Справа № 127/12385/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
15 жовтня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про перерахунок пенсії , -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови йому в здійсненні перерахунку пенсії з урахування пільгового стажу та зобов'язати відповідача зробити перерахунок його пенсії з часу призначення відповідно до записів в трудовій книжці та арівних довідок з урахуванням пільгового обчислення стажу, найбільш вигідних сум заробітної плати та з застосуванням відповідного районного коефіцієнта.
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні до стажу роботи періодів роботи з липня 1951 року по липень1952 року та з 12.01.1953 року по 23.11.1955 року на пільгових умовах; зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії позивачу з 13.12.2013 року з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої півночі на пільгових умовах. В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На адресу суду від позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, позивач з липня 1951 роу по липень 1952 року працював в Усть-Камчатському рибокомбінаті по трудовому договору та користувався всіма пільгами, передбаченими Указами Президії ВР СРСР від 01.08.1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі, постановою Раднаркома СРСР від 18.11.1945 року №2927, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі», що підтверджується архівною довідкою адміністрації Усть-Камчатського муніципального району від 03.06.2004 року №1067 та від 21 квітня 2008 року №620, а з 12.01.1953 року по 23.11.1955 року слюсарем на судноремонтно-механічному заводі в м.Петропавловськ-камчатський, що пітверджується копією трудової книжки та архівними довідками від 15.04.2004 року №272/з, від 21.06.2004 року №1460/з.
Позивачу відмовлено у врахуванні даного періоду в пільговому обчисленні, зважаючи на відсутність трудових договорів, що підтверджують вказані періоди.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 року, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 26 лютого 1993 року, яким дозволено застосовувати пільгу про обчислення стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод укладених між Україною та Росією встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов'язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.
В силу п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. За приписами наведеної норми (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Пунктом 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.
Слід зауважити, що пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1945 року «Про пільги осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Держкомпраці та Президиуму ВЦСПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 та Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці та Президиуму ВЦСПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, відповідно до яких стаж в районах Крайньої Півночі з 01.08.1945 року по 01.03.1960 року при розрахунку трудового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, інвалідності та за вислугу років, зараховується в подвійному розмірі, а з 01.03.1960 року - у полуторному розмірі.
Водночас, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто, для пільгового обчислення страхового стажу вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором. Це можуть бути не тільки письмові трудові договори, а й будь-які інші документи, що підтверджують поширення на особу пільг, передбачених названими вище указами Президії Верховної Ради СРСР.
За правилами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документам, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудового стажу встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 затверджено новий порядок подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до якого, за період роботи до 01.01.1991 року на Крайній Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Враховуючи те, що позивач надав трудову книжку, а також довідку про заробітну плату, та архівну довідку, якою підтверджено його роботу в районах Крайньої Півночі та користування пільгами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на зарахування в пільгому обчисленні періоди роботи з липня 1951 року по липень 1952 року та з 12.01.1953 року по 23.11.1955 року.
Разом з тим, оскільки періоди роботи позивача були до 01.03.1960 року, то такий період повинен зараховуватися в подвійному розмірі.
Стосовно вимоги позивача про врахування районних коефіцієнтів, то слід зазначити те, що ч. 3 ст.96 Закону СРСР від 15.05.1990 року № 1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» передбачено, що при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону. При цьому слід відмітити, що ні Законом № 1058-IV, ні Законом № 1788-XII не передбачено включення до заробітної плати районного коефіцієнта. В зв'язку з цим, позов в цій частині задоволенню не підлягає. Також слід звернути увагу, що заробітна плата позивача в період 50-х років вказана в маштабах цін, діючих в цей період.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г.
Смілянець Е. С.