Дата документу Справа № 320/12697/13-к
Провадження № 11-кп/778/861/14
Єдиний унікальний № 320/12697/13-к Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія - ст. 115 ч. 1 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 жовтня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013080140004688, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого слюсарем локомотивного депо станції Мелітополь Придніпровської залізниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_9 , на вирок колегії суддів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2014 року,
в апеляційних скаргах:
- захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 посилається на незаконність вироку через невідповідність викладених у ньому висновків, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд:
- безпідставно положив в основу обвинувального вироку суперечливі і неконкретизовані показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які до того ж не були очевидцями конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 ;
- з посиланням на висновок експерта № 715 від 09.10.2013 р., дійшов необґрунтованого висновку, що відсутність на трупі ОСОБА_15 будь-яких ушкоджень та слідів боротьби вказує на відсутність з боку останнього дій, спрямованих на спричинення виявленого у ОСОБА_6 тілесного ушкодження;
- не надав належної оцінки показам обвинуваченого щодо відсутності прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_15 , нанесенню удару в момент забирання ножа у останнього та перебуванні у стані сильної емоційної збудженості, внаслідок наявності протиправного посягання з боку фізично сильнішого потерпілого, який затіяв бійку із застосуванням ножа, що в свою чергу підтверджується наявністю у ОСОБА_6 порізу на тильній стороні правої кисті. Крім того, подальшим діям обвинуваченого, який після того, як потерпілий припинив активні дії, також припинив протиправні дії, намагався привести потерпілого до тями, визвав швидку допомогу, поїхав до лікарні, де залишався доки не прооперували потерпілого, купував усі необхідні ліки, просив працівників міліції почекати доки не стабілізується стан ОСОБА_15 , внаслідок чого безпідставно не перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України;
- через неправильне застосування кримінального закону, призначив обвинуваченому більш суворе покарання, а тому враховуючи, що злочин, передбачений ст. 118 КК України є злочином невеликої тяжкості, що ОСОБА_6 повністю визнає вину у його вчиненні, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, безпідставно не застосував до обвинуваченого ст. 75 КК України.
Просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі;
- обвинувачений ОСОБА_6 посилаючись на незаконність вироку через неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, що виразилось у невідповідності викладених у вироку висновків, фактичним обставинам кримінального провадження, однобічності, неповноті, необ'єктивності досудового розслідування та судового розгляду, неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, істотному порушенні вимог кримінального процесуального закону, зазначає, що суд:
- обґрунтував вирок висновками, які побудовані лише на припущеннях, сумнівних доказах наданих стороною обвинувачення, є неконкретними та не містять посилання на наявність в його діях об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення;
- безпідставно поклав в основу обвинувального вироку неправдиві, суперечливі покази потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , які не були до того ж очевидцями події злочину та покази яких надані з метою обмовити його. Між тим необґрунтовано не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_16 , яка була очевидцем події;
- необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про виклик в судове засідання працівників швидкої допомоги, працівника міліції, який доставляв його з лікарні до міського відділу міліції, експертів, які проводили судово-медичну експертизу № 486, відкладенні розгляду провадження у зв'язку з його хворобою, долученні до матеріалів провадження його первинних показів;
- не звернув увагу на факт фальсифікації матеріалів провадження, що виразилося у відсутності його первинних показань даних під час досудового розслідування за участю захисника, свідків - сусідів, працівників швидкої допомоги, які мають істотне значення для прийняття правильного рішення у провадженні;
- не надав належну оцінку акту № 707 від 27.11.2013 р. психолого - психіатрічної експертизи, зокрема приведеним у ньому показанням завідуючої підстанції швидкої допомоги ОСОБА_17 , та інших працівників швидкої допомоги, яким підтверджено його показання стосовно знаходження у емоційному збудженому стані;
- безпідставно надав критичну оцінку його показам стосовно захисту від протиправних пояснень ОСОБА_15 , який затіяв бійку із застосуванням ножа, під час якої він побоюючись за своє життя, намагався забрати ніж у останнього, через що на його руках та потерпілого залишилося порізи, хоча цей факт підтверджено висновком експерта № 715 від 09.10.2013 р. та показаннями потерпілої ОСОБА_10 наданими в судовому засіданні, а таким чином відсутності прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_15 . Його подальшим діям, згідно до яких він намагався привести потерпілого до тями, визвав швидку допомогу, поїхав до лікарні, де залишався доки не прооперували потерпілого, купував усі необхідні ліки, просив працівників міліції почекати доки не стабілізується стан ОСОБА_15 , внаслідок чого безпідставно не кваліфікував його дії за ст. 118 КК України;
- не надав оцінку халатним діям лікарів швидкої допомоги та медичного закладу, що підтверджено висновком судово-медичної експертизі № 486, згідно до якого наявне у ОСОБА_15 тяжке тілесне ушкодження ускладнилося розвитком гострої крововтрати, яка і призвела до смерті останнього;
- не надав належну увагу даним, що характеризують його особу, зокрема свідченням ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , позитивним характеристикам, зокрема з місця проживання, роботи, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності.
Тому просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження спрямувати на новий судовий розгляд.
В запереченнях на апеляційні скарги, представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , а також прокурор просять вирок залишити без змін, а скарги без задоволення.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: захисника та обвинуваченого, зокрема в останньому слові, які підтримали апеляційні скарги; прокурора, представника потерпілої, які вважали, що вирок необхідно залишити без змін; колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Вироком колегії суддів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2014 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено у виді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з 09 жовтня 2013 року. Відповідно до ст. 72 КК України ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання термін перебування під вартою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 17 855 грн. 57 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Також стягнути з ОСОБА_6 на користь СУ ГУМВС України в Запорізькій області витрати за проведення судово-криміналістичних експертиз у розмірі 929 грн. 10 коп.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку, 08 жовтня 2013 року, приблизно о 22 годині 10 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , через особисту неприязнь до ОСОБА_15 , яка виникла на ґрунті раптової сварки з останнім, діючи умисно, з метою вбивства ОСОБА_15 , наявним у нього в руці ножем, який він узяв у приміщенні кухні, наніс потерпілому один удар в область грудної клітини зліва, спричинивши тому тілесне ушкодження у виді одиночного сліпого колто-різаного поранення грудної клітини, що проникає у ліву та праву плевральні порожнини з локалізацією кожної рани на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 8-го ребра по середній пахвовій лінії та пошкодженням по ходу ранового каналу 8-го ребра по середній пахвовій лінії, наскрізне пошкодження нижньої долі лівої легені, дотичне пошкодження діафрагми, наскрізні пошкодження серцевої сорочки, дотичне пошкодження задніх стінок лівого та правого шлуночків серця, пошкодження передньої та бокових стінок нижньої порожнистої вени, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що ускладнилося розвитком гострої крововтрати, та від якого 09 жовтня 2013 року о 04 годині 50 хвилин, в Комунальній установі «Територіальна медична організація «Мелітопольська міська лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області» настала смерть потерпілого. Таким чином, ОСОБА_6 умисно вбив ОСОБА_15 .
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 не визнав себе винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, його вина підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме:
- показаннями у судовому засідання потерпілої ОСОБА_10 про те, що померлий був її чоловіком, з яким вони прожили разом 11 років. Однак останнім часом дуже сварилися, переважно через його родичів. З родиною чоловіка вона не спілкувалася. Обвинуваченого останній раз бачила 4 року тому, коли у них з померлим народилась донька. ОСОБА_6 проживав разом з матір'ю, яка дуже часто дзвонила ОСОБА_15 та казала, що ОСОБА_6 веде себе агресивно та просила його допомогти. ОСОБА_22 постійно ходив допомагати їй та заспокоювати брата. ОСОБА_15 постійно казав, що обвинувачений мамі не допомагає. У день, коли сталося вбивство ОСОБА_22 , його мати приходила до них до дому, оскільки допомагала по господарству. 9 жовтня 2013 року мама ОСОБА_22 подзвонила та повідомила, що останній помер. Вона разом з батьками поїхала у морг. ОСОБА_16 , їм розповіла, що вони разом сиділи на кухні та вечеряли. У неї з ОСОБА_6 зав'язався скандал, а ОСОБА_22 почав заступатися. Потім вона побачила кров у ОСОБА_22 ;
- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні показала, що вона є матір'ю братів ОСОБА_23 . У день, коли трапилась біда, ОСОБА_6 близько 23 години повернувся з роботи. Приблизно через 10 хвилин прийшов ОСОБА_22 та почав говорити ОСОБА_6 , що він не допомагає матері, нічого не робить у квартирі. ОСОБА_22 був дуже знервований та збуджений, вона почала його заспокоювати. Між братами сталася сварка. ОСОБА_6 пішов на кухню, а ОСОБА_22 збирався піти ночувати у готель, оскільки він посварився з дружиною. Потім він пішов на кухню, що там трапилось між братами вона не бачила, а вже через декілька хвилин ОСОБА_22 вийшов з кухні та тримався за бік. Він достав телефон та намагався викликати швидку. Це зробив ОСОБА_6 , який потім вибіг на вулицю та почав зустрічати швидку допомогу. Коли вони приїхали та забрали ОСОБА_22 , ОСОБА_24 у швидку не впустили, а тому він поїхав на таксі. Вона чекала дома на міліцію. Ніж вона помила, оскільки вважала, що буде щось погане. У братів були різні характери, але вони ніколи так сильно не сперечалися;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який у судовому засіданні показав, що він є рідним братом потерпілої ОСОБА_10 9 жовтня 2013 року ОСОБА_25 подзвонила та попросила прийти та поїхати з неї в морг. Коли вони приїхали, там була матір ОСОБА_22 , яка розповіла, що вони разом сиділи на кухні та вечеряли. У неї з ОСОБА_24 зав'язався скандал, а ОСОБА_22 почав заступатися. Потім вона побачила кров у ОСОБА_22 ;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , який у судовому засіданні показав, що ОСОБА_22 був хрещеним батьком його сина. ОСОБА_26 знає близько 16 років. З ОСОБА_22 вони були близькими друзями. Пояснив, що в сім'ї ОСОБА_23 було все не спокійно. ОСОБА_6 проживав з матір'ю, вони постійно випивали. ОСОБА_15 проживав окремо, разом з дружиною та донькою. Мати ОСОБА_22 постійно жалілася та просила допомогти, коли ОСОБА_6 влаштовував сварки. За день до вбивства ОСОБА_22 , він з ним зустрічався та казав, що у матері з ОСОБА_6 нічого не виходить. Наступного дня він повинен був зустрітися з ОСОБА_27 , а після піти до матері та вирішити їх питання остаточно. Потім подзвонила ОСОБА_25 та сказала, що ОСОБА_22 помер. Вони зустрілися з матір'ю ОСОБА_22 , яка розповіла, що вони посварилися, ОСОБА_22 став за неї заступатися, а ОСОБА_6 схопив ніж, але вона закрила та утримувала двері. ОСОБА_24 хотів через двері дістатися до ОСОБА_22 . Однак, вона не змогла утримувати двері, та ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_22 ножем;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні показав, що особисто ОСОБА_6 не знає. Про нього дізнався від ОСОБА_22 , з яким працював раніше на заводі. ОСОБА_22 знає близько 9 років. ОСОБА_22 охарактеризував як працелюбну, життєрадісну людину, який ні з ким не конфліктував. Проживав разом з дружиною. З його братом - ОСОБА_6 він неодноразово конфліктував, але з якого приводу, він не знає;
- показаннями свідка ОСОБА_28 , який у судовому засіданні показав, що він працював під керівництвом ОСОБА_22 . Його брата - ОСОБА_6 не знав. Олександра охарактеризував як законослухняну, неконфліктну людину, який завжди міг знаходити спільну мову з людьми;
- протоколом огляду місця події від 9 жовтня 2013 року разом з ілюстраційними таблицями, відповідно до якого у ході огляду на кухні у квартирі було виявлено битий посуд, безлад на полу, відсутність частини скла в дверях, з підлоги кухні було виконано змив на марлевий тампон, який поміщено у паперовий конверт. Також, вилучено ножі з кімнати та кухні, які поміщено у картонну коробку (т. 1 а.п. 132-136);
- протоколом огляду місця події від 9 жовтня 2013 року, який проводився у приміщенні КУ «ТМО «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» ММР Запорізької області, відповідно до якого предметом огляду були добровільно видані речі ОСОБА_15 , які були описані та поміщені у картонну коробку, у числі яких джемпер та футболка (т. 1 а.п. 137-138);
- протоколом додаткового огляду місця події від 9 жовтня 2013 року, який проводився у квартирі, в ході якого було вилучено: 11 слідів папілярних узорів; змив РБК на марлевий тампон (об'єкт № 1); змив РБК на марлевий тампон (об'єкт № 2); фрагмент скла (об'єкт № 3); фрагмент тканини (об'єкт № 5); чоловічу спортивну кофту чорного кольору (об'єкт № 6); чоловічі спортивні штани синього кольору (об'єкт № 7), які були описані та поміщені у картонну коробку (т. 1 а.п. 141-152);
- лікарським свідоцтвом про смерть № 486 від 9 жовтня 2013 року та довідкою про причину смерті (до форми № 106/о № 486) від 9 жовтня 2013 року, відповідно до яких причиною смерті ОСОБА_15 є гостра крововтрата, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені, серця нижньої порожнистої вени (т.1 а.п. 154);
- висновком експерта № 486 від 15.11.2013 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_15 є одиночне сліпе колото-різане поранення грудної клітини, що проникає у ліву та праву плевральні порожнини з локалізацією кожної рани на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 8-го ребра по середній пахвовій лінії та пошкодженням по ходу ранового каналу 8-го ребра по середній пахвовій лінії, наскрізне пошкодження нижньої долі лівої легені, дотичне пошкодження діафрагми, наскрізні пошкодження серцевої сорочки, дотичне пошкодження задніх стінок лівого та правого шлуночків серця, пошкодження передньої та бокових стінок нижньої порожнистої вени, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що ускладнилося розвитком гострої крововтрати. Вказане поранення грудної клітини у ОСОБА_15 утворилося від дії плоского колото-різаного предмета, яким міг бути клинок ножу. Яких-небудь пошкоджень або слідів, які б вказували не можливу боротьбу або самооборону на трупі не виявлено (т. 1 а.с. 155-160);
- висновком експерта № 929 від 12.11.2013 року, відповідно до якого на брюках (об'єкти № 1-4), ремені (об'єкт № 5), правій (об'єкти № 6,7) та лівій (об'єкт № 8) чоботах ОСОБА_6 встановлено наявність крові людини та виявлені антигени А і Н з ізогемаглютиніном анти-В в об'єктах № 1,3. Кров в даних слідах може походити від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВО, як у ОСОБА_15 та (або) ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 166-168);
- висновком експерта № 927 від 12.11.2013 року, відповідно до якого в змиві з «підлоги» (об'єкт № 1), «стіни» (об'єкт № 2) та фрагменті тканини (об'єкт № 3) встановлено наявність крові людини та виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВО. Кров в даних слідах може походити від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВО, як у ОСОБА_15 та (або) ОСОБА_6 (т. 1 а.п. 169-172);
- висновком експерта № 926 від 12.11.2013 року, відповідно до якого на брюках (об'єкт № 1), трусах (об'єкт № 2) правій (об'єкти № 3-5) та лівій (об'єкти № 6-9) туфлях ОСОБА_15 встановлено наявність крові людини та виявлені антигени А і Н ізогемаглютиніном анти-В в об'єктах № 1,2. Кров в даних слідах може походити від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВО, як у ОСОБА_15 та (або) ОСОБА_6 , ОСОБА_16 при наявності у останніх, на момент скоєння злочину, тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею. Домішка крові особи (осіб) групи 0 ізогемаглютинінами анти-А та анти-В не виключається (т. 1 а.п.174-176);
- висновком експерта № 928 від 12.11.2013 року, відповідно до якого на змиві (об'єкт № 1), джемпері (об'єкт № 2) та футболці (об'єкт № 3), вилучених при огляді місця події, встановлено наявність крові людини та виявлені антигени А і Н ізогемаглютиніном анти-В в об'єкті № 1. Кров в даних слідах може походити від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВО, як у ОСОБА_15 та (або) ОСОБА_6 , ОСОБА_16 при наявності у останніх, на момент скоєння злочину, тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею. Домішка крові особи (осіб) групи 0 ізогемаглютинінами анти-А та анти-В не виключається (а.п. 71);
- висновком експерта № 949 від 22.11.2013 року, відповідно до якого на рукоятці ножа ІІ (об'єкт № 2) встановлено наявність поту без домішок крові та виявлено антигени А і Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження від особи (осіб) з групою крові А видільника групових антигенів АВО, у тому числі від ОСОБА_6 (т. 1 а.п. 180-191);
- висновком експерта № 532 від 25.11.2013 року, відповідно до якого на джемпері та футболці, вилучених у приміщенні КУ «ТМО «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» ММР Запорізької області маються пошкодження, спричинені ножем (т.1 а.п.194-200);
- речовими доказами - двома ножами, 11 слідами папілярних узорів; змивами РБК на марлевий тампон (об'єкт № 1); змивами РБК на марлевий тампон (об'єкт № 2); фрагментом скла (об'єкт № 3); фрагментом тканини (об'єкт № 5); чоловічою спортивною кофтою чорного кольору (об'єкт № 6); чоловічими спортивними штанами синього кольору (об'єкт № 7), зі слідами крові, джемпером та футболкою, зі слідами пошкоджень, спричинених ножем (т.1 а.п. 211-212).
- відповідно до акту № 707 від 27.11.2013 року амбулаторної первинної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи обвинувачений ОСОБА_6 у період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Отже він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм станом на теперішній час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Сильного душевного хвилювання не було. У примусовому лікуванні не має потреби. Під час проведення експертизи ОСОБА_6 вину свою визнавав формально, пояснюючи, що все сталося дуже швидко (т. 1 а.п. 201-210).
Колегія суддів вважає, що показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколи слідчих дій та висновки експертів, є достовірними та співпадають між собою, як в деталях, так і в цілому, щодо обставин вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. У цих осіб немає підстав для обмовлення останнього, а тому ці докази обґрунтовано були покладені районним судом в основу обвинувального вироку.
В зв'язку з цим доводи обвинуваченого про те, що суд обґрунтував вирок висновками, які побудовані лише на припущеннях, а також на сумнівних доказах наданих стороною обвинувачення, які є неконкретними та не містять посилання на наявність в його діях об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також на показаннях потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які надані з метою обмовити його, є голослівними.
Доводи захисника та обвинуваченого проте, що районний суд безпідставно положив в основу обвинувального вироку суперечливі і неконкретизовані показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які до того ж не були очевидцями конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно до ч. 5 ст. 95 КПК України, особа дає показання лише щодо фактів, які вони сприймали особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 97 КПК України, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надавала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
Згідно до п. 6 ч. 2 ст. 97 КПК України, при прийняті цього рішення суд зобов'язаний врахувати співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надавала ці показання.
Враховуючи вищевказані вимоги закону, а також те, що із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_10 , свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у судовому засіданні дали показання об обставинах події з чужих слів ОСОБА_16 - матері обвинуваченого, колегія суддів вважає ці показання в цілому несуперечливими та конкретними, тобто належними, які непрямо підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), які у сукупності з іншими доказами, зокрема: з протоколом огляду місця події від 9 жовтня 2013 року (т. 1 а.п. 132-136) та висновком експерта № 486 від 15.11.2013 року (т. 1 а.п. 155-160) свідчать про те, що мотивом дій ОСОБА_6 стали особисті неприязні стосунки, які виникли під час сварки з братом (на кухні у квартирі битий посуд, безлад на полу, відсутність частини скла в дверях), в цей час останній умисно з великою силою завдав удар ножем в грудь ОСОБА_15 (умовний канал довжиною 14-15 см; пробив ребро, ушкодив серце й легеню).
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи обвинуваченого та захисника про те, що районний суд не врахував показання свідка ОСОБА_16 про те, що коли ОСОБА_24 та ОСОБА_22 пішли на кухню, що там було вона не бачила, а через декілька хвилин вийшов ОСОБА_22 , тримаючись за бік, оскільки колегія суддів відноситься до цих показань критично, так як остання є матір'ю обвинуваченого, а тому зацікавлена у тому, щоб пом'якшити кримінальну відповідальність свого сина - ОСОБА_6 за вчинене ним. Крім того, при таких обставинах, вона не могла, не бачити і не чути, як б'ється посуд та стекло в дверях кухні під час сварки між синами.
Доводи обвинуваченого про те, що районний суд безпідставно надав критичну оцінку його показанням стосовно захисту від протиправних дій ОСОБА_15 , який затіяв бійку із застосуванням ножа, під час якої він побоюючись за своє життя, намагався забрати ніж у останнього, а також доводи захисника про те, що суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_15 зайшовши на кухню затіяв бійку із застосуванням ножа, що підтверджується наявністю у ОСОБА_6 тілесного ушкодження - поверхневої лінійної рани на тильній частині правої кісті, тобто не надав належної оцінки посяганню на життя ОСОБА_15 , яке було дійсним і реальним, а тому дійшов неправильного висновку, що відсутність на трупі ОСОБА_15 будь-яких ушкоджень та слідів боротьби вказує на відсутність з боку останнього дій, спрямованих на спричинення виявленого у ОСОБА_6 тілесного ушкодження, є безпідставними, з огляду на наступне.
Колегія суддів вважає, що районний суд показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що брат затіяв бійку із застосуванням ножа обґрунтовано не взяв до уваги, та правильно встановив, зокрема показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що матір вбитого розповіла йому, що коли ОСОБА_22 став за неї заступатися, ОСОБА_6 схопив ніж, але вона закрила та утримувала двері. ОСОБА_24 хотів через двері дістатися до ОСОБА_22 . Однак, вона не змогла утримувати двері, та ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_22 ножем.
Таким чином, в даному конкретному випадку, наявність у ОСОБА_6 порізу на тильній стороні правої кисті, ні яким чином не може свідчити про те, що з боку ОСОБА_15 було таке суспільно небезпечне посягання, яке б потребувало негайного відвернення чи припинення шляхом завдання йому удару ножем у життєво важливий орган.
Голослівними є твердження обвинуваченого і про те, що на руках потерпілого ОСОБА_15 також були порізи, і що цей факт підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_10 , оскільки остання таких показань у суді першої інстанції не давала. Більш того, цей факт не підтверджується висновком експерта № 486 від 15.11.2013 року (т. 1 а.п. 155-150).
В зв'язку з цим, необґрунтованими також є доводи захисника та обвинуваченого у скаргах про те, що суд не надав належної оцінки показам останнього щодо відсутності прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_15 , перебування останнього у стані сильної емоційної збудженості, внаслідок наявності протиправного посягання з боку фізично сильнішого потерпілого. Крім того, подальшим діям обвинуваченого, який після того, як потерпілий припинив активні дії, також припинив протиправні дії, намагався привести потерпілого до тями, визвав швидку допомогу, поїхав до лікарні, де залишався доки не прооперували потерпілого, купував усі необхідні ліки, просив працівників міліції почекати доки не стабілізується стан ОСОБА_15 , внаслідок чого безпідставно не перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, оскільки відповідно до акту амбулаторної первинної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи обвинувачений ОСОБА_6 у стані сильного душевного хвилювання не знаходився. Крім того, наявність непрямого умислу на вчинення злочину, поведінка обвинуваченого після вчинення ним злочину, на кримінально-правову оцінку вчиненого ним, не впливають.
В зв'язку з цим, доводи обвинуваченого про те, що районний суд не надав належну оцінку акту № 707 від 27.11.2013 р. психолого - психіатрічної експертизи, зокрема приведеним у ньому показанням завідуючої підстанції швидкої допомоги ОСОБА_17 , та інших працівників швидкої допомоги, яким підтверджено його показання стосовно знаходження у емоційному збудженому стані, є також необґрунтованими, оскільки експерти прийшли до висновку, що останній у стані сильного душевного хвилювання, не знаходився. При цьому експерти звернули увагу на те, що пояснення ОСОБА_6 під час проведення експертизи носять вибірковий характер і можуть розглядатися, як захисна реакція у акцентуірованої особи, що виключає особливий емоційний стан (т. 1 а.п. 208).
Посилання обвинуваченого у скарзі про те, що районний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про виклик в судове засідання працівників швидкої допомоги, працівника міліції, який доставляв його з лікарні до міського відділу міліції, є безпідставними, оскільки поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 після вчиненого ним злочину, на кримінально - правову оцінку його суспільно-небезпечних дій, в даному випадку ніяким чином не впливає.
В зв'язку з цим, необґрунтованими також є доводи обвинуваченого про те, що районний суд не надав оцінку халатним діям лікарів швидкої допомоги та медичного закладу, що підтверджено висновком судово-медичної експертизі № 486, згідно до якого наявне у ОСОБА_15 тяжке тілесне ушкодження ускладнилося розвитком гострої крововтрати, яка і призвела до смерті останнього, є голослівними, оскільки причинний зв'язок є тільки між суспільно-небезпечними діями обвинуваченого ОСОБА_6 та смертю ОСОБА_15 .
Необґрунтованими є доводи обвинуваченого також і про те, що районний суд безпідставно відмовив у допиті експертів, які проводили судово-медичну експертизу № 486 від 15.11.2013 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_15 є одиночне сліпе колото-різане поранення грудної клітини, оскільки згідно ч. 1 ст. 356 КПК України суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновків експертизи, однак потреби у цьому не було, оскільки дослідженні та зроблені за їх результатом висновки експертів дали повні та обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експертів.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що суд не відклав 03.03.2014 року розгляду кримінального провадження у зв'язку з його хворобою, є голослівними, оскільки останній не представив в апеляційний суд документів, які підтверджували наявність такої хвороби, яка перешкоджала б розгляду кримінального провадження у судовому засіданні. В зв'язку з цим, колегія суддів, не враховує і довід обвинуваченого про те, що це можливо перевірити, так як він неодноразово звертався в санітарну частину, оскільки згідно принципів диспозитивності та змагальності (ст. ст. 22, 26 КПК України), цей обов'язок покладений на нього та його захисника.
Необґрунтованими є також і доводи обвинуваченого ОСОБА_6 також і про те, що суд не звернув увагу на факт фальсифікації матеріалів провадження, що виразилося у відсутності його первинних показань даних під час досудового розслідування за участю захисника, свідків - сусідів, працівників швидкої допомоги, які мають істотне значення для прийняття правильного рішення у провадженні, оскільки згідно вимог ст. 22, ч. 1 ст. 349 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, однак із матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений та його захисник в судовому засіданні клопотання про подання та дослідження вищевказаних доказів, не заявляли.
Таким чином, доводи захисника та обвинуваченого про перекваліфікацію дій останнього з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, є безпідставними, в зв'язку з чим колегія суддів не може погодитись з твердженням захисника про те, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину та погоджується з районним судом, про те, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті людині і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України.
При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_6 районним судом було враховано, що останній кримінальне правопорушення вчинив вперше, як за місцем проживання, так і за місце роботи характеризується позитивно, однак здійснив особливо тяжкий злочин, пов'язаний з протиправним позбавленням людини життя, а тому суд прийшов до висновку, що його виправлення можливо лише в ізоляції від суспільства, внаслідок чого призначив обвинуваченому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, тобто близьке до мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає правових підстав для подальшого пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_6 призначеного місцевим судом покарання, та звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, зокрема і у зв'язку з тим, що свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 характеризують його з позитивної сторони, а також через те, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти життя особи.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.
На вказану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: