02 жовтня 2014 року Справа № 944/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії як члену сім'ї реабілітованого, зобов'язано УПФУ в Бгогородчанському арйоні Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення дол. пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.06.2013 року, з урахування виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, те, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. 16.07.2008 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 654 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, відповідно до якої громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн. Зазначена постанова чинна. Позивачці виплачується підвищення до пенсії в розмірі 43,52 грн., згідно вказаної постанови.
Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Богородчансьому районі Івано-Франківської області та отримує пенсію загальних підставах.
Позивачка є членом сім'ї громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані і отримує підвищення до пенсій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 654 від 16.07.2008 р. в сумі 43,52 грн.
Згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам сімей, які було примусово переселено - на 25% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 6 розділу XV Прикінцевих положень закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим законом, встановлюються надбавки та підвищення згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються у розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Позивачці виплачується підвищення до пенсії у зазначеній вище сумі, менш, ніж тій, що гарантований п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 Про підвищення пенсійного забезпечення громадян є підзаконним актом нижчої юридичної сили, ніж Закон України Про пенсійне забезпечення.
Згідно п. 1., п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Як зазначено у ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що п. 4 постанови Кабінету міністрів України № 654 від 16.07.2008 р. «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» не відповідає вимогам п. г ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме, п. г ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином є законним висновок суду попередньої інстанції про те, що позивачка має право на призначення їй підвищення до пенсії у розмірі 25%, як члену сім'ї необґрунтовано репресованого та реабілітованого громадянина, та яка була піддана примусово переселеною.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2013 року по адміністративній справі № 338/2422/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: В.С. Затолочний В.М. Каралюс З.М. Матковська