Справа № 148/516/14-ц
(Заочне)
17 жовтня 2014 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі : головуючого судді Ковганича С. В.
при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 травня 1967 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, про що в книзі запису актів цивільного стану про одруження відділу реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області 16 травня 1967 року було зроблено актовий запис за № 45. В шлюбі у них народилося дві дочки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які уже дорослі. Останні роки сімейне життя у них не склалося, між ними почали виникати сварки і тому вони стали проживати окремо в різних населених пунктах, але шлюб між ними не розірвано.
В шлюбі з відповідачем вони придбали майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який являється спільним майном подружжя. Рішенням №18/166 виконкому Тульчинської міської ради від 24 червня 1968 року їм було надано право на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці в АДРЕСА_1 а в даний час - за НОМЕР_1. Договором від 23 липня 1968 року Тульчинською міською радою їм було надано в безстрокове користування земельну ділянку площею 430м2 для будівництва житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1. Після цього їм було виготовлено проект забудови земельної ділянки, отримано дозвіл на проведення будівельних робіт і, перебуваючи в шлюбі, вона з відповідачем побудували житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1. Державною комісією 27 жовтня 1971 року було складено державний акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального житлового будинку і будинок було введено в експлуатацію. Рішенням №27/423 виконкому Тульчинської міської ради від 27 жовтня 1971 року даний акт про введення в експлуатацію їхнього житлового будинку АДРЕСА_1 було затверджено і 7 лютого 1972 року проведено реєстрацію права власності на даний будинок за відповідачем. Всі документи та технічний паспорт на даний будинок знаходяться у відповідача.
Житловий будинок АДРЕСА_1 було нею і відповідачем побудовано спільно в шлюбі, а тому даний будинок є спільним майном подружжя і належить їм на праві спільної сумісної власності. Добровільно між собою поділити даний житловий будинок відповідач не погоджується.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності позов підтримує, на його задоволенні наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату і час слухання справи згідно наявного повідомлення про вручення поштового відправлення, і відомостей про причину своєї неявки до суду не надав.
За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача на підставі наявних у справі даних і доказів відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив:
16 травня 1967 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, про що в книзі запису актів цивільного стану про одруження відділу реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області 16 травня 1967 року було зроблено актовий запис за № 45, що також в свою чергу підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с.6).
Перебуваючи у шлюбі, сторонами спільно було придбано: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.
Згідно рішенням №18/166 виконкому Тульчинської міської ради від 24 червня 1968 року сторонам було надано право на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці в АДРЕСА_1 а в даний час - за №10 (а.с.10).
Договором від 23 липня 1968 року Тульчинською міською радою сторонам було надано в безстрокове користування земельну ділянку площею 430м2 для будівництва житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с. 11-13).
Після виготовлення проекту забудови земельної ділянки, отримано дозвіл (а.с. 14) на проведення будівельних робіт і, перебуваючи в шлюбі, сторони побудували житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1.
Державною комісією 27 жовтня 1971 року було складено державний акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального житлового будинку і будинок було введено в експлуатацію (а.с.16).
Відповідно до рішенням №27/423 виконкому Тульчинської міської ради від 27 жовтня 1971 року, акт про введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 було затверджено і 7 лютого 1972 року проведено реєстрацію права власності на даний будинок за ОСОБА_2 (а.с.17,18).
Житловий будинок АДРЕСА_1 було побудовано сторонами спільно в шлюбі, а тому даний будинок є спільним майном подружжя і належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 60. СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
На підставі ст. 63 СК України, встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1,2 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Вказані правовідносини також врегульовані ч. 3 ст. 368, ст. ст. 369, 370 ЦК України.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка довела свою позицію, щодо поділу спільного майна подружжя.
З боку відповідача суду не надано належних та допустимих доказів на спростування посилань позивача.
За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, обставини викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому позов про поділ спільного майна подружжя підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги висновки судової-будівельно-технічної експертизи № 110 від 28.10.2014 року, позицію позивача, суд приходить до висновку про поділ будинку та господарських будівель по варіанту розподілу № 1, виділивши позивачу частину житлового будинку, до якого входять кімнати 1-4 і 1-5 загальною житловою площею 28,5 кв.м., частина коридору 1-1, гараж «Б» та убиральня, відповідачу - кімнати 1-3 і 1-2, загальною житловою площею 20,4 кв.м., частина коридору 1-1 та веранда площею 7,2 кв.м., криниця залишається в спільному користуванні.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачені нею судові витрати з оплати судового збору в розмірі 300,00 грн. та 2500 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 63, 70, 71 СК України, ст. ст. 368 ч.3, 369, 370 ЦК України, ст. 4, 8, 10, 15, 18, 57-60, 64, 81, 88, 209- 213, 222-227 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити .
Поділити житловий будинок АДРЕСА_1 що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 відповідно до якої входять кімнати 1-4 і 1-5 загальною житловою площею 28,5 кв.м., частина коридору 1-1, гараж «Б» та убиральня.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 відповідно до якої входять кімнати 1-3 і 1-2, загальною житловою площею 20,4 кв.м., частина коридору 1-1 та веранда площею 7,2 кв.м., криницю залишити в спільному користуванні.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_2 понесені нею судові витрати з оплати судового збору в розмірі 300,00 грн. та 2500 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано до Тульчинського районного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя