донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.01.2007 р. справа №41/359
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
, Старовойтової Г.Я.
за участю представників сторін:
від позивача:
Касьянов М.М. - довіреність б/н від 20.04.06р.,
від відповідача 1:
Лейн В.І. - довіреність № 21 від 17.01.07р., Антощук О.С. - довіреність № 10 від 09.01.07р., Булига В.П. - довіреність № 4 від 09.01.07р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Жовтневої міжрайоної державної податкової інспекції м.Маріуполь
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
07.12.2006 року
по справі
№41/359 (суддя С.А. Гончаров)
за позовом
Приватного підприємства "Албір" м.Маріуполь
до
1. Жовтневої міжрайоної державної податкової інспекції м.Маріуполь
2. Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
про
стягнення з Державного бюджету України на користь суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 414541,00 грн.
Позивач, Приватне підприємство «Албір» м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції та Відділення державного казначейства в м. Маріуполі про стягнення з державного бюджету України суми бюджетного відшкодування в розмірі 414541,00 грн.
Ухвалою по справі від 16.11.2006р. судом замінено відповідача-2 - Відділення державного казначейства в м. Маріуполі, його правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України в Донецькій області.
Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 41/359 від 07.12.06р. задоволені позовні вимоги Приватного підприємства «Албір» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя. Стягнено з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 414541 грн.
Місцевий господарський суд в оскарженому рішенні зазначив, що матеріалами справи підтверджуються дані декларацій та розрахунків бюджетного відшкодування, що надавались позивачем за спірні періоди, а також підтверджується відсутність розбіжностей між такими даними та даними перевірок щодо сум податкового кредиту попереднього податкового періоду. З огляду на наведене, та враховуючи дані, визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад і грудень 2005р., та факт підтвердження в ході проведених перевірок сум податкового кредиту попереднього податкового періоду, сум податку, фактично сплачених позивачем у попередньому податковому періоді та приписи пп.7.7.1 -7.7.2, п.п 7.7.4, п.п. 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідач 1, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція в м.Маріуполі, з зазначеним рішеням місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області по справі № 41/359 від 07.12.06р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заявник апеляційної скарги не погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції та вважає його прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме того, що позивачем невірно застосовано нульову ставку оподаткування по податку на додану вартість в жовтні, листопаді, грудні 2005р.
В підтвердження своїх доводів відповідач посилається на п.1.14 ст.1, п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» та на ст.274 Митного кодексу України, та також зазначає, що надання послуг (супутних послуг) без здійснення цією особою (експортером) одночасно експорту товарів, не є підставою для застосування нульової ставки відсотків, а вартість таких послуг оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20%. Наполягає на тому, що у позивача відсутнє право на застосування нульової ставки до операцій з надання послуг з навантаження, розвантаження, транспортування та іншого обслуговування товарів, що експортуються, при здійсненні при цьому безпосереднього експорту таких товарів. Крім цього, посилається на пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та зазначає, що при наданні послуг, місце поставки яких згідно з наведеними нормами визначено на митній території України, вартість таких послуг включається в базу оподаткування та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.
Позивач, Приватне підприємство «Албір» м. Маріуполь, у відзиві на апеляційну скаргу доводи скаржника відхилив, ухвалу місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач 2, Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в засіданні апеляційної інстанції повідомив, що висновку від відповідача 1 до відділення державного казначейства не надходило.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст.ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.06р. для розгляду апеляційної скарги Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м.Маріуполі по справі № 41/359 призначена колегія суддів у складі: Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М»ясищева А.М.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.07р. для розгляду апеляційної скарги Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м.Маріуполі по справі № 41/359 у зв'язку з відпусткою судді Величко Н.Л. змінений склад судової колегії та призначена колегія суддів у складі: Алєєвої І.В. (головуючий), судді М»ясищева А.М., судді Старовойтової Г.Я.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства і з підстав, викладених в апеляційній скарзі скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем, відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15.06.2005р. № 166, до податкового органу були надані податкові декларації з ПДВ за жовтень 2005р. (вх. 23577 від 21.11.2005 р.), за листопад 2005 року (вх.24668 від 20.12.2005р.) та за грудень 2005 року (вх.27988 від 20.01.06р.), згідно із рядками 25 та 25.1 яких суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку становлять відповідно 61833грн., 69352грн. та 283356грн. (л.с.9-12, 14-16, 19-22).
Враховуючи дані, що були визначені позивачем у вказаних деклараціях, приписи пп.7.7.1 -7.7.2, п.п 7.7.4, п.п. 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), що діє з 1 червня 2005 року (пункт 13 Перехідних положень) та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків та підтвердження в ході проведених перевірок за довідками № 206/23-211-4/31317706 від 10.02.2005р. (л.с. 10), № 4/15-213/31317706 від 17.01.2006р. та № 336/23-211-4/31317706 від 27.02.2006 р. (л.с. 4-6, 15) сум податкового кредиту попереднього податкового періоду, сум податку, фактично сплачених позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а також відсутність розбіжностей між даними зазначених декларацій позивача з ПДВ і розрахунків бюджетного відшкодування з даними перевірок стосовно сум податкового кредиту попереднього податкового періоду (акт перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період з 01.04.05р. по 31.12.05р. №855/23-7/3137706 від 05.06.06р.), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, зазначених в податкових деклараціях за жовтень-грудень 2005р. на загальну суму 414541 грн.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, стосовно безпідставного застосування позивачем нульової ставки податку за операціями з надання супутніх експорту товарів транспортно-експедиторських послуг без здійснення цим експортером одночасно експорту товарів не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наявність постанови господарського суду Донецької області від 16.08.06р. по адміністративним справам №22/200а та № 22/201а (л.с.125-128), які набули законної сили за ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.06р. по справі №22/200а та від 03.10.06р. по справі №22/201а відповідно (л.с.129-133). В судовому порядку спростовано висновки акту перевірки податкового органу про неправомірність застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість, що враховується апеляційним господарським відповідно до положень ст.35 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому судова колегія враховує, що господарським судом Донецької області обґрунтовано, відповідно до приписів п.п. 7.7.7, п.п 7.7.8 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та тих обставин, що повідомлення щодо бюджетного відшкодування позивача визнано недійсним постановою суду, яка набрала законної сили, встановлено про відсутність підстав для відмови або будь-яких зволікань у наданні позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 414541,00 грн., що визначена ним у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень - грудень 2005р.. Враховуючи ненадання органу Державного казначейства України висновків із сумами ПДВ, що підлягають відшкодуванню за жовтень-грудень 2005р. з боку відповідача-1, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог до Жовтневої МДПІ.
Стосовно вимог позивача до відповідача-2, суд першої інстанції, встановивши, що в спірних правовідносинах відповідний висновок від відповідача-1 до відповідача-2 не надходив та враховуючи приписи п.п. 7.7.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) та положень п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість», ст. 48 Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001р. (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) дійшов вірного висновку, що відповідач-2 не порушував права позивача, як платника податків, оскільки в силу своїх повноважень був позбавлений можливості здійснити позивачу відшкодування податку на додану вартість без одержання висновку податкового органу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 91-93, 99, 101-102, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Донецької області господарського суду Донецької області від 07.12.2006р. по справі № 41/359 -залишити без змін.
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м.Маріуполі на рішення господарського суду Донецької області 07.12.2006р. по справі № 41/359 -залишити без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
2.3 відповідачам
4 у справу
5 ДАГС
6.госп.суду Дон.обл.