Справа № 127/19057/14-ц
Провадження № 2/127/6342/14
21.10.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вінницької міської ради про визнання особистої приватної власності на нерухоме майно, придбане в період шлюбу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, Вінницької міської ради про визнання особистої приватної власності на нерухоме майно, придбане в період шлюбу. Позов мотивовано тим, що в 1970 році сторони зареєстрували шлюб. В травні 1983 року ОСОБА_2 вступив в члени Вінницького житлово - будівельного кооперативу №67. Відповідно до рішення виконкому м. Вінниці від 24.03.1983 року за №1184 ОСОБА_2 виданий ордер №4783/67 від 24.03.1983 року на заселення сім'єю трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (на той час будинок АДРЕСА_1 Із спільних коштів подружжя відповідач вніс на особовий рахунок №150145 перший внесок за кооператив в сумі 2980 руб. Та черговий внесок в сумі 369 руб. В період другого кварталу 1989 року по третій квартал 1990 року включно сторони сплатили внески за кооператив із спільних коштів подружжя. Таким чином, позивач з відповідачем сплатили разом із спільних коштів подружжя пайові внески за 25 кварталів в загальній сумі 2064 руб., а також перший внесок в сумі 3349руб., всього 5413 руб., що становить 65,2% від вартості квартири, яка складала на той час 8303 руб., решту 2890грн., сплатила позивач особисто. Шлюб між сторонами розірвано 16.08.1991 року Ленінським райвідділом ЗАГС м. Вінниці. Просить визнати за ОСОБА_1, право особистої приватної власності на кооперативну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63 кв.м., житловою площею 38 кв.м., вартістю 429 836грн.
20.10.2014 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач просить виділити в користування та визнати право власності на всю квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,3кв.м., житловою площею 37,9 кв.м., а також частину підвалу під сарай площею 1,9 кв.м., ринковою вартістю 429836 грн. за ОСОБА_1, з врахуванням того, що вона сплатила ОСОБА_2, 140 126грн. - ринкову вартість його частки в спільному майні.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнав не заперечив щодо його задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при винесені рішення покладаються на думку суду.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Між сторонами виникли правовідносини в сфері прав спільної сумісної власності подружжя, що регулюються відповідними нормами Сімейного Кодексу України.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу 16.08.1991 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис №621 (а.с.5).
24.03.1983 року на підставі рішення виконкому міста Вінниці від 24.03.1983 року №184 ОСОБА_2 видано ордер №4783/67 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6).
Згідно довідки ТОВ ЖЕО №1953 від 10.06.2014 року ОСОБА_2, являється членом кооперативу (а.с.7).
Відповідно до довідки ТОВ «ЖЕО» №1953 від 10.06.2014 року ОСОБА_2 повністю вніс пай за 3- х кімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8).
З довідки ТОВ ЖЕО № 1058 від 29.05.2014 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.10).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово - будівельні кооперативи» від 18.09.1987 року №9 член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатися нею на свій розсуд.
З викладеного, вбачається, що ОСОБА_2, як член ЖБК, набув право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно норм ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 22 КпШС України, який діяв до 01.01.2004 року та був чинний на час набуття сторонами спірного житлового будинку майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у разі поділу майна є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК).
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Статтею 190 Цивільного кодексу України встановлено, що під майном, як особливим об'єктом розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
У відповідності до ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.
Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Обставинами, що мають істотне значення для зміни розміру часток на підставі судового рішення можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного із співвласників в утримання спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, вчинення співвласником дій, що порушують права інших співвласників, матеріальне становище співвласників, тощо.
Частиною 2 ст. 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Враховуючи викладене, а також те, що спірна квартира була придбана під час шлюбу та відповідач позов визнав, суд приходить до висновку про поділ майна подружжя та визнання за ОСОБА_1 право власності на всю квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м., та на частину підвалу під сарай, площею 1,9 кв.м.
За клопотанням позивача судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладено, згідно ст.ст. 60, 61, 70, 71 СК України, ст. 22 КпШС, ст. 190, 368, 372 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово - будівельні кооперативи» від 18.09.1987 року №9, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Поділити майно подружжя, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на всю квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м., та на частину підвалу під сарай, площею 1,9 кв.м.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Справа №127/19057/14-ц
Провадження № 2/127/6342/14
(вступна та резолютивна частини)
21.10.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вінницької міської ради про визнання особистої приватної власності на нерухоме майно, придбане в період шлюбу, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Поділити майно подружжя, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на всю квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м., та на частину підвалу під сарай, площею 1,9 кв.м.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: