрована в ЄРДР, оскільки 15 жовтня 2013 року до ЄРДР за № 1201316028001262 були внесені відомості за заявою ОСОБА_12 відносно розпусних дій щодо її малолітньої доньки ОСОБА_15 . В той же день до Новоодеського РВ УМВС України із заявою звернулася ОСОБА_11 за фактом розпусних дій щодо її малолітньої доньки ОСОБА_7 , відомості були внесені до ЄРДР за № 1201316028001263. 23 жовтня 2013 року зазначені провадження були об'єднані в одне провадження під номером 1201316028001262.
Вважає також необґрунтованими посилання апелянта на те, що не можливо було побачити, що відбувається у дворі ОСОБА_6 , так як допитані свідки в судовому засіданні пояснили, що хвіртка в той день була відчинена і через її отвір було видно територію двору.
Зазначає і те, що обшук за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 , як було встановлено в судовому засіданні, проводився на підставі ухвали слідчого судді Новоодеського районного суду від 23 жовтня 2013 року, а всі вилучені під час обшуку предмети було оформлено відповідно до вимог КПК України.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Згідно вироку суду 12 жовтня 2013 року близько 15.00 год. обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись на території власного домоволодіння АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що ОСОБА_18 і ОСОБА_15 є малолітніми, з метою вчинення розпусних дій направлених на задоволення статевої пристрасті, скориставшись відсутністю інших дорослих осіб, став показувати їм фотографії з порнографічним зображенням, цілувати ОСОБА_15 в губи та проводив розмови на сексуальні теми, після чого зняв штани і нижню білизну з ОСОБА_19 та вчинивши фізичні розпусні дії, завдав їй тілесного ушкодження у виді осадження слизистої передодні статевого органу зліва, яке відноситься до категорії легких тілесний ушкоджень.
Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 156 КК України як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 на підтримку апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_11 та адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити їх апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_9 , яка просила частково задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , а в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 відмовити, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 , у вчинені злочину, у якому він обвинувачується, за обставин викладених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку. Дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 156 КК України.
В судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 своєї вини в скоєнні правопорушення не визнав і пояснив, що 12 жовтня 2013 року на протязі дня знаходився дома з дружиною. В той день діти гралися на вулиці біля його будинку, але до 12-ої години. В двір його будинку не заходили, у тому числі і ОСОБА_20 та ОСОБА_15 , яку він взагалі не знає. Ніяких розпусних дій щодо дітей він не вчиняв.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його винуватість в інкримінованому йому злочині підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів, а також показань законних представників потерпілих і свідків.
Відповідно до показань законного представника потерпілої ОСОБА_21 , яка була допитана в суді першої інстанції, встановлено, що 10 жовтня 2013 року, на вихідні дні вона привезла до батьків у с. Гур'ївка свою доньку ОСОБА_22 , віком 5 років, а сама повернулася у м. Миколаїв. У вечері 14 жовтня 2013 р., уже перебуваючи дома, донька ОСОБА_23 їй розповіла, що вона з іншими дітьми гралася у дворі ОСОБА_6 , який її обнімав, цілував у губи та розповідав, що вона жінка, яких він любить цілувати. Показував картинки з голими чоловіками та жінками. Намагався зняти з неї штани, але в нього не вийшло, він зняв штани та нижню білизну з ОСОБА_24 , яка була поруч. Потім став цілувати ОСОБА_25 в статевий орган і вчинив фізичні розпусні дії з ОСОБА_26 .. Після чого вона подзвонила до батьків ( ОСОБА_27 і ОСОБА_28 ), які підтвердили, що 12 жовтня 2013 р., після обіду діти гралися у ОСОБА_6 , а інші діти розповідають те ж саме, що й ОСОБА_23 . 15 жовтня 2013 р. звернулась із заявою до міліції з цього приводу.
Із показань свідка ОСОБА_27 вбачається, що 12 жовтня 2013 року, приблизно о 13.00 годині його онука ОСОБА_15 , як і інші діти гуляли біля двору ОСОБА_6 , і прийшла додому ввечері близько 17.00 год. У вечірній час 14 жовтня 2013 р. подзвонила донька ОСОБА_21 і сказала, що ОСОБА_23 розповіла їй про те, що ОСОБА_6 давав їм кислий компот, показував фотографії і намагався зняти з неї штани.
Аналогічні свідчення надала суду першої інстанції свідок ОСОБА_28 , яка доповнила, що з метою з'ясування цього факту 14 жовтня 2013 р. пішла до ОСОБА_29 , у якої є донька ОСОБА_30 , що теж гуляла з ОСОБА_31 . Через деякий час ОСОБА_29 прийшла до неї і сказала, що ОСОБА_30 їй розповіла про те, що ОСОБА_6 роздягнув ОСОБА_32 , цілував її у губи, знімав з неї трусики. Потім вони пішли до ОСОБА_33 , у якої жила онука - ОСОБА_34 і остання їй підтвердила, що ОСОБА_6 цілував ОСОБА_35 в губи, а потім її. Показував їм картинки з голими чоловіком та жінкою, потім зняв з ОСОБА_36 трусики і торкався її статевого органу, а з ОСОБА_37 не зміг зняти штани.
Свідок ОСОБА_33 підтвердила покази ОСОБА_28 та доповнила, що 12 жовтня 2013 року після 17.00 год. коли її онука ОСОБА_34 прийшла з двору, то її почала купати прабабуся - ОСОБА_38 , при цьому Віка її просила не чіпати статевий орган, тому, що їй було боляче.
Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_38 , встановлено, що 12 жовтня 2013 року у вечірній час вона купала правнучку ОСОБА_39 , яка просила не мити її статевий орган, оскільки їй боляче. Вона оглянула це місце і виявила почервоніння, але не питала про його утворення. Лише 14 жовтня 2013 року коли до них прийшли ОСОБА_28 із ОСОБА_29 , їй правнучка ОСОБА_40 розповіла як все сталося.
Законний представник потерпілої ОСОБА_41 суду показала, що 10 жовтня 2013 року її донька ОСОБА_40 , віком 6 років, перебувала у її матері ОСОБА_33 та бабусі ОСОБА_38 в цьому ж селі де вона мешкає. 14 жовтня 2013 року їй зателефонувала мати та розповіла, що приходили бабуся ОСОБА_42 і ОСОБА_29 , яким донька розповіла, що 12 жовтня 2013 року ОСОБА_6 у власному дворі в бесідці цілував ОСОБА_22 та її, а потім зняв з неї штани і трусики, торкався до її статевого органу та цілував його. При цьому просив нікому про це не говорити. 15 жовтня 2013 року про цей випадок заявила до міліції.
Доводи апелянта про недопустимість доказів, а саме показань законних представників малолітніх потерпілих та їх родичів, так як вищезазначені свідки давали пояснення щодо тих обставин які їм стали відомі зі слів їх малолітніх дітей є необґрунтованими, оскільки дані показання об'єктивно узгоджуються із іншими дослідженими судом доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , висновками експертиз.
Правдивість пояснень малолітніх потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_15 з показань законних представників потерпілих і вищезазначених свідків підтверджується висновками амбулаторних судово-психологічних експертиз проведених відносно малолітніх потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_46 , в ході яких вони розповіли про обставини вчинення відносно них злочину, згідно яким ОСОБА_7 і ОСОБА_15 можуть правильно сприймати події навкруг себе, відтворювати обставини події та правильно давати свідчення про них (а. с. - 70, 80).
Показання свідків ОСОБА_38 і ОСОБА_33 щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_46 і їх локалізації підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, згідно якої у ОСОБА_7 виявлено пошкодження у виді осадження слизистої передодні піхви зліва, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які могли виникнути від дії тупого твердого предмета, яким міг бути палець руки людини, можливо у строк та при обставинах вказаних освідуючою (а. с. - 59).
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні розпусних дій щодо малолітніх осіб також підтверджується показаннями свідків:
- ОСОБА_47 , яка суду пояснила, що 12 жовтня 2013 року гралася разом з подругами ОСОБА_48 і ОСОБА_49 у дворі ОСОБА_6 . Останній показував їм фотографії, на яких зображені роздягнуті жінки та чоловіки. Потім вона побігла з двору на вулицю, а ОСОБА_23 і Віка залишилися з ОСОБА_6
- малолітнього ОСОБА_50 , який пояснив, що 12 жовтня 2013 року він, ОСОБА_51 , ОСОБА_52 і ОСОБА_34 гуляли біля двору ОСОБА_6 . Потім ОСОБА_23 і Ліля йому розказували, що дід - ОСОБА_6 показував їм картинки.
- малолітнього ОСОБА_45 про те, що 12 жовтня 2013 року він разом з ОСОБА_53 , ОСОБА_48 і ОСОБА_49 гуляли на вулиці біля двору ОСОБА_54 . Далі той їх гукнув у двір, де пригощав вином і показував картинки.
Твердження захисника ОСОБА_5 про те, що покази неповнолітнього свідка ОСОБА_55 Лілії не можуть бути прийняті до уваги, як достовірні докази, оскільки з вулиці не можливо бачити що відбувається у дворі ОСОБА_6 через огороджений високий паркан та ворота, є необґрунтованими.
Так, малолітній свідок ОСОБА_14 була допитана в судовому засіданні в присутності законного представника та психолога ОСОБА_56 , яка зробила висновок що дитина здатна реально сприймати події, покази давала правдиві, не схильна до фантазування.
Показання даного свідка ОСОБА_43 також підтвердили свідки ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , які суду пояснили, що ОСОБА_59 всім присутнім дітям показував фотографії з голими чоловіками та жінками та пригощав їх вином. Тому суд обґрунтовано визнав дані покази допустимими та послався на них у вироку на підтвердження вини обвинуваченого.
Суд повно та об'єктивно з'ясував фактичні обставини справи, які підтверджені доказами дослідженими під час розгляду справи та оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України належним чином вмотивовані та підтверджені наведеними у вироку доказами.
Тому доводи захисника ОСОБА_5 про неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є надуманими та необґрунтованими.
Посилання захисника ОСОБА_5 на те, що суд виніс незаконний вирок, оскільки слідчі дії були проведені по заяві ОСОБА_11 , яка не зареєстрована в ЄРДР, є безпідставними.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 15 жовтня 2013 року ОСОБА_21 і ОСОБА_41 заявили до Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області про вчинення ОСОБА_6 12 жовтня 2013 року відносно їх дітей ОСОБА_15 і ОСОБА_46 розпусних дій (а. с. - 54, 56).
Ці заяви, в цей же день внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013160280001262 і 12013160280001263, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 156 КК України, які у подальшому об'єднані у одне провадження, а правову кваліфікацію цих дій змінено на ч. 2 ст. 156 КК України (а. с. - 55, 57, 65, 136).
Таким чином, досудове розслідування розпочато з моменту внесення відомостей до ЄРДР , відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому отримані в ході досудового розслідування докази досліджені під час судового розгляду є допустимими і обґрунтовано використані судом при прийнятті рішення.
Являються також необґрунтованими доводи апелянта про недопустимість доказів отриманих в результаті незаконного проникнення до домоволодіння обвинуваченого працівниками міліції.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, обшук в домоволодінні обвинуваченого був проведений на підставі ухвали слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2013 року в присутності дружини обвинуваченого ОСОБА_60 , голови сільської ради ОСОБА_61 та понятих ОСОБА_62 , ОСОБА_63 . Зауважень до протоколу обшуку від 7 листопада 2013 року не надходило. Таким чином, дані докази отримані у порядку встановленому КПК України і є допустимими
Що стосується вимог апелянта - захисника ОСОБА_8 про необхідність призначити ОСОБА_6 більш тяжкого покарання, то апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обвинуваченому призначено покарання у відповідності з вимогами ст. 65-68 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого та суспільної небезпечності кримінального правопорушення, даних про особу винного, який характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Так, обираючи ОСОБА_6 покарання, суд взяв до уваги вчинення ним умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, виключивши із обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, таку обставину, як вчинення злочину щодо малолітньої особи, оскільки така кваліфікуюча ознака, передбачена у диспозиції ч. 2 ст. 156 КК України.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом досліджено матеріали провадження у відповідності з вимогами КПК України, покарання обвинуваченому призначене необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для скасування вироку суду, про що просять апелянти, не має.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, суд,-
постановив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 2 червня 2014 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді