16 жовтня 2014 року Справа № 4122/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,
представника позивача Іськів Н.П.,
представників відповідача Яцук Г.Л.,, Шпака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року у справі за позовом Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В жовтні 2012 року Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» (далі - Позивач, КВП «Енергомонтаж») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі - Відповідач, ДПІ у Личаківському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення №000002672320/10966/10/2210 від 15.08.2012 року, винесеного на підставі акта позапланової перевірки № 192/22-10/01018671 від 26.07.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту є необґрунтованими та суперечать вимогам законодавства. Вважає неправомірними посилання ДПІ в акті перевірки на неможливість виконання контрагентами позивача договірних зобов'язань у зв'язку з малою чисельністю штату чи відсутністю матеріально-технічної бази для зберігання товарів, які є предметом договору поставки, що позбавляє права платника (КВП «Енергомонтаж») на податковий кредит. Норми податкового законодавства визначають, що платник податку, виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної, незважаючи на недостатність технічного персоналу, має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду. Як наслідок вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року позов задоволено повністю.
Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Личаківському районі, подавши на неї апеляційну скаргу.
Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, вказав на неможливість підтвердження відомостей щодо контрагентів позивача і, як наслідок, неможливість підтвердження реальності господарських операцій, що відображені в податковому обліку. Також зазначив, що оскільки в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), що свідчить про укладення договорів поставки товарів між КВП «Енергомонтаж» та його контрагентами без мети настання реальних наслідків, а отже отримання ним безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість. Господарські операції безпідставно віднесені КВП «Енергомонтаж» до складу податкового кредиту, оскільки інформація зазначена в податкових накладних про здійснені господарські операції є недостовірною. З огляду на наявні матеріали перевірок контрагентів та наявну інформацію про непідтвердження реального часу здійснення операцій поставки, місцезнаходження матеріалів, участі в таких операціях працівників, транспорту та обладнання, що економічно необхідні для виконання такого постачання. Це свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Вислухавши суддю-доповідача, представників Відповідача, які просять задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача, який просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну документальну перевірку КВП «Енергомонтаж» з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд», ПП «МКМ - Сервіс», ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «Аеромакс-Сервіс» за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та взаємовідносин з ТзОВ «Союзенерго» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, ТзОВ «Металбуд центр» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, ТзОВ «Збутпроект - 1» за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року, ТзОВ «Продсервісторг-плюс» за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, ПП «Аеромакс - Сервіс» за період 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, ПП «Екоенергобуд» за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року.
Перевіркою встановлено порушення Позивачем пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі ПК України), у зв'язку з чим встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 998 878,00 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 101894,00 грн., за серпень 2011 року на суму 485561,00 грн., за листопад 2011 року на суму 128791,00 грн., за березень 2012 року на суму 202436,00 грн., за квітень 2012 року на суму 80196,00 грн., що викладено в Акті перевірки №192/22-10/01018671 від 26.07.2012 року.
15 серпня 2012 року за результатами встановлених порушень ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 000002672320/10966/10/2210 яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1225154,00 грн. (за основним платежем 996909,00 грн. та штрафними санкціями 228245,00 грн.).
З матеріалів справи встановлено, що податковим органом встановлені порушення норм податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Союзенерго», ТзОВ «Металбудцентр», ТзОВ «Продсервісторг-плюс», ТзОВ «Збутпроект - 1».
Так, у травні 2011 року між КВП «Енергомонтаж» та ТзОВ «Союзенерго» укладено договір поставки №010511 від 12.05.11 року, згідно якого ТзОВ «Союзенерго» зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця, а покупець КВП «Енергомонтаж» зобов'язується прийняти вказаний товар та оплачувати його на умовах договору.
На виконання умов вищезазначеного договору, згідно з Специфікацією №1 від 12.05.2011 року, ТзОВ «Союзенерго» відвантажено товар (насоси, бетон, акумуляторна батарея, газорегуляторна установка, цегла) згідно видаткової накладної № 189 від 12.05.2011 року на суму 611361,60 грн., в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) 101893,60 грн. Підприємством отримано податкову накладну № 189 від 12.05.2011 року на суму 611361,60 грн., в тому числі ПДВ 101893,60 грн. та сплачену суму ПДВ 101893,60 грн. включено до складу податкового кредиту за травень 2011 року.
Матеріалами справи встановлено, що між КВП «Енергомонтаж» та ТзОВ «Металбуд центр» укладено договір поставки від 06.06.2011 року № 010611, відповідно до якого ТзОВ «Металбуд Центр» (Постачальник) зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця КВП «Енергомонтаж», а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах договору.
На виконання умов вищезазначеного договору, згідно Специфікацій, ТзОВ «Металбуд Центр» відвантажено, а КВП «Енергомонтаж» оприбутковано товар згідно видаткових та податкових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що між КВП «Енергомонтаж» та ТзОВ ТД «Продсервісторг-Плюс» укладено договір купівлі-продажу (поставки) №020411 від 02.04.2012 року, згідно з яким ТзОВ ТД «Продсервісторг-Плюс» (Постачальник) зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця КВП «Енергомонтаж», а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах договору.
На виконання зазначеного договору ТзОВ ТД «Продсервісторг-Плюс» поставлено товар та виписано податкові накладні: № 456 від 30.03.2011 року на суму 1214613,39 грн., в т.ч. ПДВ 202435,59 грн., № 271 від 28.04.2011 року на суму 1481176,40 грн., в т. ч. ПДВ 80196,07 грн.,
В податковому обліку Позивачем включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року суму 202 435,60 грн., за квітень 2011 року суму 80196,07 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, між КВП «Енергомонтаж» та ТзОВ «Збудпроект-1» укладено ряд договорів про виконання робіт від 18.11.2011 року № 111801, 04.11.2011 року № 110401, від 20.09.2011 року № 092001, від 08.11.2011 року № 081111, згідно з якими ТОВ «Збутпроект-1» (Виконавець) бере на себе зобов'язання забезпечити замовника КВП «Енергомонтаж» на його об'єктах технікою та виконати зазначеною технікою роботи по дорученню замовника з залученням власних працівників, та своєчасно передати результати робіт, а замовник в свою чергу зобов'язується прийняти й оплатити виконані виконавцем роботи.
Згідно актів виконаних робіт ТзОВ «Збутпроект-1» надано послуги та виписано податкові накладні КВП «Енергомонтаж».
Як вбачається з Акту перевірки, при проведенні перевірки Позивача, податковим органом використано інформацію ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Союзенерго» з питань взаємовідносин з КВП «Енергомонтаж», відповідно до якої повідомлялось про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з тим, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, остання звітність з податку на додану вартість подана за січень 2012 року, з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року, додаток AM до декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року, не подавався. Відповідно до довідки ф. 1-ДФ за 2-3 квартали 2011 року чисельність працюючих на підприємстві склала 2 особи у штаті. Зазначене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, отже, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТзОВ «Союзенерго».
Враховуючи інформацію ДПІ у Будьоновському районі м.Донецька, Відповідачем зроблено висновок про відсутність фактичного відвантаження товарно-матеріальних цінностей для КВП «Енергомонтаж», а отже і права у Позивача на податковий кредит.
Також під час перевірки Відповідачем використано акт ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області №1112/232/33457571 від 10.11.2011 року про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Металбуд Центр» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за висновками якого встановлено відсутність наміру у ТзОВ «Металбуд Центр» створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, а укладені угоди носять фіктивний характер. ТзОВ «Металбуд Центр» не мало достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. Тому, за висновками ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області діяльність ТзОВ «Металбуд Центр» була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб з метою заниження бази оподаткування по ПДВ та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків.
На підставі викладеного вище та у зв'язку з непредставленням КВП «Енергомонтаж» до перевірки товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, актів прийому-передачі товару, які б підтверджували транспортування товару від постачальника до покупця та документального підтвердження подальшого використання товару в господарській діяльності, розбіжністю за серпень 2011 року в сумі 485561,20 грн., ДПІ зроблено висновок про заниження Підприємством ПДВ за серпень 2011 року на суму 485561,00 грн.
Водночас, при перевірці Відповідачем використано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №609/22-40/32001026 від 19.06.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період 01.01.2012 року по 30.04.2012 року.
Як наслідок, на підставі вищевказаного акту ДПІ встановлено розбіжність даних податкового кредиту Підприємства за березень 2012 року в сумі 202435,60 грн. та за квітень 2012 року в сумі 80196,07 грн., оскільки задекларовані податкові зобов'язання ТзОВ ТД «Продсервісторг-Плюс» за січень-квітень 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зменшено на суму ПДВ 13761903,00 грн. до суми 0,00 грн., задекларований податковий кредит за січень-квітень 2012 року зменшено на суму ПДВ 13285391,00 грн. до суми 0,00 грн.
Як встановлено з акту перевірки, на підставі інформаційних баз даних встановлено, що КВП «Енергомонтаж» віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року податок на додану вартість на суму 128791,1 грн. згідно податкової накладної від 30.11.2011 року № 516, що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, Підприємством до податкової декларації за листопад 2011 року не подано заяву зі скаргою на ТзОВ «Збудпроект-1», яка була б підставою для включення сум податку до податкового кредиту.
Враховуючи наведене, податковий орган прийшов до висновку про порушення Підприємством вимог п.186.1 ст. 186, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, у зв'язку з чим винесено спірне податкове повідомлення-рішення.
Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 стаття 201 ПК України).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 стаття 201 ПК України).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 стаття 198 ПК України).
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Наявні в матеріалах справи договори, видаткові і податкові накладні, специфікації, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт свідчать про те, що документи, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, відповідають критеріям первинного документу, що не заперечується податковим органом, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними, подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів (послуг), є достовірними доказами виконання контрагентами позивача умов договору.
Щодо доводів Відповідача про порушення податкового законодавства контрагентами Позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Якщо контрагент позивача у подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.
Позивач, як платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (статті 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).
Як зазначено в пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати замість будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.
Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Згідно рішення від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 Верховним Судом України якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами. Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Оскільки, між позивачем та його контрагентами були виконані вищевказані господарські операції, то дії учасників господарських операцій були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.
Крім цього, отриманий від ТзОВ «Союзенерго» та ТзОВ «Металбуд Центр» товар реалізовано згідно договорів поставки, укладених з ДП «Укрзалізничпостач», а матеріали будівельного призначення реалізовано на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти від 25.07.2011 року, що укладений між Управлінням капітального будівництва Львівської облдержадміністрації та КВП «Енергомонтаж» по реконструкції будівлі, а також згідно договорів між Пустомитівською міською радою Львівської області та КВП «Енергомонтаж» здійснено реконструкцію існуючої котельні. Отриманий від ТзОВ «Металбуд Центр» товар реалізовано при виконанні будівельно - монтажних робіт у с.Наварія Пустомитівського району Львівської області. Використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТзОВ «Торговий дім» Продсервісторг - плюс» підтверджується договором поставки №26/03 від 26.03.2012 року, укладеним між ТзОВ «Західенергомонтаж» та КВП «Енергомонтаж».
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам Відповідача в частині віднесення до складу податкового кредиту КВП «Енергомонтаж» за листопад 2011 року податку на додану вартість на суму 128791,1 грн. згідно податкової накладної від 30.11.11 №516, що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних
Перевіркою встановлено, що Позивачем до податкової декларації за листопад 2011 року, всупереч вимогам п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не подано заяву зі скаргою на ТзОВ «Збудпроект-1», яка була б підставою для включення сум податку до податкового кредиту.
Як вбачається із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ №1246 від 29.12.10 р.). Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
За таких обставин колегія суддів дійшов висновку про неправомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в розмірі 128791,1 грн. згідно податкової накладної ТзОВ «Збудпроект-1» від 30.11.11 №516, що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів після дати виписки.
Однак, колегія суддів вважає, що встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.
Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати фінансові санкції.
Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд вважає за необхідне навести мотиви задоволення позову.
Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року у справі № 2а-9301/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
З.М. Матковська
Повний текст виготовлено 17.10.2014 року