Справа180/1982/14-к
21 жовтня 2014 р. м. Марганець
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
законного представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014040330000318 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Марганці Дніпропетровської області, громадянина України, учня 7-го класу ЗОШ № 3, не одруженого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, -
01.04.2014 року, приблизно о 18-00 год., обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись біля одного з під'їздів будинку АДРЕСА_2 в компанії своїх друзів, серед яких була потерпіла ОСОБА_6 , скориставшись тим, що остання поставила поруч з собою свою жіночу сумку та не тримає її, з метою відкритого викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, тут же й одразу ж схопив сумку ОСОБА_6 , в якій знаходився мобільний телефон «Кенексі» та жіночий гаманець, яку не представляють матеріальної цінності для потерпілої, грошові кошти в сумі 1500 грн., 100 доларів США, вартість яких за курсом НБУ становила 1099,8100 грн., а також 200 російських рублів вартістю 61,778 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 2661,588 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся, підтвердив обставини, вказані вище та пояснив, що відкрито викрав сумку потерпілої, гроші витратив на власні потреби. Просить суворо не карати, обіцяючи більше злочинів не вчиняти.
В зв'язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджує докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким в судовому засіданні не оспорюються.
Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України, тому що він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що він посягнув чуже майно, скоївши злочин середньої тяжкості.
Суд також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який являється неповнолітнім, раніше не судимий, проживає в неповній сім'ї, не має належних умов для життя, оскільки як пояснила мати обвинуваченого, вона ніде не працює тривалий час, деякий час не могла відправити сина до школи в зв'язку з відсутністю коштів. Суд вважає, що ОСОБА_4 не має належних умов виховання, про що свідчить характеристика зі шкодли та пояснення в судовому засіданні представника служби у справах дітей. ОСОБА_4 на обліку у лікарів не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає вчинення злочину неповнолітнім та щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченого та обставини справи, а також керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, суд вважає, що виправлення та перевиховання неповнолітнього ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, оскільки він раніше не судимий, вчинив злочин у неповнолітньому віці, розкаявся, а тому являється небезпечним для суспільства.
А тому суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 104 КК України.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 та призначити покарання - 2 роки позбавлення волі,
На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, якщо ОСОБА_4 протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1