21 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 651/250/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Федоряка О.Г.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.,
- Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Верхньорогачицькому районі Херсонської області на постанову Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 08 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Верхньорогачицькому районі Херсонської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач, або ОСОБА_2.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Верхньорогачицькому районі Херсонської області (далі - відповідач, або УПФУ у Верхньорогачицькому районі Херсонської області), в якому позивач просила суд: визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Верхньорогачицькому районі Херсонської області щодо не включення в розрахунок пенсії позивача сум матеріальної допомоги на оздоровлення, сум одноразових премій і сум індексації заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Верхньорогачицькому районі здійснити перерахунок ОСОБА_2 та виплату пенсії державного службовця з урахуванням у складі заробітної плати для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, сум разових премій і сум індексації заробітної плати, на які нараховувались страхові внески та єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з моменту призначення їй пенсії, тобто з 29 серпня 2012 року та зберегти загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку на момент призначення їй пенсії, тобто на 29 серпня 2012 року.
Постановою Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 08 липня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є одержувачем пенсії в УПФУ у Верхньорогачицькому районі Херсонської області, яка призначена ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» (а.с.17).
Згідно протоколу № 7 засідання комісії УПФУ у Верхньорогачицькому районі Херсонської області від 26 червня 2014 року (а.с.23) - відповідачем відмовлено ОСОБА_2 у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням у складі заробітної плати інших виплат (індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань), оскільки такі виплати як матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань та індексація при проведенні розрахунку пенсії не передбачені.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування враховуються в заробіток (доход) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Доводи апелянта про те, що матеріальна допомога, суми разових премій і суми індексації заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включаються до складу заробітної плати державного службовця, не враховуються при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, у той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зазначена правова позиція висловлена в рішеннях Верховного Суду України № 21-84а12 від 24.04.2012 року, № 21-125а13 від 14.05.2013 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 цього Кодексу.
В той же час, зобов'язуючи відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням зазначених сум саме з 29 серпня 2012 року, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивач звернулась до суду за захистом порушеного права лише 02 липня 2014 року.
Згідно до вимог ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального права, однак не врахував, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з вимогами за період з 29 серпня 2012 року по 01 січня 2014 року, оскільки позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 02 липня 2014 року. Такі вимоги підлягають залишенню без розгляду у відповідності до вимог ст. 100 КАС України.
За таких обставин, судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 29 серпня 2012 року по 01 січня 2014 року, відповідно до ст. 203 КАС України, підлягає скасуванню із залишенням без розгляду позовних вимог в цій частині, а в іншій частині, відповідно до ст. 200 КАС України, залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 203, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Верхньорогачицькому районі Херсонської області на постанову Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 08 липня 2014 року - задовольнити частково.
Постанову Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 08 липня 2014 року в частині вирішення позовних вимог за період з 28 серпня 2012 року по 01 січня 2014 року - скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Верхньорогачицькому районі Херсонської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії у вказаній частині - залишити без розгляду.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 02 липня 2014 року постанову Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 08 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/