ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/25089/13 14.10.14
За позовом Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління
житловим господарством Дарницького району м. Києва»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»
Про стягнення 33 205,80 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Мохонько О.А. - по дов. № 45/62-Д від 01.10.2014
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» про стягнення 33 205,80 грн., з яких: 28 766,74 грн. основного боргу, 304,94 грн. пені, 1 791,01 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2 343,11 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг диспетчерського зв'язку № 9-498т від 08.06.2006.
Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечував повністю посилаючись на те, що за відсутності наданих позивачем платіжних вимог-доручень, що передбачено умовами договору, відповідач не мав правових підстав здійснювати оплату платежів. Вказує на те, що позивачем не подано доказів, що ним були належним чином надані послуги зокрема відсутні акти прийому-передачі наданих послуг. Також відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення суми основного боргу за період з 01.01.2009 по 30.11.2010 та нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/25089/13 від 11.03.2014 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» 28 766,74 грн. основного боргу, 742,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1 475,37 грн. - 3% річних.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 910/25089/13 від 11.03.2014 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/25089/13 від 20.05.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 910/25089/13 від 11.03.2014 залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України № 910/25089/13 від 17.09.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 910/25089/13 скасовано в частині задоволених позовних вимог та в цій частині справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Матеріали справи № 910/25089/13 були отримані Господарським судом міста Києва 24.09.2014 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 розгляд справи № 910/25089/13 призначено на 14.10.2014.
Позивачем 13.10.2014 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення.
Позивач в судовому засіданні 14.10.2014 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 14.10.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали від 29.09.2014 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 29.09.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. А.Ахматової, 3.
Відповідач ухвалу суду від 29.з09.2014, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 01.10.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 14.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
08.06.2006 між Комунальним підприємством «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва, яке перейменовано на Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» (замовник) було укладено договір надання послуг диспетчерського зв'язку № 9-498т (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є надання послуг оперативно-диспетчерського зв'язку, щодо роботи ліфтового обладнання для житлового будинку за адресою: вул. А.Ахматової, 13-Д.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість виконаних послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 28 766,74 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання нараховані пеня в розмірі 304,94 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 791,01 грн. та 3% річних в сумі 2 343,11 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 5.1. договору строк дії договору встановлено з 08.06.2006 до 01.07.2007 строком на один рік.
Згідно з п. 5.4. договору даний договір підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про намір його припинити.
Доказів в підтвердження виявлення небажання однієї із сторін продовжувати договірні правовідносини не подано, а отже договір неодноразово продовжувався.
Укладеним між сторонами договором обов'язок по складанню актів приймання-передачі наданих послуг не передбачений.
Відповідачем доказів в підтвердження того, що ним на протязі спірного періоду, а саме з 01.01.2009 по 04.09.2013 висувались позивачу претензії з приводу надання послуг не належним чином не подано. Будь-яких актів-претензій, складених у порядку ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не надано.
За змістом п. 2.3 договору замовник зобов'язується на першу вимогу виконавця, але не пізніше 20-го числа поточного місяця сплачувати вартість послуг диспетчерського зв'язку.
Пунктом 4.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що розмір плати за послуги диспетчерського зв'язку щодо роботи ліфтового обладнання визначається згідно калькуляції на щомісячне технічне обслуговування диспетчерського зв'язку та кошторису на утримання диспетчерської служби, які додаються. Розмір плати за послуги у місяць сплачується згідно додатку № 1.
Згідно з п. 4.2. договору плата за послуги диспетчерського зв'язку щодо роботи ліфтового обладнання перераховується замовником на рахунок виконавця відповідно до платіжної вимоги-доручення.
При цьому укладеним між сторонами договором обов'язок сплати послуг ніяким чином не залежить від факту отримання платіжних вимог-доручень.
Відповідно до додатку № 1 до договору станом на 01.09.2008 вартість послуг з диспетчерського зв'язку складала 887,57 грн. на місяць. Сторонами також було передбачено, що при зміні тарифів на обслуговування відповідно змінюються розрахунки з оформленням додатків до договору з часу введення змін.
Додатком № 1 без дати до спірного правочину сторони погодили, що з 01.04.2011 вартість послуг за договором збільшено до 1 147,99 грн. на місяць.
Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості по договору борг в розмірі 28 766,74 грн. складає заборгованість, що виникла за період з січня 2009 року по вересень 2013 року.
Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.
Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Пунктом 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Враховуючи, що в силу умов п. 2.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 20 числа поточного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг окремо.
Таким чином, оскільки за умовами договору оплата наданих послуг повинна здійснюватись щомісяця, початок позовної давності для стягнення спірних сум необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання замовником кожного із цих зобов'язань.
А відтак, з урахуванням вищенаведених норм законодавства строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного щомісячного платежу. Крім того, суми річних та інфляційних втрат також повинні нараховуватись на кожний помісячний прострочений платіж відповідно до положень чинного законодавства.
При цьому, виконання зобов'язання у межах строку позовної давності за одним із помісячних платежів не є дією, яка зумовлює переривання строку позовної давності за іншими невиконаними помісячними платежами.
Отже, з урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення з даним позовом про сплату за надані послуги за період з січня 2009 року по листопад 2010 року починається обчислюватись з 21.01.2009 та відповідно закінчується 20.11.2013.
Як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позовна заява позивача подана до суду 24.12.2013.
Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач у поданому відзиві просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення суми основного боргу за період з січня 2009 року по листопад 2010 року.
Посилання позивача на те, що строк позовної давності за даною вимогою в силу ст. 264 Цивільного кодексу України був перерваний, у зв'язку з тим, що відповідач в подальшому здійснював оплату за договором не приймаються судом до уваги, оскільки документально не підтверджені. Так, дійсно з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювались оплати наданих послуг, проте вони були здійсненні за деякі щомісячні платежі в повному розмірі встановленому договором. Належних доказів, які б свідчили, що було проведено часткові оплати саме боргу, що виник за період до 30.11.2010, а не поточні платежі, не подано.
Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем вимоги про сплату боргу за період з січня 2009 року по листопад 2010 року станом на день звернення до суду з позовом пропущено, в зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.
З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що відповідачем здійснено оплату послуг за договором за грудень 2010 року - 17.01.2012, за січень 2011 року - 01.12.2011, за лютий 2011 року - 12.05.2011, за березень 2011 року - 17.01.2012, за травень 2011 року - 29.09.2011, за червень 2011 року - 18.10.2011, за липень 2011 року - 12.03.2012, за серпень 2011 року - 12.03.2011, за вересень 2011 року - 12.03.2011, за жовтень 2011 року - 12.03.2011, за листопад 2011 року - 11.06.2012, за грудень 2011 року - 14.03.2012, за січень 2012 року - 14.03.2012 та за січень 2013 року - 21.05.2013.
Отже, матеріали справи свідчать, що на момент звернення з позовом до суду (24.12.2013) у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем за надані послуги у зазначені періоди.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Позивачем належними засобами доказування не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо несплати послуг за вказаний період станом на день подання позовної заяви до суду, в зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за квітень 2011 року, лютий - грудень 2012 року, лютий - вересень 2013 року, яка складає 21 926,61 грн.
Стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 926,61 грн. боргу (за квітень 2011 року, лютий - грудень 2012 року, лютий - вересень 2013 року) обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 791,01 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 343,11 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.
Позовні вимоги про стягнення збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних, які нараховані на суми боргу за період з 01.01.2009 по 30.11.2010 є безпідставним, оскільки у даному випадку трирічний строк загальної позовної давності, що передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України, закінчився.
За розрахунками суду (розрахунок здійснено на суми боргу окремо щодо кожного місяця наданих послуг за періоди з урахуванням здійснених оплат та граничним строком нарахування 01.11.2013, визначеним позивачем в розрахунку заборгованості) розмір збитків від зміни індексу інфляції становить 157,00 грн. та розмір 3% річних становить 814,99 грн.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 157,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 814,99 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Заперечення відповідача, що містяться у відзиві не приймаються судом до уваги, оскільки умовами договору визначено фіксований розмір щомісячних платежів та встановлено строк виконання зобов'язання по їх сплаті, а отже ніщо не перешкоджало відповідачу здійснювати оплату наданих послуг.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (м. Київ, вул. Ахматової, 3, код ЄДРПОУ 30300272) на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» (м. Київ, вул. Харківське шосе, 148-А, код ЄДРПОУ 31722755) 21 926 (двадцять одну тисячу дев'ятсот двадцять шість) грн. 61 коп. основного боргу, 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 00 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 814 (вісімсот чотирнадцять) грн. 99 коп. - 3% річних, 1 186 (одну тисячу сто вісімдесят шість) грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 21.10.2014.
СуддяВ.В. Сівакова